ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2021Справа № 910/10795/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Старчук Олег Васильович
про стягнення 123 750,00 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" (далі - відповідач) про стягнення 123 750,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, з посиланням на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, вказував на те, що у зв'язку із достроковим припиненням укладеного між сторонами договору суборенди нежитлового приміщення від 21.11.2019 року № 21-11/Е1907/2019 у відповідача виник обов'язок повернути позивачу переплачені останнім кошти у розмірі 123 750,00 грн. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" у добровільному порядку означені кошти позивачу не повернуло, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" звернулося до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" просило суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 8 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі № 910/10795/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Старчука Олега Васильовича .
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.07.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/10795/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу третьої особи: 58020, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Січова, будинок 52. З матеріалів справи вбачається, що третя особа копію наведеної ухвали суду отримала 30.07.2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Крім того, копія ухвали від 21.07.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/10795/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04111, місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52.
Проте, зазначене відправлення вручене відповідачу не було.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.07.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що Старчук Олег Васильович з 15.05.2015 року є власником 61/100 (вид спільної власності - спільна часткова) нежитлових приміщень будівлі літ. А загальною площею 1366.1 м2, що знаходиться у місті Чернівці на вулиці Володимира Комарова, 31. Означена частка включає: на 1 поверсі - торговий зал 127-1 площею 773,80 м2, кабінет 127-2 площею 8,90 м2, службове приміщення 127-3 площею 20,90 м2, вбиральня 127-3 площею 1,20 м2, коридор 127-5 площею 25,10 м2, в підвалі - електрощитова 127а-15 площею 5,80 м2. Вищенаведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До матеріалів позовної заяви позивачем було долучено витяг з договору суборенди від 05.11.2019 року № 1, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Борденюк Людмилою Геннадіївною (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" (суборендар), за умовами якого орендар прийняв, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (частину приміщення), розташоване за адресою: місто Чернівці, вулиця Комарова, 31. Площа приміщення (частини приміщення), яке передається в суборенду, становить 165 м2. Майно, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договору позички від 05.11.2019 року, укладеного між ФО Старчуком О.В. і орендарем - ФОП Борденюк Л.Г. Означеним договором також передбачено, що суборендар має право передавати майно в оренду (найм), суборенду, позичку третім особам без погодження з орендарем.
На підставі підписаного між Фізичною особою - підприємцем Борденюк Людмилою Геннадіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" акту приймання-передачі від 05.11.2019 року вищевказане нерухоме майно площею 165 м2 було передано у тимчасове платне користування відповідачу.
У той же час 21.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" (орендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 21-11/Е1907/2019 (далі - Договір суборенди), за умовами якого відповідач передає, а позивач - приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (магазину), далі - приміщення, розташованого за адресою: 58000, місто Чернівці, вулиця Комарова, 31. Загальна площа частини приміщення, яке передається в суборенду, становить 165 м2.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.1 Договору суборенди майно, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря відповідно до договору, укладеного між ФОП Борденюк Л.Г. та ТОВ "Артішок ТМ".
Орендар гарантує наявність у нього права на передачу майна в суборенду (пункт 1.2 Договору суборенди).
Пунктами 3.1, 3.2 Договору суборенди передбачено, що підтвердженням факту передачі майна в суборенду є акт приймання-передачі майна (частини приміщення), підписаний уповноваженими представниками сторін. Суборендар набуває право на строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Передача майна в суборенду не тягне за собою виникнення у суборендаря права власності на майно.
Відповідно до пункту 4.1 Договору суборенди строк цього договору починається з дати фактичної передачі майна суборендарю, зазначеної в акті приймання-передачі майна, і закінчується в момент повернення майна суборендарем, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі майна.
Пунктами 4.2, 4.3 Договору суборенди визначено, що строк дії Договору суборенди встановлюється сторонами до 04.10.2022 року. Разом із тим, у будь-якому випадку строк суборенди не може перевищувати строк дії договору, укладеного між ФОП Борденюк Л.Г. та ТОВ "Артішок ТМ".
Згідно з пунктом 5.1 означеної угоди розмір орендної плати за приміщення в місяць становить: з моменту підписання акту приймання-передачі - 123 750,00 грн., у тому числі ПДВ, що відповідно до курсу НБУ, встановленого на 20.11.2019 року, 2 420,00 грн. за 100 доларів США, та складає еквівалент 5 113 доларів США. Орендна плата за грудень місяць 2019 року становить 143 750,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 5.1.1.2 Договору суборенди унормовано, що протягом 5-ти календарних днів з дати підписання цього договору суборендар сплачує орендарю суму - 391 250,00 грн., в тому числі ПДВ, яка після підписання акту приймання-передачі зараховується як орендна плата за перший місяць - 143 750,00 грн., за другий місяць - 123 750,00 грн. та останній місяць орендного користування - 123 750,00 грн.
Судом встановлено, що 09.12.2019 року між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору суборенди приміщення № 21-11/Е1907/2019 від 21 листопада 2019 року, за яким вищевказане нерухоме майно було передано в тимчасове платне користування позивачу.
На виконання положень пункту 5.1.1.2 Договору суборенди позивач відповідно до платіжного доручення від 06.12.2019 року № 27459 сплатив на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 123 750,00 грн. (що становлять суму вартості орендного користування нерухомим майном за останній місяць оренди) з призначенням платежу: "Гарантійний платіж за оренду приміщення зг. дог. 21-11/Е1907/2019 від 21.11.2019 В т.ч. НДС (20%) 20625-00".
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" вказувало на те, що воно протягом дії Договору суборенди належним чином виконувало взяті на себе грошові зобов'язання зі сплати орендних платежів. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення суборендарем своїх зобов'язань за означеною угодою.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням від 04.12.2020 року № 1290 позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" грошові кошти у розмірі 123 750,00 грн., оплативши таким чином орендну плату за грудень 2020 року. Наведені обставини підтверджуються відповідним призначенням цього платежу.
Відтак, за наявними у матеріалах справи документами, позивач користувався суборендованим у відповідача за Договором приміщенням (його частиною) з грудня 2019 року по грудень 2020 року включно.
У той же час слід зазначити, що 01.12.2019 року (тобто після підписання між сторонами Договору суборенди) між Фізичною особою-підприємцем Старчуком Олегом Васильовичем (орендодавець), як власником нерухомого майна, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" (орендар) було укладено договір оренди (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (найм) для здійснення підприємницької діяльності нежитлове приміщення магазину, що знаходиться за адресою: місто Чернівці, вулиця Комарова, 31.
Вказаний правочин підписаний орендодавцем та уповноваженим представником відповідача, а також скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ".
Згідно з пунктом 1.2 Договору оренди загальна площа орендованого приміщення становить 299 м2.
Нежитлове приміщення, що передається в найм, належить орендодавцю на прав власності (пункт 1.3 Договору оренди).
За умовами пункту 2.3 Договору оренди, у разі припинення дії цього договору нежитлове приміщення повертається орендарем у порядку, який встановлений при передачі нежитлового приміщення орендареві цим Договором.
Пунктами 4.14 та 4.15 Договору оренди передбачено право орендаря без згоди орендодавця передавати свої права та обов'язки за договором третім особам, а також передавати приміщення в оренду (найм), суборенду (користування) (позичку) третім особам без погодження з позичкодавцем.
01.12.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Старчуком Олегом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення у місті Чернівці на вулиці Комарова, 31, площею 299 м2, в оренду відповідачу.
Відтак, з матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення площею 165 м2 за вищевказаною адресою протягом грудня 2019 року - грудня 2020 року фактично перебувало в суборенді позивача за укладеним між ним та відповідачем Договором суборенди, тоді як правовою підставою для передачі означеної нерухомості відповідачем у суборенду позивачу був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" та власником наведеного приміщення Договір оренди.
Разом із тим, 31.12.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Старчуком Олегом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди, в якій останні домовились достроково з 31.12.2020 року розірвати Договір оренди від 01.12.2019 року.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" вказувало, що у січні 2021 року власник орендованого ним приміщення - Старчук Олег Васильович повідомив позивача про розірвання 31.12.2020 року з відповідачем Договору оренди. За таких обставин, враховуючи припинення дії Договору оренди приміщення, укладений між сторонами Договір суборенди також припинив свою дію з 31.12.2020 року.
Зважаючи на припинення Договору суборенди, а також беручи до уваги наявність переплати позивачем орендних платежів за цією угодою, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" неодноразово зверталося до відповідача з претензіями про повернення надлишково сплачених суборендарем грошових коштів у розмірі 123 750,00 грн. Належним чином засвідчені копії означених претензій, а також докази їх направлення на адресу відповідача, наявні у матеріалах справи.
Оскільки вищевказані вимоги позивача були залишені Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" без задоволення, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" звернулося до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За умовами статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Статтею 774 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
З аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 року в справі № 910/17082/17.
Як було зазначено вище, 31.12.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Старчуком Олегом Васильовичем (власником орендованого майна) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" (орендарем) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди, якою Договір оренди від 01.12.2019 року було достроково розірвано з 31.12.2020 року. Відтак, укладений між сторонами у справі Договір суборенди припинився одночасно з припиненням Договору оренди - 31.12.2020 року.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася
Згідно з частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Положеннями статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов'язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов'язання. В іншому випадку така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов'язання. Завдатком може бути забезпечено лише зобов'язання, що випливає з договору.
Згідно з частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 5.1.1.2 укладеного між сторонами у справі Договору суборенди протягом 5-ти календарних днів з дати підписання цього договору суборендар (позивач) сплачує орендарю (відповідачу) суму - 391 250,00 грн., в тому числі ПДВ, яка після підписання акту приймання-передачі зараховується як орендна плата за перший місяць - 143 750,00 грн., за другий місяць - 123 750,00 грн. та останній місяць орендного користування - 123 750,00 грн.
Судом встановлено, що на виконання означених положень Договору суборенди позивач відповідно до платіжного доручення від 06.12.2019 року № 27459 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 123 750,00 грн., чим фактично оплатив останній місяць оренди за наведеним правочином.
Відтак, з огляду на те, що укладений між сторонами Договір суборенди припинився одночасно з припиненням Договору оренди, а саме 31.12.2020 року, суд дійшов висновку про те, що останнім місяцем суборенди фактично є грудень 2020 року, і орендна плата за такий місяць була оплачена позивачем платіжним дорученням від 06.12.2019 року № 27459 на суму 123 750,00 грн.
Водночас, як було встановлено судом, згідно з платіжним дорученням від 04.12.2020 року № 1290 позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" грошові кошти у розмірі 123 750,00 грн. як орендну плату за грудень 2020 року, чим повторно оплатив означений місяць оренди.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем 04.12.2020 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" грошові кошти у розмірі 123 750,00 грн. як орендна плата за вже оплачений місяць оренди - грудень 2020 року, були сплачені суборендарем надлишково та не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах з огляду, зокрема, на припинення дії Договору суборенди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (пункт 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведене дозволяє дійти висновку, що обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Разом із тим, при дослідженні матеріалів справи № 910/10795/21 судом було встановлено обставини щодо відсутності правових підстав для утримання відповідачем повторно сплаченої позивачем суми суборендної плати за грудень 2020 року в розмірі 123 750,00 грн., у зв'язку з фактичним виконанням такого зобов'язання.
Отже, зобов'язання щодо повернення спірної суми грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникли з Договору суборенди. Так, ознакою відсутності правової підстави у даному випадку є те, що позивач як суборендар, здійснивши повторну сплату вказаних коштів у якості суборендної плати за грудень 2020 року, зменшив своє майно, а відповідач, отримавши двічі такі кошти, збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 року в справі № 910/7109/20.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не було повернуто спірної суми грошових коштів у добровільному порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" надміру перерахованих та не повернутих відповідачем коштів у розмірі 123 750,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження повернення спірної суми грошових коштів позивачу.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Також, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Щодо розподілу вказаних судових витрат, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2017 року уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - клієнт) та адвокат Ляш Сергій Володимирович (далі - адвокат) підписали договір про надання правової допомоги (далі - Договір), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Пунктом 2.3 Договору на клієнта покладено обов'язок сплатити гонорар адвокату у розмірі та в строки, окремо погоджені між ними.
15.05.2021 року між позивачем та адвокатом укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої адвокат взяв на себе зобов'язання з надання клієнту правничої допомоги зі складання та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 123 750,00 грн. за договором суборенди № 31-11/Е1907/2019 від 21.11.2019 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ", представництво інтересів клієнта як позивача в господарських судах усіх інстанцій під час зазначеної вище справи, збір доказів у даній справі, підготовкою процесуальних документів тощо.
Відповідно до пункту 2 цієї Додаткової угоди вартість послуг (гонорар) адвоката за надання клієнту правової допомоги (послуг), визначеної у пункті 1 цієї Додаткової угоди, складатиме 8 000,00 грн., без ПДВ.
Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди загальна вартість, об'єм та перелік наданих послуг (допомоги) зазначаються у відповідних актах надання правової допомоги. Клієнт зобов'язаний прийняти та підписати акт надання правової допомоги протягом трьох днів з дня його отримання, або надати обґрунтовану відмову від прийняття наданої адвокатом допомоги (послуг).
Пунктом 5 Додаткової угоди унормовано, що клієнт зобов'язується сплатити вартість послуг (гонорару) на користь адвоката в безготівковому порядку на поточний рахунок в гривнях не пізніше 30 днів з моменту набрання рішенням суду, що розглядає спір, законної сили по суті вимог за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" про стягнення заборгованості в сумі 123 750,00 грн. за договором суборенди від 21.11.2019 року.
Зі змісту акту надання правової допомоги від 01.07.2021 року, складеного адвокатом та позивачем, вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) правові послуги (професійну правничу допомогу) по господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" про стягнення заборгованості в сумі 123 750,00 грн. за договором суборенди № 31-11/Е1907/2019 від 21.11.2019 року із захисту прав та представництва інтересів клієнта у господарському суді міста Києва, включаючи підготовку та подачу процесуальних документів.
У наведеному вище акті визначено, що відповідні послуги (допомогу) надано адвокатом повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін немає, а розмір винагороди (гонорар) адвокату станом на дату підписання акту становить 8 000,00 грн.
Вказаний акт містить підписи уповноважених осіб сторін договору про надання правової допомоги від 20.06.2017 року та відтиски печаток зазначених суб'єктів.
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.
У матеріалах справи також наявна копія ордеру від 01.07.2021 року серії АЕ № 1078771 на надання правової допомоги на представництво інтересів позивача адвокатом Ляш С.В., а також копія свідоцтва останнього про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.04.2017 року серії ДП № 3331.
За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи № 910/10795/21, не надходило.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.
У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. є підтвердженими.
У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ", суд дійшов висновку про те, що обов'язок з відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" про стягнення 123 750,00 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артішок ТМ" (04111, місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52; код ЄДРПОУ 41953736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Володимира Антоновича, будинок 6; код ЄДРПОУ 32007740) 123 750 (сто двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 грн. безпідставно утримуваних коштів, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.09.2021 року.
Суддя В.С. Ломака