вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.09.2021 р. Справа № 917/779/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект", бул. Шевченка, 266/1, к. 215, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 36995025
до Лохвицького районного відділу Державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), вул. Гоголя, 10, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 34587282
про зняття арешт з автомобіля
20.05.2021 року до господарського суду Полтавської області звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" до Лохвицького районного відділу Державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зобов'язання зняти арешт з автомобіля КАМАЗ 45143 013 15 номер шасі НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 року справу № 917/779/21 передано на розгляд судді Білоусову С.М.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач наклав арешт на автомобіль, який належить йому на підставі договору поставки № 12041 від 12.04.2021 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2021 року призначено підготовче засідання на 10.08.2021 року на 11:45.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 917/779/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2021 року на 11:00.
Відповідач до суду направив відзив на позовну заяву № 10206/17.15-15 від 10.06.2021 року (вх. № 6562 від 16.06.2021 року), в якому зазначено, що на транспортний засіб - КАМАЗ 45143-013-15, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" державним виконавцем арешт не накладався та в розшук не оголошувалось.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позов № 49 від 19.07.2021 року (вх. № 8173 від 26.07.2021 року), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки доводи відповідача є формальними та надуманими.
Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
12.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС "Агропростір" було укладено Договір поставки № 12041.
Відповідно до вищевказаного договору позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС "Агропростір" автомобіль КАМАЗ 45143 013 15 номер шасі НОМЕР_2 . Вартість, якого становила за цим Договором 201 350,40 гривень.
Зазначений транспортним засіб був знятий з державного обліку для реалізації 19.04.2011 року та зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект".
Як зазначає позивач у позовній заяві, 01.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" при зверненні до органів реєстрації транспортних засобів у зв'язку із капітальним ремонтом автомобіля КАМАЗ, дізнався, що Лохвицьким районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ініційовано розшук транспортного засобу марки КАМАЗ номерний знак НОМЕР_3 жовтого кольору, номер шасі НОМЕР_2 .
04 березня 2021 року за № 23/03 Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" звернулося до виконавчої служби з проханням надання копії постанови чи іншого виконавчого документу, яким призначено розшук транспортного засобу марки КАМАЗ номерний знак НОМЕР_3 жовтого кольору номер шасі НОМЕР_2 .
Листом Лохвицького районного відділу Державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 8158/17.15-1 від 30.04.2021 року підтверджено, що у виконавчій службі перебуває виконавче провадження № 63219912 з примусового виконання вимоги № ю-788-25 у, виданої 12.03.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС "Агропростір" на користь ГУ ДПС у Полтавській області боргу в сумі 8 592,80 грн.
06.10.2020 р. державним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання, про що в порядку Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам до відома та виконання.
Як вказано Лохвицьким районним відділом Державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) згідно відповіді з МВС за боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС "Агропростір" зареєстровано транспортний засіб, а саме: КАМАЗ 45143 013 15 номер шасі НОМЕР_2 , а тому 12.10.2020 року на даний транспортний засіб накладено арешт та оголошено в розшук.
Отже, позивач не може користуватися та розпоряджатися своїм майном, транспортний засіб, а саме: КАМАЗ 45143 013 15 номер шасі НОМЕР_2 фактично виключений з господарської діяльності товариства, що завдає йому фінансових збитків.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся з вимогою до суду про зобов'язання Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зняти арешт з автомобіля КАМАЗ 45143-013-15 номер шасі НОМЕР_1 .
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Статтею 41 Конституції України визначено право кожного вільно володіти своєю власністю, результатами своєї творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в розумінні ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі, якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно (п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").
Нормою ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з листа Лохвицького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 20) постанова про накладення арешту винесена 12.10.2020 року, тоді як договір поставки № 12041, на підставі якого позивач набув право власності на спірний транспортний засіб, укладений 12.04.2011 року.
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Акт приймання-передачі товару, які були предметом договору поставки від 12.04.2011 року підписано в той же день, тобто 12.04.2011 року.
Отже, на дату винесення постанови про арешт майна боржника спірний автомобіль не належав відповідачу на праві власності.
Крім того, позивачем в якості доказу про набуття власності на спірний автомобіль до позовної заяви надано облікову картку від 19.04.2011 року (а.с. 16), з якої вбачається факт зняття транспортного засобу КАМАЗ 45143-013-15 номер шасі НОМЕР_1 з обліку для реалізації та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 28.10.2011 року (а.с. 17).
Відповідач доказів на спростування вищезазначеного не надав.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 126, 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Лохвицький районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зняти арешт з автомобіля КАМАЗ 45143-013-15 номер шасі НОМЕР_1 .
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 17.09.2021 року.
Суддя Білоусов С. М.