07 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/3018/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Лозко В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідач - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області - представник - Свида Олександр Георгійович;
відповідач - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ - представник - Мазур Інна Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області та Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі, -
17 вересня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ 40112406) та Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173), яким просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 09 червня 2020 року № 28кп про звільнення ОСОБА_1 ; 2. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,) на роботу в Філії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43611781, 88006, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 7)."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року було призначено підготовче засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року було призначено судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав, у тому числі й за ініціативою учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 червня 2020 року регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області за підписом голови ліквідаційної комісії О. Святецького видано наказ № 28кп щодо звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород), відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв'язку з ліквідацією регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області згідно з постановою КМУ від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби. Наказом № 33кп від 14 серпня 2020 року регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області за підписом голови ліквідаційної комісії О. Святецького внесено зміни до наказу від 09 червня 2020 року №28кп, зокрема визначено дату звільнення 15 серпня 2020 року. Позивач зазначає, що зміст постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", а також та обставина, що поряд з ліквідацією Регіонального сервісного МВС в Закарпатській області як юридичної особи публічного права одночасно утворений Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській області свідчить про те, що відбулася фактично реорганізація органу, а не його ліквідація. Позивачу не було запропоновано жодної посади для працевлаштування в утворюваному Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Закарпатській області. Наказ Відповідача-1 від 09 червня 2020 року № 28кп про звільнення ОСОБА_1 з посади без пропонування вакантних посад у новоутвореному сервісному центрі носить дискримінаційний характер та порушує право позивач на працю. На протиправність наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади 15 серпня 2020 року на підставі спірного наказу Відповідача-1 № 28кп від 09 червня 2020 року за пунктом 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація державного органу) вказує і те, що Відповідач-2 вже звільнив ОСОБА_1 з посади 02 квітня 2020 року на підставі наказу № 88кп від 04 грудня 2019 року за пунктом 3 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності). Також зазначає, що 02 квітня 2020 року, тобто у день попередження про припинення державної служби у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідач-1 звільнив позивача з іншої підстави, а тому попередження вичерпало свою дію. Після поновлення позивача на посаді за судовим рішенням, відповідач-1 неправомірно скористався попередженням від 02 квітня 2020 року для звільнення позивача з іншої підстави. Вказує на те, що відповідач-1 не дотримав вимоги частини З статті 87 Закону України "Про державну службу" щодо попередження державного службовця про наступне звільнення. Резюмує, що з огляду на викладені у позові обставини, наказ Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 09 червня 2020 року за № 28кп про звільнення ОСОБА_1 не відповідає визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям правомірності. У зв'язку із вищенаведеним позивач звернувся до суду.
Відповідачем - Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що суб'єкт призначення не зобов'язаний, а тільки може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Поновлення на роботі ОСОБА_1 до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 43611781) є неможливим, оскільки його звільнили відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із ліквідацією регіонального сервісного центра МВС в Закарпатській області згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ". Призначення працівників регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС) здійснюється безпосередньо наказом Головного сервісного центру, який відповідно до вимог чинного законодавства є суб'єктом призначення.
Відповідачем - Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що Головний сервісний центр МВС ніяких протиправних дій щодо позивача не вчиняв та ніякого відношення до його звільнення не має. Законодавство не містить імперативних, чи будь-яких інших норм, які б зобов'язували новостворений орган поновлювати, призначати чи переводити до свого штату працівника, який ніколи в ньому не працював, без проведення відповідної, передбаченої законодавством, процедури. Позивача не позбавлено можливості і права у встановленому законом порядку, на конкурсній основі, зайняти посаду у новоствореній структурі (стаття 87 частина 3 Закону "Про державну службу").
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
06 вересня 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , який є представником Дана М.І., яким просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що буде знаходитися у судовому засіданні у Виноградівському районному суді (Т. 2 а.с. 96).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, неодноразові заяви представника позивача щодо відкладення розгляду справи - судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності позивача. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
В судовому засіданні представники відповідачів заперечили щодо задоволення позовних вимог. Просили відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзивах.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 16 січня 2019 року № 4кп ОСОБА_1 з 17 січня 2019 року призначено на посаду начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м.Ужгород), як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір (Т. 1 а.с. 12).
Наказом № 88 кп від 04 грудня 2019 року Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області звільнено ОСОБА_1 , начальника ТСЦ №2141 (на правах відділу м. Ужгород) згідно з пунктом 3 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" як такого, що отримав негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році, з припиненням державної служби (Т. 1 а.с.а.с. 13, 106).
Наказом за № 15кп від 02 квітня 2020 року Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області внесено зміни до наказу № 88кп від 04 грудня 2019 року, зокрема, визначено дату звільнення ОСОБА_1 - 02 квітня 2020 року (Т. 1 а.с.а.с. 18, 107).
Також, 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 вручено попередження про припинення державної служби на підставі пункту 11 частини 1, пункту 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області та звільнення із займаної посади не раніше 30 календарних днів з дня попередження (Т. 1 а.с.а.с. 16, 108).
Із займаної посади начальника територіального сервісного центру №2141 регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області ОСОБА_1 фактично звільнений 02 квітня 2020 року на підставі наказу № 88кп від 04 грудня 2019 року, про що свідчить запис у його трудовій книжці під порядковим № 20 (Т. 1 а.с. 52).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, що ухвалене у справі 260/140/20 - визнано протиправним та скасовано в частині пункту 23 висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців РСЦ МВС в Закарпатській області, який затверджений наказом РСЦ МВС в Закарпатській області від 02.12.2019 №171-АГ; визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 02 грудня 2019 року №171-АГ про затвердження висновку в частині оцінювання результатів службової діяльності начальника ТСЦ №2141 (на правах відділу, м. Ужгород) ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 04 листопада 2019 року №88 кп про звільнення ОСОБА_1 , начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород) з припиненням державної служби; поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород) з 03 квітня 2020 року; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород) допущено до негайного виконання (Т. 1 а.с.а.с. .19-23).
У зв'язку з тим, що рішення суду було допущено до негайного виконання, ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород) (наказ Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 14 квітня 2020 року за № 16кп) (Т. 1 а.с. 110).
15 квітня 2021 року позивачем було отримано інформаційний лист-нагадування, який останній інформувався про те, що про його майбутнє вивільнення був повідомлений під особистий підпис 02 квітня 2020 року, а також нагадано про законодавчі підстави ліквідації регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області як юридичної особи публічного права (Т. 1 а.с. 111).
09 червня 2020 року регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області за підписом голови ліквідаційної комісії Олега Святецького видано наказ № 28кп, яким звільнено ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород), відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу, у зв'язку з ліквідацією регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби.
Наказом № 33кп від 14 серпня 2020 року регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області за підписом голови ліквідаційної комісії Олега Святецького внесено зміни до наказу від 09 червня 2020 № 28кп, зокрема визначено дату звільнення позивача - 15 серпня 2020 року (Т. 1 а.с. 113).
Позивач вважає наказ № 28кп від 09 червня 2020 року про його звільнення протиправним - у зв'язку з чим звернувся до суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком. До переліку територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, що ліквідуються включений і Регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області.
Наказом регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 03 березня 2020 року № 4-ОД утворено ліквідаційну комісію регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області (Т. 1 а.с. 25).
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регламентовані приписами Закону "Про державну службу" за № 889-VIII (далі по тексту - Закон України № 889-VIII).
Відповідно до статті 5 частини 2 Закону України № 889-VIII, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року за № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (далі по тексту - Постанова № 79) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, у тому числі регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області.
Здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ згідно з пунктом 1 цієї постанови, покладається на Міністерство внутрішніх справ.
Територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 03 березня 2020 року № 218 "Про утворення ліквідаційних комісій органів з надання сервісних послуг органів Міністерства внутрішніх справ" утворено ліквідаційну комісію.
На виконання вищезгаданого наказу МВС, наказом регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області від 03 березня 2020 року № 4-ОД було утворено ліквідаційну комісію регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області та затверджено План ліквідації РСЦ МВС в Закарпатській області, також визначені інші заходи з ліквідації, які передбачені наказам МВС від 03 березня 2020 року № 218 (Т. 1 а.с.а.с. 25).
Згідно зі статтею Цивільного кодексу України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 05 березня 2020 року регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області перебуває в стані припинення (код ЄДРПОУ 40112406) (Т. 1 а.с. 129).
Відповідно до пункту 18 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі по тексту - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.
У відповідності до пункту 21 вищезгаданого Порядку, голова комісії забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.
Статтею 87 частиною 3 Закону України № 889-VIII, визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Станом на час виникнення спору Законом України № 889-VIII, а саме стаття 87 частина 3 цього Закону встановлює не обов'язок, а право роботодавця запропонувати нову посаду. Крім того, такі посади можуть бути запропоновані у тому ж органі.
Отже, вказана норма є спеціальною, а тому норми КЗпП в даному випадку не застосовуються.
Таким чином, виходячи з викладеного відсутній обов'язок щодо працевлаштування Позивача.
Згідно з пояснювальною запискою від 29 серпня 2019 року № 1066 до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" метою і завданням законопроекту є спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності, а також запровадження можливості контрактної державної служби та врегулювання окремих проблемних питань, обумовлених практичним впровадженням Закону, та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання відповідних суспільних відносин. Зміни стосуються обмеження дії законодавства про працю на державну службу, спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів своєї діяльності, усунення зайвих проміжних органів оскарження, при збереженні безумовного права на судове оскарження, запровадження можливості контрактної державної служби та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання зазначених суспільних відносин, а відповідні повноваження делегуються Кабінету Міністрів України.
Відповідно з роз'ясненнями Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року за №86 р/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу")", процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 11 частини 1 статті 87 Закону, наразі врегульована Законом, а тому положення статті 492 Кодексу законів про працю України.
Згідно зі статтею 40 частиною 4 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" № 117-ІХ від 19.09.2019 року), особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
На час звільнення позивача зі служби Законом України № 889-VIII не були передбачені особливості застосування до державних службовців, які звільняються з державної служби з підстав, зокрема, ліквідації органу, положень частини 2 статті 40, статей 42, частин 1, 2 і 3 статті 492 КЗпП України.
Необхідно зазначити, що під час вирішення спорів щодо звільнення державних службовців пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовані спірні відносини, а також коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Тому, якщо у спеціальному законі не передбачається або прямо забороняється застосування норм трудового законодавства, то особа може бути звільнена виключно за правилами, передбаченими цими законами.
Як вказувалося вище 02 квітня 2020 року, головою ліквідаційної комісії регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області письмово під особистий підпис попереджено ОСОБА_1 про припинення державної служби на підставі пункту 11 частини 1, пункту 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із ліквідацією регіонального сервісного центра МВС в Закарпатській області та звільнення із займаної посади не раніше 30 календарних днів (копія попередження знаходиться в матеріалах справи).
Крім того, як зазначалося вже судом, 15 квітня 2021 року позивачем було отримано інформаційний лист-нагадування, яким останній був проінформований те, що про його майбутнє вивільнення був повідомлений під особистий підпис 02 квітня 2020 року, а також нагадано про законодавчі підстави ліквідації регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області як юридичної особи публічного права (Т. 1 а.с. 111).
Наказом регіонального сервісного центра МВС в Закарпатській області від 09 червня 2020 року № 28 кп ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника територіального сервісного центру № 2141 (на правах відділу, м. Ужгород) відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із ліквідацією регіонального сервісного центра МВС в Закарпатській області згідно з Постановою № 79.
При цьому, наказом регіонального сервісного центра МВС в Закарпатській області від 14 серпня 2020 року № 33 кп внесено зміни до вищеназваного наказу, де датою звільнення ОСОБА_3 визначено 15 серпня 2020 року у зв'язку із перебуванням останнього у стані тимчасової напрацездатності.
Отже, як зазначалося вище, суб'єкт призначення не зобов'язаний, а тільки може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі і лише за наявності.
Позивач просить поновити його на роботу до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (філія ГСЦ МВС), тобто до органу, з яким в трудових правовідносинах не перебував.
Згідно до із статтею 87 частиною 3 Закону України № 889-VIII, державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Крім того, в законодавстві відсутні норми, які б зобов'язували новостворений орган поновлювати, призначати чи переводити до свого штату працівника, який не перебував з ним у відносинах.
Окрім того, законодавство не передбачало у разі ліквідації державного органу обов'язку переведення працівника у державний орган, якому передаються відповідні повноваження та функції такого органу.
Судом встановлено, що позивач як до звільнення, так й після звільнення не звертався до Головного сервісного центру МВС щодо переведення його на іншу посаду в інший орган, так само не подавав заяви на участь у конкурсі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 p., пункт ЗО). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain", заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 p.; пункт 29).
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до статті 2 частини 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи по суті не було встановлено, що відповідачами зазначені критерії були порушені.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів щодо неправомірних дій Відповідачів, що є підставою для відмови у задоволені позову.
Керуючись 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ 40112406) та Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 07 вересня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 17 вересня 2021 року.
СуддяС.Є. Гаврилко