м. Суми
20.09.2021 Справа № 920/599/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами заяву від 07.09.2021 (вх. №3353 від 10.09.2021) ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення по справі
за позовом Виконавчого комітету Путивльської міської ради Сумської області
до - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
про стягнення 175177 грн 15 коп.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
Рішенням суду від 09.07.2021 було стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати у розмірі 175171 грн 15 коп., 2627 грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.
10.08.2021 судом було видано наказ на його примусове виконання.
10.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення від 09.07.2021 на 1 рік.
Ухвалою суду від 13.09.2021 розгляд заяви було призначено на 20.09.2021 без повідомлення учасників справи.
Суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Правовідносини з розстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
- ступінь вини відповідача у виникненні спору;
- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об'єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Так, відповідач наголошує на тому, що запроваджені у зв'язку з карантинними заходами обмеження відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами та доповненнями), а також ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», значно ускладнили та негативно відобразилися на веденні господарської діяльності відповідачем і як наслідок відповідач припинив свою підприємницьку діяльність, що підтверджується наданою відповідачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленим судом 20.09.2021 за №27874626.
Крім того, відповідач просить суд врахувати те, що за віком вона є непрацездатною особою і має значні проблеми зі здоров'ям, що підтверджує копіями пенсійного посвідчення №2012610900 від 31.07.2019 та довідки КНП «Путивльська міська лікарня» Путивльської міської ради від 19.08.2021.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Приймаючи до уваги стан здоров'я та фінансовий стан відповідача, ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення відповідача від виконання рішення суду, а також відсутність письмових заперечень позивача щодо заяви, суд дійшов висновку, що вищевикладені обставини є винятковим випадком в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Судом враховано наведені обставини, а також матеріальні інтереси сторін, а отже суд приходить до висновку про те, що задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі 920/599/21 на 1 рік - до 08.07.2022 є обґрунтованим та справедливим
Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 331 ГПК України, суд
1. Заяву від 07.09.2021 ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення по справі № 920/599/21 - задовольнити.
2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2021 у справі № 920/599/21 - до 08.07.2022.
3. Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 20.09.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко