17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 260/544/20
адміністративне провадження № К/9901/32538/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №260/544/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання виплатити середній заробіток за затримку виконання рішення суду,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати (відповідно до вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100), за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №807/1370/17 в частині поновлення його на роботі, а саме: за період з 31 серпня 2018 року до 30 листопада 2019 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року позов задоволено частково:
- стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 31 березня 2018 року до 14 листопада 2018 року в розмірі: 46353,84 грн;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі: 6388, 51 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року змінено - викладено абзац другий резолютивної частини цього рішення у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 31 березня 2018 року до 14 листопада 2018 року з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100».
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями в частині, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної скарги 30 серпня 2021 року.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивач підставою касаційного оскарження вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 24, 29, 235, 236 КЗпП України при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах з огляду на їх умови застосування, якщо брати до уваги обставину, що у випадку скаржника 15 листопада 2018 року відразу після видачі наказу про поновлення його на роботі було видано наказ про його звільнення з 30 березня 2018 року.
Таким чином, позивач фактично обґрунтовує касаційну скаргу незгодою з його повторним звільненням з 30 березня 2018 року, враховуючи, що наказ виданий 15 листопада 2018 року.
Водночас Суд зазначає, що повторне звільнення позивача, відсутність належного виконання рішення суду про поновлення на роботі без фактичного допуску працівника до роботи не є предметом розгляду у даній справі, а отже, обґрунтування касаційного оскарження відсутністю висновків Верховного Суду щодо таких правовідносин не може вважатись належним.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №260/544/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов'язання виплатити середній заробіток за затримку виконання рішення суду повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О.А. Губська