Ухвала
іменем України
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 758/5562/20
провадження № 51-4538 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року.
1. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року задоволено клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
2. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на вказане судове рішення на підставі частини 4 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
3. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, захисник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Відповідно до частини 6 статті 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, надані до неї судові рішення та інші документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
5. Згідно з частиною 4 статті 399 КПК, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
6. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
7. Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив, що відповідно до частини 4 статті 331 КПК ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
8. Тобто продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
9. Такий висновок ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є правильним.
10. Крім того, відповідно до частини 2 статті 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом.
11. Ухвала районного суду про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не відноситься до передбачених частиною 1 статті 392 КПК судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
12. За правилами частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
13. Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що, відмовивши у перегляді ухвали районного суду, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, то колегія суддів вважає наступне.
14. За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення дотримання прав та законних інтересів учасників і можуть бути застосовані лише у випадках розв'язання правових питань у кримінальному процесі, які прямо не врегульовані цим законом, на відміну від ситуації у цій справі, коли статями 331, 392, 399 КПК чітко встановлено правові обмеження щодо можливості оскарження таких рішень у апеляційному порядку.
15. Отже, відмова апеляційного суду у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на рішення місцевого суду, окреме оскарження якого на цій стадії процесу законом не передбачене, не може свідчити про порушення цим судом вимог закону.
16. При цьому, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
17. Таке обмеження узгоджується із положеннями статті 331 КПК, відповідно до якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого і в той же час таке право у кількості використання сторонами кримінального провадження процесуальним законом не обмежено.
За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , поданою в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3