Суддя Бугера О. В.
Справа № 644/6012/21
Провадження № 2/644/2304/21
17.09.2021
17 вересня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді Бугери О.В., за участю секретаря судового засідання Теліцина А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди та судових витрат, -
Позивач, звернувся до суду, 01.07.2021 року, із позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 68015,72 гривні, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку в сумі 93962,40 гривень, а також моральну шкоду в сумі 15000 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 3120 гривень, судовий збір.
В обґрунтування позову зазначає, що в період з 25.11.2009 року він знаходився в трудових відносинах з АТ «ХАРП». Наказом № 992/к від 01.10.2020 року, він був звільнений за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, але повний розрахунок з ним проведений не був. Загальна сума заборгованості з виплати йому заробітної плати станом на день звільнення складала 68015 гривень 72 копійки. Окрім суми заборгованості, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.10.2020 року по 01.07.2021 року в сумі 93962,40 гривень, враховуючи проведений власний розрахунок, а саме, що середньоденний заробіток складає 499,80 гривень, період затримки розрахунку 188 днів з моменту звільнення. Також, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, розмір якої визначив в 15000 гривень, оскільки внаслідок несплати заробітної плати він поніс моральні страждання, які виразились змінах звичайного укладу життя, втратою авторитету та поваги серед рідних та близьких, приниження його гідності та неможливість забезпечувати родину, виникнення заборгованості по комунальних платежах, його дружина була змушена звертатись до ломбарду 11.11.2020 року з метою отримання позики. Також, просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по оплаті послуг адвоката на суму 3120 гривень, судового збору в сумі 1089 гривень 62 копійки.
Ухвалою судді 07.07.2021 року відкрито провадження та визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.
У наданий в ухвалі час від представника відповідача 28.07.2021 року подано заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні, з проханням проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін. Відповідно до ухвали суду від 25.08.2021 року, судом було залишено без задоволення подані заперечення.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач позовну заяву з додатками отримав, що підтверджується матеріалами справи. Ухвалу про відкриття провадження та витребування довідки про розмір заборгованості та довідки про середній заробіток відповідачем отримано двічі. З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив, відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надіслано, зустрічний позов не пред'явлено, на виконання ухвали довідка про розмір середнього заробітку та розмір заборгованості не подана. Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ПАТ «ХАРП» з 01.12.2009 року по 01.10.2020 року, був звільнений за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується відповідною копією трудової книжки, копією наказу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідачем не було у встановлений ухвалою строк подано довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, тому, враховуючи, що позивачем зазначено в позові про існуючу заборгованість станом на день звернення до суду в сумі 68015 гривень 72 копійки, що також підтверджується копією розрахункового листа за жовтень 2020 року, тому суд вважає, що сума заборгованості саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до наданих розрахункових листів від лютого, березня, червня, липня 2021 року сума заборгованості в розмірі 68015,72 гривні не змінювалась, тобто, фактично не сплачена.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат,що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,провадяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 02.10.2020 року, наступного дня з моменту звільнення, та по 17.09.2021 року, момент постановлення рішення суду. Оскільки відповідачем не було надано суду довідку про розмір середнього заробітку, відповідно до ухвали суду, позивачем самостійно проведено розрахунок середнього заробітку, що підтверджується відповідними розрахунковими листами, наданими позивачем, а також враховуючи, що позивач визначив період за яким розраховано середній заробіток до дня звернення до суду, а саме до 01.07.2021 року, середній заробіток за час затримки розрахунку визначається за період з 02.10.2020 року по 01.07.2021 року. В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає 188 днів, середній заробіток визначений 499,80 гривень, заперечень з цього приводу стороною відповідача надано не було. Суд враховує, що станом на 02.10.2020 року позивачу вже було відомо про порушення його права, із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише в 01.07.2021 року, майже через дев'ять місяців після виникнення порушення права, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми заборгованості, та на момент розгляду справи з боку відповідача допускається зволікання в наданні довідок відповідно до ухвали суду щодо розміру заборгованості та середнього заробітку, а також не надано суду інформації про причини не виплати позивачу заборгованості. Враховуючи зазначене суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку до розміру заборгованості, а саме до суми 68015,72 гривні. Тобто, задовольнивши вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку частково. Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб'єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства. Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов'язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця. Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов'язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування. Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу). Суд роз'яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів. З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню частково. Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. В позові позивач посилається на те, що внаслідок несплати заробітної плати він поніс моральні страждання, які виразились в неотримання коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім'ї, принизило його гідність, завдало душевні страждання. Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки в даному випадку належних та допустимих доказів її спричинення не було надано, окрім того, судом частково задовольняються вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку, що є компенсаційною виплатою за затримку в отриманні зарплати. Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В тому числі, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Тобто, правова допомога є предметом доказування. Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного між ним та адвокатом Бондар О.П. від 12.02.2021 року, копію ордеру серія ЖТ №40073 від 12.02.2021 року, копію свідоцтва та посвідчення адвоката, копію платіжного доручення від 17.02.2021 року про перерахування коштів в сумі 3120 гривень адвокату, копію довідки адвоката за №22 про отримання від ОСОБА_1 за участь в суді та підготовці позову відповідно до рахунку фактури від 17.02.2021 року гонорару в сумі 3120 гривень. Враховуючі досліджені докази, суд погоджується із доводами позивача щодо необхідності стягнення витрат на отримання ним правової допомоги. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку розрахунку в сумі 93962,40 гривень, моральної шкоди в сумі 15000 гривень, всього на суму 108962 гривень 40 копійок, сплачено судовий збір в розмірі 1% від заявленої суми - 1089,62 гривні. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом в частково в частині стягнення середнього заробітку в сумі 68015,72 гривні , та не суд не знайшов підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме, на 62%, що в сумарному вигляді складає 675,56 копійки. Також, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, враховуючи задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто в розмірі 908 гривень. Керуючись ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з заробітної плати в сумі 68015,72 гривні, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 68015,72 гривні, а всього 136031 ( сто тридцять шість тисяч тридцять одна) гривня 44 копійки. Виплату заборгованості та середнього заробітку провести за вирахуванням податків та зборів. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, - залишити без задоволення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 3120 гривень та сплаченого судового збору пропорційно від задоволених позовних вимог в сумі 675 гривень 56 копійок, а всього 3795 (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 56 копійок. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень. Повний текст рішення виготовлений та проголошений 17.09.2021 року. Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.
Головуючий: суддя О.В. Бугера