20 вересня 2021 року Справа № 280/6712/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача з нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі меншому, ніж встановлено ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 року;
стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 10246,00 грн. розраховану відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, а тому позивач в силу свого статусу має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, в тому числі, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Вказує, що 23 квітня 2021 року отримав вказану вище допомогу в сумі 3906,00 грн., згідно Постановою Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021, що суттєво відрізняється від розміру допомоги, передбаченого законом, а також суперечить Рішенню Конституційного Суду України. Посилається на те, що після виплати грошової допомоги не у належному розмірі, звернувся до Управління із відповідним запитом, в якому вказав про неправомірність нарахування соціальної грошової допомоги до 5 травня, яка була виплачена в 2021 році. Проте, у листі № В-1085 від 08.06.2021 Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради відмовило позивачу здійснити належні доплати щорічної допомоги до 5 травня на підставі закону № 3551-XII, повідомило, що виплати разової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році здійснювалась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в розмірі 3906,00 грн. та в межах бюджетних асигнувань. Вважає дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 27.08.2021 надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що строки виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ще не завершені. Зазначає, що бюджетний 2021 рік триває, тому виплата до 5 травня відповідно до Постанови КМУ №325 від 08.04.2021 продовжується до 30 вересня 2021 року. Вважає, що тільки після спливу цього строку можливо розглядати питання про виплату допомоги не у розмірі, який передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначає, що позивачу здійснено виплату зазначеної допомоги у розмірі 3906, 00 грн. Вказує також, що Управління не є належним відповідачем по справі, у зв'язку з тим, що рішення про встановлення розміру щорічної разової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня приймається Кабінетом Міністрів України. Просить відмовити у позові.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 10.04.1997 та інвалідом війни ІІ групи, згідно посвідчення НОМЕР_2 від 30.12.2015.
Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік.
Листом № В-1085 від 08.06.2021 Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради повідомило про те, що у 2021 році всі виплати управлінням здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства у повному обсязі з урахуванням обсягу бюджетних призначень.
Позивач, не погодившись з діями відповідача та з вимогою стягнути суму, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону №3551-XII, відповідно до частини 5 якої (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Зокрема, Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни здійснюється в розмірі 3 906,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
Водночас, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком".
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у листі-відповіді, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Згідно із частиною третьою статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551-XII. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2021 році у розмірі восьми мінімальних пенсій у сумі 14152,00 грн. (1769,00 грн.*8)
Крім того суд зазначає, що посилання відповідача на те, що у даній справі Управління не є належним відповідачем, спростовується висновками Верховного Суду у зразковій справі, згідно яких органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2021 рік здійснило УСЗН ЗМР по Шевченківському району в розмірі 3906,00 грн., отже відповідач у даній справі є належним, однак виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 10246,00 грн.
Крім того, є неприйнятними посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через не надходження коштів від головного розпорядника, та відсутність власних коштів, з огляду на таке.
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Крім того, посилання відповідача на те, що лише після 30.09.2021 можливо розглядати питання про виплату допомоги не у розмірі, який передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки виплата продовжується до 30 вересня 2021 року, суд до уваги не приймає. Так, позивачем оскаржується розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка вже була здійснена відповідачем, а не відмова Управління у її здійсненні чи перерахунку. Тому підстав вважати такі вимоги передчасними у суду відсутні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 суми разової грошової допомоги за 2021 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, в розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком та стягнення з Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 суми недорахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246,00 грн.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності своїх дій щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2021 рокуяк особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі меншому, ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради з нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік ОСОБА_1 в розмірі меншому, ніж встановлено ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 .
Стягнути з Управління соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37573780) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_3 ) недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 10246,00 грн. розраховану відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова