про повернення позовної заяви
17 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4804/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Драгомирової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної Прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
07 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Драгомирової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, представник позивача) до 3 Прикордонного загіну імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної Прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної Прикордонної служби України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 1 серпня 2020 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням відрахувань;
- зобов'язати 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної Прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 1 серпня 2020 року індексації грошового забезпечення, з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням відрахувань.
Ухвалою суду від 09.09.2021 позовну заяву адвоката Драгомирової Олени Миколаївни залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами, а також належним чином завіреної копії заяви, зазначеної в додатках до позовної заяви від 31.08.2021.
На виконання ухвали суду від 09.09.2021 адвокатом Драгомировою О.М. до канцелярії суду 13.09.2021 надано заяву про поновлення строку звернення до суду, при цьому належним чином завіреної копії заяви, зазначеної в додатках до позовної заяви від 31.08.2021 адвокатом не надано.
В обґрунтування заяви зазначено, що статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Крім того, відповідно до частими п'ятої статті 95 КЗпП України і статті 33 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Представник позивача зазначає, що заробітна плата підлягає обов'язковій індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією). При цьому індексація обов'язкова як для бюджетних установ, так і для інших роботодавців, оскільки є однією і основних державних гарантій щодо оплати праці працівників. Отже, представник позивача, зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці позивача, то він має право звернутися зо суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ця норма має імперативний характер.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 червня 2021 року по справі № 240/5442/20, дійшов правового висновку, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Враховуючи викладене, судова колегія касаційного суду відхилила доводи касаційної скарги про те, що вимоги про стягнення індексації грошового забезпечення (за встановлених у даній справі обставин) не обмежуються будь-яким строком для звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Представник позивача у своїй заяві не надає жодних доказів та не зазначає жодних обставин, які б суд міг би визнати як такі, що є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, при цьому посилається на правову позицію сформовану Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013 № 9-пр/2013.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже військова служба є публічною службою.
При цьому проходження особи на публічній службі вимагає від неї певних обмежень і, вступаючи на таку службу, особа погоджується з такими обмеженнями, в тому числі і щодо процедур та строків оскарження у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.08.2020 індексації грошового забезпечення.
І за характером спірних правовідносин, і за їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція саме адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням саме трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проте слід мати на увазі, що адміністративний суд, міг би застосувати вказану норму статті 233 КЗпП України, лише у тому випадку, коли у спеціальних нормативно-правових актах відсутні положення, якими врегульовано спірні правовідносини.
З цього приводу є усталеною позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені спеціальним законодавством, яким і є в даному випадку Кодекс адміністративного судочинства України, у частині п'ятій статті 122 якого чітко передбачено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.08.2020, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 233 КЗпП України.
Таким чином, з урахуванням позиції Верховного Суду щодо застосування норм права судом встановлено, що позивач звернулася до суду з даним позовом з пропуском строку звернення, встановленого частиною п'ятою статтею 122 КАС України.
Як вже зазначив суд раніше, жодних обставин у розумінні об'єктивно непереборних, таких, що не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, які б суд міг визнати як поважні причини пропуску строку звернення до суду, представник позивача суду не вказала. Як і не надала належних доказів на підтвердження існування обставин, які є дійсно об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Як наслідок, доводи, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не визнаються судом як поважні причини пропуску строку, а у задоволенні самої заяви слід відмовити.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом визнані неповажними вказані представником позивача доводи в заяві про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
При цьому суд роз'яснює ОСОБА_1 , що у відповідності до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку, вказані адвокатом Драгомирової Олени Миколаївни в заяві про поновлення строку звернення до суду.
У задоволенні заяви адвоката Драгомирової Олени Миколаївни про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву адвоката Драгомирової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до 3 Прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної Прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддяВ.С. Шембелян