ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2021Справа № 910/9057/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУД-СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА»
до «Представництва «СІНОГІДРО КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД»
про стягнення 128 220, 27грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРУД-СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до «Представництва «СІНОГІДРО КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 128 220, 27 грн, з яких: 108 790, 00 грн основний борг, 9 277, 57 грн пеня, 2 210, 60 грн 3% річних та 7 942, 10 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 16, 256, 264, 525, 526, 610, 611, 625, 626, 627, 638, 655, 692, 712, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором найму (оренди) № 55 від 01.06.2020, в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/9057/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
13.07.2021 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2021, надійшли виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 01.07.2020 по 05.08.2020 і за період з 01.08.2020 по 07.07.2021 та підтвердження, що станом на 12.07.2021 ціна позову залишається незмінною.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 14.06.2021, яка отримана останнім 30.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477541948.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у періоди з 09.08.2021 по 09.09.2021 та з 13.09.2021 по 17.09.2021 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з відпустки - 20.09.2021.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.06.2020 між позивачем (надалі - наймодавець) та відповідачем (надалі - наймач) укладено договір найму (оренди) № 55 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування каток гладковальцевий BOMAG BW184AD реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - предмет найму).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата за користування предметом найму становить 860, 00 грн в годину та включає заправку паливно-мастильними матеріями. Оплата щомісячна.
Згідно п. 3.4. договору оренда плата сплачується наймачем не пізніше 10 числа наступного місяця за кожний попередній календарний місяць на підставі наданого наймодавцем рахунку. За погодженням сторін термін та форми розрахунків можуть бути змінені.
Наймодавець має право вимагати від наймача повної та своєчасної сплати орендних платежів, а наймач зобов'язаний в повному обсязі та своєчасно вносити плату за користування предметом найму (п.п. 4.2.1., 4.3.1. договору).
У пункті 6.1. договору сторони погодили, що за невиконання, неналежне виконання умов даного договору вони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України та цим договором.
Згідно п. 6.6. договору в разі порушення строків оплати, наймач на вимогу наймодавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з 01.06.2020 та діє до 31.12.2020 (п. 7.1. договору).
На виконання умов договору між сторонами підписані акти надання послуг на загальну суму 108 790, 00 грн, а саме: № 9-01 від 02.09.2020 на суму 53 750, 00 грн, № 9-30 від 30.09.2020 на суму 28 380, 00 грн та № 10-15 від 15.10.2020 на суму 26 660, 00 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень
Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату відповідно до договору на загальну суму 108 790, 00 грн, а саме: № 2020-198 від 02.09.2020 на суму 53 750, 00 грн, № 2020-245 від 30.09.2020 на суму 28 380, 00 грн та № 2020-259 від 15.10.2020 на суму 26 660, 00 грн.
03.12.2020 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію за № 1 від 02.12.2020, в якій позивач просив протягом семи календарних днів, з дня отримання претензії, погасити заборгованість за договором у сумі 108 790, 00 грн, претензія отримана відповідачем 08.12.2020, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0405044590980.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором найму (оренди), з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 108 790, 00 грн, 9 277, 57 грн пені, 2 210, 60 грн 3% річних та 7 942, 10 грн інфляційних втрат.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором оренди.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Із матеріалів справи (акти надання послуг № 9-01 від 02.09.2020 на суму 53 750, 00 грн, № 9-30 від 30.09.2020 на суму 28 380, 00 грн та № 10-15 від 15.10.2020 на суму 26 660, 00 грн) убачається, що позивачем на виконання умов договору було надано, а відповідачем прийнято послуги з оренди катка на загальну суму 108 790, 00 грн.
Суд зазначає, що вказані акти підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 3.4. договору сторони погодили, що оренда плата сплачується наймачем не пізніше 10 числа наступного місяця за кожний попередній календарний місяць.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності в відповідача заборгованості в розмірі 108 790, 00 грн зі сплати орендних платежів, доказів її погашення відповідачем не надано, вказана сума заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку не спростована.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача суми заборгованості по орендним платежам у сумі 108 790, 00 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 10.09.2020 по 06.06.2021 3% річних у сумі 2 210, 60 грн та 7 942, 10 грн інфляційних втрат за період жовтень 2020 року по квітень 2021 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 2 210, 60 грн за загальний період з 10.09.2020 по 06.06.2021 судом встановлено, що він виконаний невірно, оскільки останнім невірно визначено період нарахування 3 % річних враховуючи п. 3.4. договору та не враховано, що останній день оплати за вересень припадає на вихідний день (10.10.2020 - субота), а тому переноситься на перший за ним робочий день (12.10.2020 - понеділок).
У зв'язку з викладеним судом було здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 11.09.2020 по 06.06.2021, з урахуванням строку оплати визначеного пунктом 3.4. договору, а саме наступним чином:
Сума боргу (грн)Період нарахування 3 % річнихКількість днів прострочення3 % річних (грн)
53 750, 0011.09.2020 - 06.06.20212691 187, 04
28 380, 0013.10.2020 - 06.06.2021237552, 32
26 660, 0011.11.2020 - 06.06.2021208455, 47
2 194, 83
Розмір 3% річних за розрахунком суду складає 2 194, 83 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 7 942, 10 грн за період жовтень 2020 року по квітень 2021 року, суд встановив, що він виконаний арифметично невірно.
Отже, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період заявлений позивачем з жовтня 2020 року по квітень 2021 року, а саме:
Сума боргу (грн)Період нарахування інфляціїСукупний індекс інфляції за періодІнфляція (грн)
53 750, 00Жовтень 2020 - Квітень 20211, 0824 390, 89
28 380, 00Листопад 2020 - Квітень 20211, 0712 014, 45
26 660, 00Грудень 2020 - Квітень 20211, 0571 525, 94
7 931, 28
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року складає 7 931, 28 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 10.09.2020 по 06.06.2021 в розмірі 9 277, 57 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 6.6. договору в разі порушення строків оплати, наймач на вимогу наймодавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 9 277, 57 грн за загальний період з 10.09.2020 по 06.06.2021, суд встановив, що він виконаний невірно, так як позивачем не враховано шестимісячний строк нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та невірно визначено період нарахування пені враховуючи п. 3.4. договору, останнім не враховано, що останній день оплати за вересень припадає на вихідний день (10.10.2020 - субота), а тому переноситься на перший за ним робочий день (12.10.2020 - понеділок).
У зв'язку з викладеним, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням строку оплати визначеного пунктами 3.4. договору, наступним чином:
Сума боргу (грн)Період нарахування пеніКількість днів простроченняПеня (грн)
53 750, 0011.09.2020 - 11.03.20211823 220, 05
28 380, 0013.10.2020 - 11.04.20211811 715,78
26 660, 0011.11.2020 - 11.05.20211821 681, 14
6 616, 97
За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 11.09.2020 по 11.05.2021 складає 6 616, 97 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 108 790, 00 грн основного боргу, 6 616, 97 грн пені, 2 194, 83 грн 3 % річних та 7 931, 28 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача 8 172, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № 01/06-21 від 01.06.2021, копію ордера серії АІ № 1120249 від 03.06.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 4365/10 від 25.11.2010, копію посвідчення адвоката, розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу з детальний розрахунком та описом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 03.06.2021 на суму 8 172, 00 грн, рахунок-фактуру № 013 від 03.06.2021 на оплату витрат на правову допомогу в сумі 8 172, 00 грн та платіжні доручення № 760 від 07.06.2021 на суму 2 000, 00 грн, № 734 від 18.06.2021 на суму 2 000, 00 грн, № 746 від 25.06.2021 на суму 2 000, 00 грн, № 756 від 01.07.2021 на суму 2 172, 00 грн, що в загальній сумі складає 8 172, 00 грн.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось.
При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 8 000, 73 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з «Представництва «СІНОГІДРО КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 216, ідентифікаційний код 26612982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУД-СПЕЦЗАПЧАСТИНА УКРАЇНА» (10010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174, ідентифікаційний код 40822862) 108 790 (сто вісім тисяч сімсот дев'яносто) грн 00 коп. основного боргу, 6 616 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн 97 коп. пені, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн 83 коп. 3 % річних, 7 931 (сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн 28 коп. інфляційних втрат, 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн 43 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн 73 коп. витрат на правову допомогу.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань