17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/1690/18
адміністративне провадження № К/9901/7765/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» до Київської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених коштів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» на додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року (суддя Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (судді: Губська Л.В. (головуючий), Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі № 826/1690/18.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» (далі - позивач, платник податків, ТОВ «Порше Україна») звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган, Київська митниця ДФС), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - третя особа, ГУ ДКСУ у м. Києві) про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.08.2017 № UA125000/2017/000210/2 та від 29.09.2017 № UA125000/2017/000278/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125280/2017/00042 та № UA125280/2017/00048, рішення оформлене листом № 10211/2/10-70-19-47 від 20.12.2017, про відмову у визнанні митної вартості, заявленої ТОВ «Порше Україна», стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача надміру сплачені до бюджету кошти в загальному у розмірі 36 473 323,20 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2017/000210/2 від 22.08.2017 та рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2017/000278/2 від 29.09.2017. Визнано протиправними та скасовано картки відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125280/2017/00042 та № UA125280/2017/00048. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС, оформлене листом № 10211/2/10-70-19-47 від 20.12.2017, про відмову у визнанні митної вартості, заявленої ТОВ «Порше Україна». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Позивач в межах строків та в порядку статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) подав до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на користь ТОВ «Порше України» судові витрати в сумі 1 140 709,85 грн, з яких: 555 623,85 грн - судовий збір за подання позовної заяви, 394 800,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 190 000,00 грн - витрати на проведення економічної експертизи.
4. Додатковим судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, заяву ТОВ «Порше Україна» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08300, Київська область, м. Бориспіль, ЄДРПОУ 39470947) на користь ТОВ «Порше Україна» (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, офіс «В», ЄДРПОУ 35291194) 7 048,00 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заявлених вимог відмовлено.
5. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки, позов ТОВ «Порше Україна» задоволено частково, відшкодуванню підлягає судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 7048,00 грн. Суди також зазначили, що оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позову, підготовку відповіді на відзив, взявши до уваги факт участі представника в судових засіданнях, дійшли висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на проведення експертного дослідження зазначили про недоведеність позивачем обставин, що витрати на проведення такого експертного дослідження були неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Порше Україна» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 826/1690/18 та прийняти рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, що розглядається та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на користь ТОВ «Порше Україна» (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, офіс «В», ЄДРПОУ 35291194) судові витрати в сумі 1 140 709,85 грн, які складаються з: 555 623,85 грн - судовий збір за подання позовної заяви, 394 800,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 190 000,00 грн - витрати на проведення позасудової комплексної автотоварознавчої та економічної експертизи.
7. В касаційній скарзі позивач зазначив, що під час розрахунку та сплати судового збору при поданні позовної заяви позивач вважав, що вимоги про скасування рішень про коригування митної вартості та стягнення надміру сплачених платежів є майновими та пов'язані між собою, що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору, долученим до матеріалів справи. Однак, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що майновими є вимоги лише про стягнення надміру сплачених митних платежів, зобов'язавши позивача доплатити суму судового збору. Також позивач зазначає, що з метою дотримання принципів рівності та змагальності позивачем було проведено позасудове експертне дослідження, в результаті чого підтверджено, що митна вартість автомобіля може складати 39 тисяч євро за один автомобіль та у позивача відсутні будь-які неточності або недостовірна інформація в поданих ним документах. Судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення по суті в даній справі був врахований висновок позасудового автотоварознавчого дослідження, однак в розрізі понесених позивачем витрат вартість цього висновку залишилась поза увагою, що є порушенням принципів обґрунтованості та вмотивованості судових рішень згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, позивач зазначив, що надана професійна правнича допомога за своїм обсягом та складністю справи відповідає заявленому розміру позовних вимог та підтверджена усіма належними документами, що не заперечується судами першої та апеляційної інстанцій і не було досліджено належним чином, що є порушенням принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції Закону на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій):
8.1. Частини перша-третя статті 101.
1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
3. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
8.2. Частини перша, шоста, сьома статті 104.
1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
6. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
7. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
8.3. Частина перша статті 106.
Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.
8.4. Частини перша, третя статті 132.
1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
8.5. Стаття 134.
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
8.6. Частини п'ята - сьома статті 137.
5. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
6. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
7. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
8.7. Частини перша - дев'ята статті 139.
1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
3. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
4. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
5. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
7. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
9. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
8.8. Частини перша - п'ята статті 242.
1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
4. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
9. Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI:
9.1. Стаття 15.
1. Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
2. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
3. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об'єднання, зміну складу його учасників адвокатське об'єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
6. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
9.2. Стаття 30.
1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
10. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII:
10.1. Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
11. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV:
11.1. Стаття 17.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
12. Практика Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за подання позовної заяви у справі, що розглядається позивачем сплачений судовий збір в сумі 555 623,85 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 347 від 17.01.2018, № 009623086501 від 13.02.2018 та № 45 від 17.04.2018.
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки позов ТОВ «Порше Україна» до Київської митниці ДФС, третя особа - ГУ ДКСУ у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених коштів задоволений частково, відшкодуванню підлягає судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 7048,00 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції, що у справі, що розглядається, доводи позивача щодо стягнення сплаченої суми судового збору у більшому розмірі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем за позовні вимоги про визнання протиправними і скасування рішень Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення було заявлено та сплачено саме як за вимоги немайнового характеру (за який судовий збір має бути сплачено у розмірі 7048,00 грн), що не було спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами, а враховуючи загальний обсяг сплаченого збору (555 623,85 грн), лише за позовну вимогу, в задоволенні якої було відмовлено (стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача надміру сплачені до бюджету кошти в загальному у розмірі 36 473 323,20 грн) судовий збір становить 547 099,85 грн, що виключає можливість задоволення заяви позивача в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій також підтверджуються ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2018 року у справі № 826/1690/18, яка була виконана позивачем та ним не оскаржувалась. Зокрема, у вказаній ухвалі суду першої інстанції встановлено, що позовні вимоги позивача носять майновий та немайновий характер: позивач просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2017/000210/2 від 22.08.2017, №UA125000/2017/000278/2 від 29.09.2017, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125280/2017/00042 та № UA125280/2017/00048, тобто позивачем заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру за які судовий збір має бути сплачений в сумі 1762,00*4=7048,00 грн; окрім того, позивачем заявлена вимога майнового характеру в сумі 36 473 323,20 грн, за яку судовий збір має бути сплачений в сумі 36 473 323,20 (1,5%)=547 099,85 грн.
15. Щодо вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС витрат у сумі 190 000,00 грн понесених на проведення позасудової автотоварознавчої та економічної експертизи, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність таких, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Договору № 03/05-18 на проведення експертних досліджень та експертиз від 03.05.2018, ТОВ АФ «Вест Аудит» (виконавець) та АО «Саєнко Харенко» (замовник), виконавець взяв на себе зобов'язання провести позасудову комплексну автотоварознавчу та економічну експертизу. За надані послуги Замовник здійснює Виконавцю оплату в сумі 190 000,00 грн. Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 460 від 18.05.2018, АО «Саєнко Харенко» перераховані кошти в сумі 190 000,00 грн за проведення експертизи. В свою чергу, відповідачем у порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України було подано клопотання, яким відповідач просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на проведення позасудової експертизи, зазначивши, що проведене експертне дослідження жодним чином не стосується предмету спору та не вплинуло на вирішення даної адміністративної справи.
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що предметом спору, у справі, що розглядається, було оскарження позивачем рішень про корегування митної вартості товарів та стягнення надміру сплачених коштів в сумі 36 473 323,20 грн. На вирішення експертизи були поставлені питання, зокрема, чи підтверджується документально здійснення ТОВ «Порше Україна» господарських операцій з купівлі у компанії AUDI автомобілів A8 Long 2017 року випуску в кількості 100 одиниць на загальну суму 3 982 335,00 Євро, за договором № 1/2008 від 01.12.2008; чи може вартість вказаних автомобілів, на дати їх ввезення на митну територію України, складати 39 823,35 Євро щодо одного автомобіля; чи підтверджується розрахунок суми надміру сплачених платежів в розмірі 36 473 323,20 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що проведені на замовлення позивача експертні дослідження не впливали на суть розгляду справи, не покладались в основу рішення (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 826/1690/18 не містять посилань на вказану комплексну автотоварознавчу та економічну експертизу, на висновки вказаної експертизи, або будь-які проміжні її положення тощо) винесеного за результатами розгляду даної справи. Проведення зазначених експертних досліджень не було зумовлено необхідністю та доцільністю їх проведення. Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що в частині вказане експертне дослідження взагалі не стосувалось предмету спору та не могло вплинути на вирішення справи, оскільки, відповідач в ході судового розгляду не ставив під сумнів дійсність зовнішньоекономічної операції або контракт, а також не оспорював правомірність купівлі даних автомобілів.
16. Щодо вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС 394 800,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення таких вимог в частині.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Порше Україна» та АО «Саєнко Харенко» укладений Договір про надання правової допомоги № 16/08/17 від 16.08.2017, пунктом 1.1 якого визначено, що відповідно до умов цього Договору Об'єднання надає Клієнту за його вимогою правову допомогу у зв'язку із здійсненням уповноваженими органами адміністративного та кримінального провадження. Пунктом 4.1 Договору визначено, що надання правової допомоги здійснюється Об'єднанням за винагороду (гонорар), розмір якої буде визначений окремою угодою сторін.
Згідно Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 16/08/17 ціна за надану правову допомогу складається з гонорару (плати за надану правову допомогу) і відшкодування витрат. Гонорар Об'єднання визначається відповідно до наступних погодинних ставок: 3 053 - 8 548 грн для юристів і старших юристів (еквівалент 100-280 євро); 8 853 - 10 685 грн для консультантів/провідних юристів (еквівалент 290 - 350 євро); 10 991 - 13 738 грн для партнерів/директорів/головних юристів (еквівалент 360 - 450 євро). Додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги № 16/08/17 визначено, що Клієнт доручає Об'єднанню, а Об'єднання погоджується надавати Клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта в адміністративній справі № 826/1690/18 в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Сторонами підписаний акт приймання-передачі правової допомоги, яким визначена загальна вартість правової допомоги - 394 800,00 грн. Адвокатським об'єднанням виписаний рахунок-фактура № 01-04-1111/18 від 12.10.2018 за послуги правової допомоги на суму 394 800,00 грн.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу та/або проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим, а також підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Враховуючи зазначене, вказані положення чинного законодавства, а також встановлену судами попередніх інстанцій, з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат у розмірі 394 800,00 грн на професійну правничу допомогу, неспіврозмірність розміру таких витрат з обсягом наданої АО «Саєнко Харенко» правової допомоги у справі, що розглядається, складність справи з урахуванням критеріїв об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, колегія суддів зазначає про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі заявленої вимоги, а саме - 394 800,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що враховуючи наявність заперечень Київської митниці ДФС щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позову, підготовку відповіді на відзив, з урахуванням факту участі представника в судових засіданнях, справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» залишити без задоволення, а додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 826/1690/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова