20 вересня 2021 року № 320/6141/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій протиправними,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Україні у Київській області (04071, вул. Ярославська, 40, м. Київ, ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, вул. Ярославська, 40, м. Київ, код ЄДРПОУ 22933548) №104050001858 від 30.04.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, вул. Ярославська, 40, м. Київ, код СДРПОУ- 22933548) призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсію за віком з 28 березня 2021 року із зарахуванням страхового стажу роботи з 28.07.1980 року по 20.10.1980 року, з 27.12.1982 року по 17.03.1984 року, з 17.03.1984 року по 24.03.1995 року, з 03.04.1995 року по 26.07.1999 року, з 26.07.1999 року по 21.05.2003 року.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 28.04.2021він звернувся із заявою та відповідними документами про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №104050001858 від 30.04.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Дане рішеннямотивоване тим, що загальний страховий стаж позивача,без урахування періодів його роботи з 28.07.1980 по 20.10.1980, з 27.12.1982 по 17.03.1984, з 17.03.1984 по 24.03.1995, з 03.04.1995 по 26.07.1999, з 26.07.1999 по 21.05.2003, становить 13 років 05 місяців 20 днів, що не дає підстав для призначення йому пенсії за віком. Крім того, титульний аркуш трудової книжки позивача не містить печатки підприємства (або печатки відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася дана трудова книжка.
Дане рішення позивач вважає незаконним та таким, що позбавило його права на пенсійне забезпечення, оскільки відсутність печатки підприємства (або печатки відділу кадрів)не є тим порушенням, яке може мати наслідком порушення конституційного права особи на пенсійне забезпечення.
При цьому, як зазначає позивач, формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, і не може впливати на його особисті права.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Разом з тим, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди його роботи з 28.07.1980 по 20.10.1980, з 27.12.1982 по 17.03.1984, з 17.03.1984 по 24.03.1995, з 03.04.1995 по 26.07.1999, з 26.07.1999 по 21.05.2003, оскільки титульний аркуш трудової книжки ОСОБА_1 не містить печатки підприємства (або печатки відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася дана трудова книжка.
Крім того, в своєму відзиві відповідач також зазначає, що загальний страховий стаж позивача, без урахування періодів його роботи з 28.07.1980 по 20.10.1980, з 27.12.1982 по 17.03.1984, з 17.03.1984 по 24.03.1995, з 03.04.1995 по 26.07.1999, з 26.07.1999 по 21.05.2003, становить 13 років 05 місяців 20 днів, що не дає позивачу права на призначення пенсії за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві не скористалося правом на подання відзиву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 21.06.1982, в спірний період позивач працював на таких посадах:
- в період з 28.07.1980 по 20.10.1980 позивач працював в радгоспі «Червона Зірка» на посаді механіка відділу №2;
- в період з 27.12.1982 по 17.03.1984 позивач працював в Баришівському АТП Київської ОСС на посаді водія третього класу;
- в період з 17.03.1984 по 24.03.1995 позивач працював в радгоспі «Червона Зірка» на посадах водія, механіка автопарку, керуючого відділку №2;
- в періодз 03.04.1995 по 26.07.1999 позивач працював в Малому виробничому підприємстві «Універсал» на посаді комерційного директора;
- в період з 26.07.1999 по 21.05.2003 позивач працював у Спільному госпрозрахунковому зовнішньоекономічному об'єднанні «УКООПЗОВНІШТОРГ» на посаді директора Баришівської філії З/О «Укоопзовнішторг».
28.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про призначення пенсії згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатом розгляду вказаної заяви, 30 квітня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві прийнято рішення №104050001858, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Зазначене рішення мотивовано тим, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 05 місяців 20 днів. Однак, при розгляді поданих документів до розрахунку загального стажу не взято дані трудової книжки позивача, оскільки титульний аркуш трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 21.06.1982 не містить печатки підприємства (або печатки відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася дана трудова книжка, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110.
Позивач вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із преамбулоюЗакону України від 09.07.2003 № 1058-ІV"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини першоїстатті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.
Положенням частини першої статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами даної справи підтверджено, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (28.04.2021) досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктами «а», «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2017 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 28.04.2021 позивач звернувся із заявою та відповідними документами про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №104050001858 від 30.04.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказане рішення мотивоване тим, що загальний страховий стаж позивача, без урахування періодів його роботи з 28.07.1980 по 20.10.1980, з 27.12.1982 по 17.03.1984, з 17.03.1984 по 24.03.1995, з 03.04.1995 по 26.07.1999, з 26.07.1999 по 21.05.2003, становить 13 років 05 місяців 20 днів, що не дає підстав для призначення йому пенсії за віком. Крім того, титульний аркуш трудової книжки позивача не містить печатки підприємства (або печатки відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася дана трудова книжка.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2021 позивач фактично звертався не до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) та саме цим органом було відмовлено в призначені пенсії позивачу та прийнято спірне рішення №104050001858 від 30.04.2021.
Таким чином, відповідачем-1 не було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області взагалі не досліджувало заяву позивача на предмет наявності чи відсутності підстав для призначення йому пенсії за віком за вказаною нормою.
Відповідно до частини другоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами першою та третьою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулися не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.12.2018 у справі №803/1252/17 (адміністративне провадження №К/9901/50685/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки адміністративний позов позивачем було заявлено саме до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, натомість рішення про відмову у призначенні пенсії за віком було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві, до якого не звернуто жодної позовної вимоги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.
При цьому, як свідчать матеріали даної справи, доказів звернення доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області із спірним питанням та доказів прийняття цим органом рішення зі спірних правовідносин, позивачем суду надано не було.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За нормами частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачами судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 9, 14,73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 242-246,251, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.