справа № 489/3505/17 провадження №2/489/20/21
Іменем України
15 вересня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретар судового засідання Плаксіна В.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку,
встановив:
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , яким просив визнати право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальної площею, 0,0545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою м. Миколаїв та зобов'язати Миколаївську міську раду (Управління земельних ресурсів) внести зміни до державного акту про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 внести зміни до державного акту про право власності на землю № 977 від 13.07.1994, шляхом заміни сторони, відповідно до правових документів на домоволодіння.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.02.2013 він купив у ОСОБА_7 вказаний житловий будинок. В договір вказано, що згідно технічної документації житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0545 га, кадастровий номер 4810136900:04:094:0005, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При оформленні договору купівлі-продажу колишня власниця не повідомила його та не передала правових документів на земельну ділянку та нещодавно він дізнався про наявність державного акту на право приватної власності на землю від 13.07.1994 № 977, виданого на ім'я ОСОБА_6 , після смерті якого спадкоємцем був його син ОСОБА_4 , який в подальшому 13.02.2015 продав житловий будинок ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки після набуття новими власниками права власності на будівлю не відбувалося переоформлення державного акту та на теперішній час це перешкоджає позивачу розпорядитися майном, він просить на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України визнати за ним право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.07.2017 (суддя Тихонова Н.С.) відкрито провадження у праві та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 21.06.2018 до участі у справі в якості третіх осіб зі сторони відповідача, які не заявляють самостійних вимог, залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , виключивши їх та орган опіки та піклування Миколаївської міської ради зі складу третіх осіб.
Ухвалою суду від 24.09.2018 провадження по вищевказаній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №489/1685/15-ц.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судових справ згідно розпорядження керівника апарату суду № 491 від 05.04.2019 (в зв'язку з відставкою судді ОСОБА_9 ) вказана справа передана для розгляду головуючому судді Коваленку І.В.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження та поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що позивач вважає себе одноосібним власником житлового будинку, що підтверджується витягом з державного реєстру прав власності, не дивлячись, те що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 визнано за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 право власності по 1/6 частки на житловий будинок АДРЕСА_1 , так як на момент його купівлі інших осіб, які претендували на нього встановлено не було.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи дійшов наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 14.02.2013 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за № 218, ОСОБА_7 продала ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 , який складається із житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 62,1 кв.м, житловою площею 38,3 кв.м.
У пункті 1.9 договору купівлі-продажу вказано, що згідно технічної документації, виданої Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» 27.11.2012 житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0545 га, кадастровий номер 4810136900:04:094:0005.
До позовної заяви до дано копію Державного акту на право приватної власності на землю серії МК від13.07.1994, відповідно до власником земельної ділянки площею 542 кв.м по АДРЕСА_3 є ОСОБА_6 . Згідно акту землю передано для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.
Таким чином, при оформленні договору купівлі-продажу від 14.02.2013 право власності на земельну ділянку під житловим будинком АДРЕСА_2 на ім'я позивача не оформлялося.
В ході розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду міста Миколаєва перебувала цивільна справа № 489/1685/15-ц за позовом ОСОБА_10 , яка як діяла в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 (яка є правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ), виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи: Друга миколаївська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, в якому вона просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_4 на 1/2 частки житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.2012 за № 192; від 14.12.2012 року за № 1299, від 23.03.2013 № 330 та визнати недійсними: договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованих на АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 08.06.2011, договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 09.06.2011, договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 14.02.2013. Також просила визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_12 по 1/6 частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_3 за кожною дитиною. Витребувати з чужого незаконного володіння по 1/6 частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_12 , посвідчене 18 лютого 2011 року за № 5-289 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори у частині оформлення такого права за ОСОБА_4 на 2/3 спадкового майна, що складалося з 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд та будівель на АДРЕСА_3 . У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_10 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , до ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право власності за кожною на 1/6 частини житлового будинку на АДРЕСА_3 загальною площею 51,80 кв. м, житловою площею 30,50 кв. м, зазначений на плані літ. «А»; огорожа 2,3,4,6,7; споруди за № 5,8,1 - згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 15.02.2011 за № 29011567. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2019 рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.10.2016 в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2017 залишено без змін.
Як слідує із рішення апеляційного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які на теперішній час досягли повноліття, є співвласниками по 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою по АДРЕСА_3 , а тому на рівні з позивачем мають право на відповідні частки земельної ділянки під будинком.
Між тим, як вбачається із змісту позову та наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, незважаючи на визнання в судовому порядку за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права власності на частку в нерухомому майні, позивач ОСОБА_2 вважає себе одноосібним власником цього майна.
З матеріалів цивільної справи, зокрема паспортів третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вбачається, що вказані особи зареєстровані за адресою спірного нерухомого майна.
При вирішенні спору суд виходить з наступного правового регулювання.
Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до положень частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
За положеннями частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Як встановлено судом, після набуття позивачем права власності на житловий будинок в судовому порядку за третіми особами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було визнано право власності на частку в житловому будинку, а відтак позивач не може вважатися одноосібним власником такого майна.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно статті 129-1 Конституції України рішення суду є обов'язковим до виконання.
За таких обставин, викладені в позові доводи позивача та озвучені його представником в судовому засіданні про те, що позивач є одноосібним власником житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями і спорудами, спростовуються матеріалами справи.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За положеннями частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на встановлені обставини, наведені норми матеріального і процесуального права, оцінивши наявні у справі докази та виходячи з передбачених процесуальним законом меж судового розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки крім позивача співвласниками житлового будинку на праві спільної часткової власності є треті особи, яких позивач до участі у справі в якості співвідповідачів не залучив, відповідно позов пред'явлений до неналежних відповідачів, та не уточнив предмет позову з урахуванням рішення суду по справі № 489/1685/15-ц, яке впливає на його частку в житловому будинку та відповідно на його прав відносно спірної земельної ділянки.
Доводи представника позивача проте, що третіх осіб не можна вважати співвласниками житлового будинку через відсутність державної реєстрації їх права на нерухоме майно, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність державної реєстрації права власності особи на нерухоме майно, визнано в судовому порядку та не свідчить про те, що така особа не є його власником.
Так як суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому відсутні підстави для відшкодування відповідачу судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідачі - ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
треті особи: ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
Повний текст судового рішення складено 20.09.2021.
Суддя І.В.Коваленко