ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 вересня 2021 року Справа № 903/313/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Гудак А.В.,
суддя Мельник О.В.,
суддя Петухов М.Г.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі № 903/313/21 (суддя Гарбар І.О., м.Луцьк, повний текст складено 01.07.2021 року)
за позовом Волинського обласного центру зайнятості
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 49967,65 грн.
Волинський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 49967,65 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі № 903/313/21 позов задоволено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Волинського обласного центру зайнятості 49967,65 грн. виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що сума матеріального забезпечення, виплачена Володимир-Волинською міськрайонною філією Волинського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 в розмірі 49967,65 грн. в період її перебування на обліку в районному центрі зайнятості з 02.03.2020 по 10.09.2020 як безробітної, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом першої інстанції встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено її на роботі.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення Господарського суду Волинської області від 30 червня 2021 року по справі № 903/313/21 повністю та ухвалити нове рішення в якому в задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано твердження відповідача, яке було зазначене у відзиві на позовну заяву так і в запереченні про те, що з грошового забезпечення військовослужбовців не здійснюються відрахування до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття.
Поруч з тим скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вірно було встановлено період, за який позивачем здійснено розрахунок суми по безробіттю, виплаченої позивачем ОСОБА_1 .
Крім того, скаржник зазначає, що оскільки ОСОБА_1 була військовослужбовцем, який виконував військовий обов'язок відповідно до Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та проходила військову службу у військовій частині як підрозділі Збройних Сил України, то вона не була найманим працівником, а військова частина по відношенню до ОСОБА_1 в даному випадку не була роботодавцем, в розумінні законодавства про працю. В зв'язку з цим ОСОБА_1 було поновлено не на роботі, а на військовій службі. Суд першої інстанції, на аргументи та докази відповідача, уваги не звернув, не надав мотиваційної оцінки цим аргументам та не зазначив норми та докази па які посилався відповідач, які суд не застосував.
Таким чином є всі підстави для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення яким в позові слід відмовити.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/313/21 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 30 червня 2021 року в справі № 903/313/21 залишено без руху. Запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3 405 грн.
09 серпня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про усунення недоліків із додатком (докази про сплату судового збору).
Розпорядженням В.о.керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/609 від 10.08.2021 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 903/313/21 - Василишина А.Р. у період з 04 серпня 2021 р. по 10 вересня 2021 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/313/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.
Розпорядженням В.о.керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/627 від 10.08.2021 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 903/313/21 - Бучинської Г.Б. у період з 09 серпня 2021 р. по 08 вересня 2021 р. включно, перебування у відпустці судді-члена колегії по справі № 903/313/21 - ОСОБА_2 у період з 09 серпня 2021 р. по 10 вересня 2021 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/313/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі № 903/313/21 та розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі №903/313/21 здійснювати без повідомлення учасників справи.
30 серпня 2021 року від Волинського обласного центру зайнятості надійшов відзив в якому просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.2021 року №903/313/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
13 вересня 2021 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь на відзив в якому заперечує позицію позивача викладену у поданому відзиві та просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.2021 року №903/313/21 повністю та ухвалити нове рішення в якому в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі №903/313/21 залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2020 до Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості звернулася ОСОБА_1 як така, що шукає роботу. Згідно поданих документів, під час реєстрації встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2018 проходила військову службу на посаді планшетиста в військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира 39 зенітного ракетного полку (по особовому складу) від 28.01.2020 №10-РС припинено (розірвано) контракт та звільнено ОСОБА_1 з військової служби у відставку відповідно до пункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням строку контракту), та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2020 № 23, в частині звільнення рядової ОСОБА_1 , оператора-планшетиста відділення бойового управління 2 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням строку контракту) та виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 30.01.2020 (а.с.11).
24 лютого 2020 року на підставі поданої заяви, у зв'язку з відсутністю підходящої роботи ОСОБА_1 було надано статус безробітного (наказ №НТ200224 від 24.02.2020, а.с.4-6).
Наказом Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості №НТ200302 від 02.03.2020 громадянці ОСОБА_1 було призначено і розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу строком, що не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, з 02.03.2020 по 24.02.2021 (а.с.7).
Наказом Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості №НТ201026 від 26.10.2020 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги про безробіттю та припинено реєстрацію у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 календарних днів з 11.09.2020 року (а.с.8).
За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі за текстом - ДРЗДСС) було виявлено, шо ОСОБА_1 в період перебування на обліку одержала дохід від військової частини НОМЕР_1 , що стало підставою проведення розслідування страхового випадку.
Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №110 від 10.12.2020 встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №190 від 08.09.2020, на підставі рішення окружного адміністративного суду по справі №140/6338 від 04.09.2020, ОСОБА_1 поновлено на посаді оператора- планшетиста військової частини НОМЕР_1 з 31.01.2020 (а.с.13).
11 лютого 2021 року Володимир-Волинською міськрайонною філією Волинського обласного центру зайнятості на адресу Волинського обласного центру зайнятості направлено листа (вих. №149/29.6/3) з проханням, щодо проведення розрахунку допомоги по безробіттю, отриманої ОСОБА_1 для направлення претензії в порядку досудового врегулювання спору до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (а.с.15).
15 лютого 2021 року на адресу Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості надійшов лист-відповідь (довідка) Волинського обласного центру зайнятості від 15.02.2021 року №15, в якому зазначено, що за період з 02.03.2020 року по 10.09.2020 року сума до повернення з вини роботодавця становить 49967,65 грн. (а.с.16).
16 лютого 2021 року Володимир-Волинською міськрайонною філією Волинського обласного центру зайнятості було прийнято рішення про повернення Військовою частиною НОМЕР_1 допомоги по безробіттю у сумі 49967,65 грн., що були витрачені з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, громадянці ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в період перебування на обліку як безробітної (наказ Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості від 16.02.202l № НТ210216). Рішення міськрайонною філією було прийняте відповідно до ч.1 ст.34 та ч.4 ст.35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 (справа №140/6338/20), та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №190 від 08.09.2020 про поновлення на військовій службі ОСОБА_1 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду України від 27.01.2021 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі №140/6338/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії, залишено без змін.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення за один місяць в сумі 10587,19 грн. (платіжне доручення №1486 від 08.09.2020) (а.с.21). В подальшому ОСОБА_1 згідно вищезазначеного рішення суду було виплачено “середній заробіток за час вимушеного прогулу” в розмірі - 64738,68 грн. (платіжне доручення №332 від 25.02.2021) (а.с.22).
Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості в порядку досудового врегулювання спору надіслано відповідачу претензію від 18.02.2021 №192/29.6/6 в якій пропонувалось відповідачу в добровільному порядку повернути суму коштів в розмірі 49967,65 грн., виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю (а.с.17).
Листом-відповіддю Військова частина НОМЕР_1 від 09.03.2021 повідомила Володимир-Волинську міськрайонну філію Волинського обласного центру зайнятості про те, що з метою належного опрацювання вимог, зазначених в листі-претензії, Володимир-Волинську міськрайонну філію буде повідомлено в тридцятиденний термін з дня одержання листа-претензії (а.с.18).
29 березня 2021 року до Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості надійшов лист-відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2021 №40/532 в якому, зазначалось, що ОСОБА_1 за один і той же період одержала два види грошового забезпечення, а саме допомогу по безробіттю та сплачену за рішенням суду суму грошового забезпечення військовослужбовця. За даних обставин, при поверненні військовою частиною НОМЕР_1 допомоги по безробіттю виплаченої ОСОБА_1 та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за той же період, складатиметься ситуація незаконного збагачення за рахунок однієї державної організації однією особою і призведе до безпідставних виплат з державного бюджету за однією і тією ж обставиною. Володимир-Волинській міськрайонній філії було запропоновано звертатись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї безпідставно отриманої допомоги по безробіттю за період, за який нею одночасно було отримано грошове забезпечення як військовослужбовцем (а.с.19-20).
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що кошти у сумі 49967,65 грн. в судовому порядку мають бути повернуті відповідачем на розрахунковий рахунок Волинського обласного центру зайнятості, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Волинської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 49967,65 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою.
Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року за №792 (далі за текстом - Порядок).
За змістом пункту 22 Порядку рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
При цьому згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що страховим випадком є, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено що особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, набувають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказом командира 39 зенітного ракетного полку (по особовому складу) від 28.01.2020 № 10-РС припинено (розірвано) контракт та звільнено ОСОБА_1 з військової служби у відставку відповідно до пункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням строку контракту), та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2020 № 23, в частині звільнення рядової ОСОБА_1 , оператора-планшетиста відділення бойового управління 2 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту а пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із закінченням строку контракту) та виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 30.01.2020.
24.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. З 02.03.2020 зазначеній особі розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі статей 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного у разі невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості.
Наказом Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості №НТ201026 від 26.10.2020 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги про безробіттю та припинено реєстрацію у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 календарних днів з 11.09.2020 року (а.с.8).
Поряд з цим, Володимир-Волинською міськрайонною філією Волинського обласного центру зайнятості, встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №190 від 08.09.2020, на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/6338/20 від 04.09.2020, ОСОБА_1 поновлено на посаді оператора-планшетиста військової частини НОМЕР_1 з 31.01.2020. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду України від 27.01.2021 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі №140/6338/20 залишено без змін.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (стаття 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку
Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №711/8138/18.
Таким чином, питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.93, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений згідно наказу, визнаного судом незаконним.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції враховує, що поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі, було зумовлено саме вимогами трудового законодавства та незалежно від існування відносин між Центром зайнятості та безробітною з державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №914/586/17, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 07.12.2018 у справі № 922/3435/17.
Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, а саме: Державна служба зайнятості України через її територіальні органи, яким є центр зайнятості (частина 6 стаття 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Положення про Державну службу зайнятості, затверджене Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 № 2663).
Відповідно до п.6 Положення про Державну службу зайнятості, затверджене Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663, державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", до роботодавців, зокрема, належать: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Таким чином можна зробити висновок, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося відповідачем, який по відношенню до неї є роботодавцем в розумінні ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому на нього покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що з метою добровільного вирішення питання щодо повернення виплачених ОСОБА_1 коштів у вигляді допомоги по безробіттю в позасудовому порядку, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 18.02.2021 №192/29.6/6 в якій пропонувалось відповідачу в добровільному порядку повернути суму коштів в розмірі 49967,65 грн., виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю. Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що страховик має право на компенсацію з роботодавця виплачених страхових коштів у повному обсязі лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки право особи отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення, і саме на страховика покладено забезпечення виплати страхових коштів безробітному.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 року у справі №906/1043/19.
З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума матеріального забезпечення, виплачена Володимир-Волинською міськрайонною філією Волинського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 в розмірі 49967,65 грн. в період її перебування на обліку в районному центрі зайнятості з 02.03.2020 по 10.09.2020 як безробітної, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки матеріалами справи встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено її на роботі.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що оскільки ОСОБА_1 була військовослужбовцем, який виконував військовий обов'язок відповідно до Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та проходив військову службу у військовій частині як підрозділі Збройних Сил України, то вона не була найманим працівником, а військова частина по відношенню до ОСОБА_1 в даному випадку не була роботодавцем, в розумінні законодавства про працю, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", роботодавцем є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).
Частинами 1, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом 4 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що одним із видів військова служби є військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
Статтями 19, 20 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено загальні умови укладання контракту, та прийняття на військову службу.
До таких нормативно-правових актів відносяться: Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі за текстом - Положення) та Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція).
Згідно абзацу 1 пункту 15 Положення встановлено, що з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби;
Підпунктом 2 пункту 1 пункту 16 Положення право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається: військовим посадовим особам - з іншими категоріями осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Посилання скаржника щодо можливого подвійного стягнення суми не заслуговує на увагу, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю, виплачена позивачем ОСОБА_1 та стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що були присуджені ОСОБА_1 на підставі рішення суду в порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед безробітнім, є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.
Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі №910/12913/17, від 22.03.2018 р. у справі №914/913/17 та від 12.07.2018 р. у справі №914/586/17.
Таким чином, допомога по безробіттю та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є різними видами відповідальності відповідача, оскільки мають різні правові підстави застосування.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 09.07.2018 р. у справі №914/1875/17 "…саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки. Вищевказана ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу."
Твердження скаржника про помилковість посилання суду першої інстанції на абз.2 п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаним абзацом визначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, що не спростовує вищевикладену позицію Верховного Суду у постанові від 09.07.2018 року у справі №914//1875/17, а навпаки, підтверджує вказане.
Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції проігноровано твердження зазначене у запереченні про те, що з грошового забезпечення військовослужбовців не здійснюються відрахування до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, оскільки згідно п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці:
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:
військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Тому, інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведеного, а тому відхиляються як необґрунтовані.
З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені Військовою частиною НОМЕР_1 у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі № 903/313/21 прийняте у відповідності до норм ст. 236, 238 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Отже, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі № 903/313/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без задоволення.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.06.21р. у справі №903/313/21 без змін.
2. Справу №903/313/21 повернути Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "20" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.