17 вересня 2021 року
Київ
справа №340/1690/20
адміністративне провадження №К/9901/32081/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року
у справі №340/1690/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
та Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №340/1690/20, предметом розгляду якої є:
- стягнення з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 листопада 2015 року по 29 квітня 2020 року включно, в розмірі 302 797 (триста дві тисячі сімсот дев'яносто сім) гривень 71 коп.;
- зобов'язання Міністерства юстиції України присвоїти йому 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби з 01 травня 2016 року.
- зобов'язання Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити йому надбавку за 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби, з 01 травня 2016 року по 29 квітня 2020 року, з урахуванням раніше нарахованих сум;
- зобов'язання Міністерства юстиції України встановити йому надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу але не більше 50 відсотків посадового окладу з 01 травня 2016 року;
- зобов'язання Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 3 відсотків посадового окладу але не більше 50 відсотків посадового окладу з 01 травня 2016 року по 29 квітня 2020 року, з урахуванням раніше нарахованих сум;
- стягнення з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь моральну шкоду за час вимушеного прогулу, в розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме: стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 липня 2015 року по 11 грудня 2016 року включно, в розмірі 98 470 (дев'яносто вісім тисяч чотириста сімдесят) гривень 80 коп., а рішення суду допущено до негайного виконання в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь позивача середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8205 грн 90 коп.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області задоволено частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року скасовано та прийнято інше рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що настав внаслідок затримки виконання судового рішення, починаючи з 26 листопада 2015 року по 29 квітня 2020 року включно в розмірі 302 797 (триста дві тисячі сімсот дев'яносто сім) гривень 71 коп.
В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 29 квітня 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 26 серпня 2021 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого зазначає, що 22 червня 2021 року Південно-Східне Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), як правонаступник Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, отримало повний текст оскаржуваної постанови.
25 червня 2021 року до Верховного Суду Південно-Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) було подано касаційну скаргу проте, ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року повернуто касаційну скаргу.
26 липня 2021 року скаржником було повторно подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення однак, ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року повернуто касаційну скаргу.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №810/4224/17 від 16 жовтня 2019 року № №808/1937/17.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції.
В той же час, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Водночас, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.
Оцінивши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та задоволення заяви про поновлення цього строку.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Південно-Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) строку на касаційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №340/1690/20.
Касаційну скаргу Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №340/1690/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду