Справа № 368/1301/20
Провадження 1-кп-120/21
ухвала
07 липня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , представниці потерпілої ОСОБА_19 - ОСОБА_20 , потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42020111190000004 від 11.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 152 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 146-1, ч. 2, ст. 127 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146-1 КК України; ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України,
В провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Під час судового засідання 07.07.2021 року захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_18 , заявив клопотання про відвід прокурора ОСОБА_5 . Свою заяву обґрунтовав тим, що при допиті потерпілого ОСОБА_22 та при подальшому допиті свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 прокурор ОСОБА_5 виявив неповагу до останніх, кричав на них під час того, як на його думку, вони надавали покази, які можуть бути використані на користь обвинуваченого. Така поведінка на думку захисника є неприпустимою, та містить ознаки порушення вимог ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про прокуратуру». Так, під час допиту потерпілого ОСОБА_22 та свідків обвинувачення ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , при зверненні сторони захисту уваги головуючого судді ОСОБА_1 на вищевказані порушення з боку прокурора, головуючий суддя навпаки, замість того, щоб зробити зауваження прокурору, робила зауваження стороні захисту, не реагувала ніяк на заперечення захисту щодо нездійснення тиску на потерпілого та свідків зі сторони прокурора, та на думку захисника ОСОБА_8 фактично одразу присікала в подальшому такі зауваження. А тому, вищевказані обставини залишилися без належного реагування зі сторони головуючого судді ОСОБА_1 , який згідно положеннями ст. 22 КПК України, зобов'язаний зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонам їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Та повідомляє, що на даний момент сторона захисту не довіряє головуючий судді ОСОБА_1 , яка, на його думку, проявляє свою упередженість при розгляді даного кримінального провадження, а тому просить заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_1 від участі у вказаній кримінальній справі.
Інші обвинувачені та захисники вказане клопотання підтримали.
Прокурори проти вказаного клопотання заперечили, зазначивши, що не вбачають в діях головуючого судді будь-яких проявів упередженості до учасників кримінального провадження. Потерпілі та їхні представники підтримали позицію прокурорів.
Згідно з положеннями ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
У цій ситуації, із предмета та меж судового розгляду провадження, в якому заявлено відвід, у ракурсі доданих до заяви про відвід доказів, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість головуючої судді ОСОБА_1 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи її необ'єктивність при її розгляді.
Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи вказаною суддею та викликали необхідність її відводу.
Як і не встановлено інформацію, яка б указувала на те, що головуюча суддя ОСОБА_1 не є безсторонньою, адже особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного, як наслідок побоювання заявника що суддя є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні, чи постановленими ним процесуальними рішеннями організаційного характеру, не є підставою його відводу.
У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 ВС сформував позицію про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У ході цього розгляду, також не установлено з боку головуючого судді ОСОБА_1 умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в неупередженості.
Таким чином, за відсутності обставин, які підтверджують доводи захисника ОСОБА_8 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 розгляду вказаного кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 22, 26, 75, 77, 81 80, 81, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні відводу головуючому судді ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст складений та підписаний 12.07.2021 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3