17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 400/5736/20
адміністративне провадження № К/9901/32059/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 400/5736/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАУКОВА ЕКОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу,
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, у 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА НАУКОВА ЕКОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 282 від 19.11.2020 у частині анулювання ліцензії позивача серії АЕ №263993 від 17.07.2013.
Дану справу суд першої інстанції розглянув за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням першої та апеляційної інстанції, відповідач 29 липня 2021 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 400/5736/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року касаційну скаргу на судові рішення у справі № 400/5736/20 повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
26 серпня 2021 відповідачем повторно направлено до Верховного суду касаційну скаргу на судові рішення у справі № 400/5736/20.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі, як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначено відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертою статті 328 КАС України), а саме: частину 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та частину 2 статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
З даного приводу, суд зазначає, що обґрунтовуючи дану підставу звернення до суду, скаржник має чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, указана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало вирішуватись судами попередніх інстанцій в межах підстав та предмета позову, але суди не надали йому відповідної правової оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Втім, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із зазначенням, що судами ухвалено судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, тому вони є незаконними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення у розумінні статті 328 КАС України.
Як вбачається з ухвали Верховного Суду від 12 серпня 2021 року про повернення касаційної скарги, відповідач в первинній касаційній скарзі також зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції протиправно не застосовано частину 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та частину 2 статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Так, враховуючи зміст касаційної скарги, суд дійшов висновку, що при повторному зверненні до Верховного Суду відповідачем не усунено недоліків, які стали підставою для повернення первинної касаційної скарги.
Разом з цим, із змісту постанови суду апеляційної інстанції убачається, що вона прийнята з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 814/832/18, однак скаржник в касаційній скарзі не наводить обґрунтувань щодо не погодження з даною позицією або неправильного її застосування до конкретної ситуації.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Проте, лише посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду, при не наведенні вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 400/5736/20 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Г. Стрелець