Справа № 536/1619/20 Номер провадження 22-ц/814/1451/21Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
15 вересня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.
секретар: Зеленська О.І.
за участю представника відповідача - адвоката Сімоняна Е.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сімоняна Едгара Робертовича
на рішення Кременчуцького районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2021 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05 серпня 2016 року між банком та відповідачем було укладено договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 500 грн. у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом збільшився до 33 000 грн.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань станом на 12 жовтня 2020 року утворилась заборгованість на загальну суму 74 184 грн. 62 коп., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 52 195 грн. 05 коп., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 18 372 грн. 52 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 3 473 грн. 91 коп. та пені 143 грн. 14 коп.
Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 74 184 грн. 62 коп. та судові витрати у розмірі 2 102 грн.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 квітня 2021 ро-ку позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредиту за договором б/н від 05 серпня 2016 року станом на 12 жовтня 2020 року в сумі 52 195 грн. 05 коп. а також судові витрати в сумі 1 478 грн. 93 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сімонян Е.Р. оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 квітня 2021 року - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Вважає, що районним судом при ухваленні рішення було взято до уваги розрахунок заборгованості, який не може підтвердити існування боргу, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Також взято до уваги виписки за період з 11 листопада 2016 року по 01 березня 2020 року, які також не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в ній не зазначено інформацію по якому саме рахунку, ці виписки.
Окрім того, на думку апелянта, в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що відповідач отримувала картку або їй був відкритий рахунок.
До того ж, у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування зазначений кредитний ліміт на початку користування карткою у розмірі 500 грн., але судом з зазначається, що ліміт має місце в розмірі 33 000 грн.
Також вказував, що при ухваленні оскаржуваного рішення, не взято до уваги те, що протягом 2016-2020 років за рахунок кредитного ліміту в автоматичному порядку списувалися грошові кошти на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та пені, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку б/н на 15 жовтня 2020 року.
Окрім того, не враховано доводи відповідача, що й після досягнення кредитного ліміту (навіть у розмірі, що зазначений банком у сумі 33 000 грн. 01 червня 2018 року) не було зупинено автоматичне списання грошових коштів та збільшення суми заборгованості, та і надалі продовжувалося списання неіснуючих (кредитних) грошових коштів з рахунку.
Вважає, що судом першої інстанції було проігноровано доводи відповідача, які ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, а саме розрахунку заборгованості наданої позивачем, що перша непогашена заборгованість з'явилася 05 лютого 2017 року та збільшувалася щомісячно, отже початком перебігу строків позовної давності є 06 лютого 2017 року, а визначений законодавством строк позовної давності сплинув 06 лютого 2020 ро-ку. Тобто судом не взято до уваги факт подання позовної заяви з пропуском строків позовної давності, оскільки вказана заява подана лише 16 жовтня 2020 року.
На апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сімоняна Е.Р. свій відзив подало АТ КБ «Приватбанк», у якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Зазначало, що з банківської виписки вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитними картками, які їй видавалися, а саме проводила розрахунки за придбання продуктів харчування та інших товарів в магазинах та ресторанах, аптеках та АЗС, здійснювала зняття готівки в банкоматах, поповнення готівкою в терміналах самообслуговування, ініціювала грошові перекази між рахунками через Првиват24, здійснювала поповнення мобільного телефону, проводила оплату за послуги перукарень та салонів краси, здійснювала оплату зі страхування, регулярно проводила оплату комунальних послуг, а також користувалась сервісом «Оплата частинами», тощо. Усі вищеперераховані платежі відповідач здійснювала за рахунок кредитних коштів.
Окрім того, протягом періоду користування кредитними коштами, ОСОБА_1 здійснювала як часткове, так і повне погашення боргу з урахуванням тарифів банку, в тому числі по відсотках за користування кредитними коштами, що свідчить про визнання відповідачем усіх істотних умов договору з урахуванням специфіки використання даного кредитного продукту.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 05 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступ-ником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 500 грн. у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на платіжну картку, який згодом збільшився до 33 000 грн. та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит в порядку і на умовах передбачених договором та погодилася з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу кошти в сумі 500 грн., виконавши таким чином свої зобов'язання в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 отримала в АТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку зі встановленим початковим кредитним лімітом, користувалася кредитними коштами та частково здійснювала їх повернення, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою за договором.
З Анкети-заяви позичальника від 05 серпня 2016 року вбачається, що процентна ставка та строк дії договору в ній не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Вирішуючи спір по суті, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
При цьому вірним є висновок суду, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
З огляду на встановлені обставини, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволен-ні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за простроче-ними відсотками, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також пені.
Рішення суду в цій частині позовних вимог не оскаржується жодною зі сторін, а відтак не є предметом апеляційного розгляду.
Вирішуючи спір по суті в цілому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, банк, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом яких, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, - вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання обов'язку відповідачем повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд правомірно виходив з наявності правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 52 195 грн. 05 коп.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення, виходячи з наступного.
Так судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», 05 серпня 2016 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі чого отримала кредитні картки: 11 листопада 2016 року картка № НОМЕР_1 з терміном дії до 07/20; 23 лютого 2017 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 05/20.
Факт отримання та використання вищевказаними кредитними картками підтверджується банківською випискою.
Банківська виписка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку станом на проведення фінансової транзакції з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, з зазначенням суми на балансі рахунку.
З банківської виписки вбачається, що ОСОБА_1 досить активно користувалась кредитними картками, які їй видавалися, здійснюючи розрахункові операції, використовувала кредитні кошти, однак не здійснила погашення боргу в повному обсязі.
Розмір заборгованості за наданим розрахунком відповідає відомостям, відображеним у виписці по картковому рахунку, що в свою чергу є підтвердженням отримання кредитних коштів позичальником.
Останні погашення боргу, які особисто здійснила ОСОБА_1 відбулись 20 берез-ня 2019 року у розмірі 2 100 грн. шляхом поповнення готівкою своєї картки в терміналі само-обслуговування; 08 липня 2019 року у розмірі 130 грн. через Приват 24; 10 липня 2019 року у розмірі 10 грн. шляхом поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування у відділенні банку, що підтверджується банківською випискою.
З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу вимоги представника відповідача про застосування строків позовної давності.
Колегія суддів також критично оцінює твердження апелянта стосовно погашення боргу відповідача невстановленою особою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу без волевиявлення ОСОБА_1 , а також відсутня інформація стосовно повідомлення відповідачем банку про виявлення факту втрати електронного платіжного засобу, або факту платіжних операцій, які вона не виконувала.
Окрім того, стороною відповідача не спростовано належними та допустими доказами і розмір заборгованості за тілом кредиту.
Подане до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи,- відкликано представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Сімоняном Е.Р. шляхом усної заяви, зробленої в судовому засіданні 15 вересня 2021 року.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доводами їх неправомірність.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування - не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сімоняна Едгара Робертовича - залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Бондаревська С.М.
Судді: Абрамов П.С.
Пилипчук Л.І.