Справа № 168/415/21
Провадження № 3/168/217/21
05 серпня 2021 року смт Стара Вижівка
Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Назарук О.В.,
з участю секретаря судових засідань Таксюк О.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу, що надійшла із Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, до адміністративної відповідальності за аналогічною статтею не притягався,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 384951 від 07 червня 2021 року о 04 год. 00 хв. в с. Глухи по вул. Денисова ОСОБА_1 керував транспортним засобом (мотоциклом) «SHINERAY XY 200 INTRUDER» д.н.т.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера та проведення такого огляду у медичному закладі у встановленому законодавством порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, з протоколом не згідний, пояснив, що не їхав, а просто сидів на мотоциклі, який не був заведений. Вказав, що в цей момент під'їхали працівники поліції та склали на нього протокол. Повідомив, що права водіння по даній категорії не має, а реєстраційні документи залишив вдома. Подав до суду заяву з проханням про розстрочку суми штрафу на шість місяців.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п.2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
В даному випадку, ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер» у присутності свідків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , що стверджено їх підписами.
Згідно п.п.6, 7 Розділу І Інструкції - огляд на стан сп'яніння також проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції - у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Із доданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівниками поліції було запропоновано пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров'я.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №384951 від 07 червня 2021 року, поясненнями водія ОСОБА_1 від 07.06.2021, поясненнями свідка ОСОБА_3 , поясненнями свідка ОСОБА_2 , даними диску з відеофіксацією з нагрудної камери поліцейського та іншими матеріалами справи, які в повній мірі та об'єктивно узгоджуються між собою.
Згідно довідки Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, виданої згідно бази ІІТС «ІПНП» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 протягом одного року до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП не притягався.
Як свідчить довідка Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, видана згідно бази ІІТС «ІПНП» України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 сервісним центром 0742 від 14 травня 2019 року видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
За таких обставин, у відповідності до статті 252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є самостійною складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, які не викликають жодних сумнівів у їх достовірності та допустимості, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема ту обставину, що ОСОБА_1 наділений правом керування транспортними засобами, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху «поза розумним» сумнівом доведена в судовому засіданні, а тому, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи характер вчинених ОСОБА_1 дій та всі обставини справи, вважаю, що потрібно обрати стягнення, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, а саме застосувати санкцію частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Згідно частини 2 статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується у подвійному розмірі штраф.
Разом з тим, суд враховує клопотання ОСОБА_1 щодо можливості відстрочки виконання постанови.
Частиною 2 статті 301 КУпАП передбачено, що відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким чином, КУпАП передбачає право суду застосувати відстрочку виконання постанови, за наявності для цього підстав, в тому числі щодо стягнення штрафу, але не визначає порядку і строків застосування такої відстрочки. Положення про відстрочку виконання постанови до одного місяця застосовуються виключно до стягнень, відмінних від штрафу.
Хоча за національним законодавством існує чітке розмежування між адміністративною і кримінальною відповідальністю, норми КУпАП так само як і Кримінального кодексу України мають каральний характер, і санкції у виді штрафів за деякі адміністративні правопорушення навіть перевищують розміри штрафів за злочини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції у її кримінальній частині на осіб, які обвинувачуються у вчиненні адміністративних правопорушень («Лучанінова проти України», «Гурепка проти України»). Таких же висновків дотримується комітет ООН з прав людини при застосуванні статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Нормами Кримінального кодексу України передбачено право суду розстрочити сплату штрафу до одного року з урахуванням майнового стану особи (ч.4 ст.53 КК України).
Як відстрочка так і розстрочка виконання штрафу мають на меті дотримання розумної пропорційності між накладеним стягненням і конкретним становищем особи, щоб таке стягнення не було завідомо надмірним тягарем, і було можливим до виконання.
Згідно статті 304 КУпАП, питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Так як ОСОБА_1 не працює, суд вважає, що сума штрафу у вказаному конкретному випадку є значною для особи, яка притягається до відповідальності, що зі слів останнього ставить його в скрутне матеріальне становище, таке стягнення буде завідомо надмірним тягарем для нього, а тому унеможливить належне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Таким чином, оскільки положення КУпАП передбачають право суду застосувати відстрочку виконання постанови у виді штрафу, відсутність деталізації порядку і строку її застосування не можуть нівелювати право на відстрочку виконання загалом, і тому суд вважає справедливим врахувати майновий стан особи і застосувати розстрочку виконання постанови у справі в частині стягнення штрафу строком на шість місяців зі сплатою обов'язкового платежу у розмірі 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 34 коп., щомісячно, до 25 числа кожного місяця.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, на підставі частини 7 статті 283 КУпАП в користь держави із ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст.1, 7, 245, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Штраф слід сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у Волинська обл./Волинська обл./(ТГ смт Дубечне)/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA698999980313040106000003504, код класифікації доходів бюджету 21081100, «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Заяву ОСОБА_1 про надання розстрочки в оплаті штрафу за притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП - задовільнити.
Розстрочити виконання стягнення у виді штрафу з ОСОБА_1 строком на 6 (шість) місяців зі сплатою обов'язкового платежу рівними частинами у розмірі 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 34 коп., щомісячно, встановивши наступний графік погашення заборгованості: до 25-го числа чергового місяця, тобто до 25 січня 2022 року включно.
Строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення у виді штрафу рахувати протягом трьох місяців, з моменту закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред'явлення відповідного платіжного документу (квитанції) до суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору, який слід сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, «Судовий збір (Державна судова адміністрація України 050)».
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В. Назарук