17 вересня 2021 року
Київ
справа №380/6219/20
адміністративне провадження №К/9901/32112/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року
у справі №380/6219/20
за позовом Головного управління Держпраці у Львівській області
до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
про застосування заходів реагування,
Головне управління Держпраці у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило застосувати до «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме: заборонити подальше ведення очисних та підготовчих робіт по пласту п8-в «Тонкий-ІІІ» до усунення зазначених у акті перевірки порушень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, позов задоволено частково.
Застосовано до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме заборонено подальше ведення очисних та підготовчих робіт лавами №594, №595 пласту п8-в «Тонкий-ІІІ» Відокремленого підрозділу «Шахта Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» до усунення зазначених в акті перевірки порушень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що зупинення ведення очисних робіт в лаві №594 та №595 не свідчить про усунення зафіксованих актом порушень, оскільки ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» має можливість відновити ведення очисних робіт в лаві №594 та №595, що створить реальну небезпеку для життя працівників. Не здійснюючи ведення зазначених робіт, відповідач не позбавлений обов'язку належним чином усунути зафіксовані в акті перевірки порушення. Вчинення підготовчих дій з метою усунення порушень не означає повного усунення порушень. Суди зауважили, що єдиним належним та допустимим доказом повного усунення порушень, виявлених актом перевірки, є проведення на підставі подання суб'єкта господарювання офіційного письмового повідомлення про повне усунення порушень, позапланової перевірки. Поряд з цим, суди вказали, що Акт перевірки від 13 грудня 2019 року №13/09/160/1308, припис від 13 грудня 2019 року №13/09/160/1308-1126, акт перевірки від 14 липня 2020року Головного управління Держпраці у Львівській області стосуються і мають відношення лише до ведення робіт в лавах №№ 595, 594 пласта п8-в «Тонкий III» ВП «Шахти Межирічанська» ДП «Львіввугілля», а не ведення робіт по пласту n8в «Тонкий III» в цілому, що випливає з Плану гірничих виробок по пласту п8-в «Тонкий III». План гірничих виробок по пласту п8-в «Тонкий III» погоджено Інститутом «УкрНДІпроект». В акті перевірки від 13 грудня 2019 року №13/09/160/1308, який став підставою звернення позивача до суду, позивач попереджає відповідача про необхідність зупинення робіт в лаві №594 пласта n8в «Тонкий III». У зв'язку з тим, що всі Акти перевірки та приписи відповідача стосуються лише ведення робіт в лавах №№595,594, суди дійшли висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині заборони подальшого ведення очисних та підготовчих робіт лавами №594, №595 пласта п8-в «Тонкий-ІІІ» Відокремленого підрозділу «Шахта Межирічанська».
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №380/6219/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалена 20 травня 2021 року, повний текст було складено того ж дня. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 26 серпня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі позивач вказує, що неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою проте ухвалами Верховного Суду від 29 червня 2021 року, від 22 серпня 2021 року та 12 серпня 2021 року касаційні скарги повернуто скаржнику та роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Проаналізувавши заявлене клопотання, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Перша касаційна скарга скаржника зареєстровано у Верховному Суді 22 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її 07 липня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку. Проте ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року вказану касаційну скаргу повернуто особі, оскільки заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Скаржником було втретє подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яка надійшла до суду 04 серпня 2021 року проте, ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року вказану касаційну скаргу знову було повернуто особі, оскільки заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Скаржником 26 серпня 2021 року подано четверту касаційну скаргу.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
В той же час, як вже зазначалося вище, позивач неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, однак його скарга поверталась з огляду на її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо змісту такої скарги.
Так, підставами для неодноразового повернення касаційної скарги скаржнику стало порушення ним пункту 4 статті 330 КАС України згідно якого у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд наголошує, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Водночас, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Слід також зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення такого строку, де зазначити інші підстави для його поновлення разом з відповідними доказами на їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №380/6219/20.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №380/6219/20 за позовом Головного управління Держпраці у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про застосування заходів реагування- залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду