П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/853/21
Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року (суддя Кисильова О.Й., м. Херсон, повний текст рішення складений 22.04.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
9 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління щодо обмеження позивачу виплати пенсії у максимальному розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІІ у розмірі 90 % від суми місячної чинної заробітної плати на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3.3/5352/Мл від 25.03.2020 року, з урахуванням посадового окладу - 6480,00 грн., окладу за військовим званням (полковник внутрішньої служби) - 1480,00 грн., надбавки за вислугу років (50%) - 3980,00 грн., надбавки за роботу з таємними носіями (15%) - 972,00 грн., надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (50%) - 3240,00 грн., надбавки за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 3240,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання (50%) - 5970,00 грн., премії (30%) - 3582,00 грн., починаючи з 1 квітня 2019 року без обмеження максимального розміру.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що набуте ним 1 грудня 2009 року конституційне право на пенсійне забезпечення в розмірі 90% від суми заробітної плати та на перерахунок пенсії без її обмеження при кожному підвищені заробітної плати військовослужбовцям та працівникам правоохоронних органів на підставі Закону України від 01.01.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції, чинній на час призначення пенсії, не може бути змінено ні за змістом ні в об'ємі за новим Законом. Це право гарантоване Конституцією України і не може бути скасованим. Обмеження цих прав можливе у випадках передбачених Конституцією України, а не за Законом, тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 1 грудня 2009 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції виготовлено довідку від 25.03.2020 №3.3/5352/Мл про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії, яка містить такі складові: посадовий оклад - 6480,00 грн., оклад за військовим званням (полковник внутрішньої служби) - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 3980,00 грн., надбавка за роботу з таємними носіями (15%) - 972,00 грн., надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (50%) - 3240,00 грн., надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 3240,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання (50%) - 5970,00 грн., премія (30%) - 3582,00 грн. Всього: 28944,00 грн.
17 лютого 2021 року набрало законної сили рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №540/1704/20, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 90% від суми місячної чинної заробітної плати на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3.3/5352/Мл від 25.03.2020, з урахуванням посадового окладу - 6480,00 грн., окладу за військовим званням (полковник внутрішньої служби) - 1480,00 грн., надбавки за вислугу років (50%) - 3980,00 грн., надбавки за роботу з таємними носіями (15%) - 972,00 грн., надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (50%) - 3240,00 грн., надбавки за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 3240,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання (50%) - 5970,00 грн., премії (30%) - 3582,00 грн., починаючи з 01.04.2019 та здійснити виплату недотриманих з 1 квітня 2019 року сум.
На виконання рішення суду Головним управлінням з 1 грудня 2020 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в результаті якого основний розмір його пенсії, із застосуванням 90% грошового забезпечення, становить 26046,60 грн., відповідно до виплати підлягає 17690,00 грн. з обмеженням максимального розміру пенсії згідно Закону №3668-VI.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо виплати пенсії в обмеженому розміру, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перевищення розміру пенсії позивача стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", то до спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищенаведені положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме: частина сьома статті 43.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІ у часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Між тим, з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII), яким у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Враховуючи вищевикладене, буквальне розуміння змін внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, протягом 2019 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Даного висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19.
Враховуючи, що внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження, колегія суддів дійшла висновку, що статтею 43 Закону №2262-XII не передбачено положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а відтак застосування такого обмеження відповідачем щодо пенсії позивача з 1 квітня 2019 року є протиправним.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про правомірність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах є помилковим.
За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, при цьому належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання Головного управління виплачувати перераховану з 1 квітня 2019 року пенсію позивачу без обмеження максимального розміру.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 908 грн. та 1362 грн. за подачу апеляційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії у максимальному розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 , перераховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №540/1704/20 з 1 квітня 2019 року, без обмеження максимального розміру.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов