П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3898/20
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965230184842 від 27.10.2020 року в частині перерахунку пенсії з розрахунку 60% від суми заробітку за відповідною посадою з обмеженням максимальної суми пенсії до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років згідно з наданою довідкою Херсонської обласної прокуратури №21-384 вих-20 від 21.10.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження її граничного розміру, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.10.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (далі Закон №1789-XII ), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. У зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури позивач звернувся до відповідача з питання перерахунку пенсії на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури. Відповідач відмовив у перерахунку з мотивів, що після його здійснення у зв'язку з застосуванням обмежень максимальним розміром, сума пенсії позивача буде зменшена. Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером, якому пенсія призначена у розмірі 90% на підставі Закону №1789-XII, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру та зменшення відсоткового значення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
При прийнятті рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що до розміру пенсії позивача не могли застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ, на час прийняття спірних рішень відповідачем. Крім того, відсоткова складова пенсії є незмінною з часу її призначення та не може змінюватись при кожному перерахунку пенсії.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення помилково не було враховано положення ч.2 та ч.15 ст.86 Закону №1697-VІІ, якими встановлено, що пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячного грошового забезпечення та відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб які втратили працездатність.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечував проти її задоволення та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.03.2007 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді, та отримує пенсію за вислугою років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (а.с. 8).
23.10.2020 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури №21-384 вих-20 від 21.10.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)2019, ст.ст. 81, 86 Закону України «Про прокуратуру» та у зв'язку з початком роботи Херсонської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 08.08.2020 № 414), з якої вбачається розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 11.09.2020 за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника відділу у розмірі 64 845,08 грн. (а.с. 12).
З наявного в пенсійній справі №гос0396523 перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 26.10.2020 року вбачається, що 23.10.2020 року Пенсійним фондом здійснено перерахунок пенсії позивачу із розрахунку 90 % від суми заробітку у розмірі 58 360,57 грн., виходячи із максимального розміру пенсії 17 120 грн., з подальшим зменшенням відсоткової складової до 60 % від суми заробітку за відповідною посадою, внаслідок чого визначено суму пенсії у розмірі 38 907,05 грн., виходячи із максимального розміру пенсії 17 120 грн. (а.с. 13-14).
Як зазначає позивач в позовній заяві, у листопаді 2020 року йому було перераховано пенсію та виплачено кошти на загальну суму 26 575, 09 грн., з яких 17 120 грн. - пенсія за листопад 2020 року, 9 455,09 грн. - доплата по перерахунку пенсії за жовтень 2020 року. Дані обставини підтверджені відповідачем.
Вважаючи порушеним своє право на отримання пенсії у раніше визначеному розмірі та без обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Пенсійного фонду України.
Згідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалося статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1789-ХІІ), частиною тринадцятою якої визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини вісімнадцятої наведеної статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Матеріали справи свідчать, що відповідач погодився з необхідністю перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 року за № 21-384вих-20 з 01.10.2020 року, разом з тим зменшив її розмір з 90 % до 60 % від заробітку та застосував обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
Щодо права позивача на перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, то колегія суддів звертає увагу, що саме в такому відсотковому розмірі позивачу була призначена пенсія відповідно до частини другої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.
При цьому слід зауважити, що на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, яким передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII (яка застосовується в первинній редакції) також не передбачає ніякого регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ, які передбачають розмір пенсії 60 % від заробітної плати є безпідставним, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а не перераховується.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій Верховний Суд України вказував у справах №№21-348а/13, №21-420а/13 (рішення від 10.12.2013), №127/11720/14-а (рішення від 06.10.2015), зазначивши, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 4 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 також вказав, що відсотки, які були при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку.
Відтак, відповідач, застосовуючи інший розмір пенсії по відношенню до місячної заробітної плати, діяв не на підставі Конституції та законів України, і доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ зазначених висновків не спростовують.
Крім того, право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% визначено судовим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/11035/16-а, яким було визнано право ОСОБА_1 на отримання пенсії на підставі довідки прокуратури Херсонської області №18/313 вих-16 від 02.08.2016 року в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії з 01.01.2016 року.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абзацом 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Зазначену норму введено Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону Закон №911-VIII дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Тобто, як вбачається з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17, в якій зазначено, що дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (пункт 2 Прикінцевих положень цього Закону).
Враховуючи те, що позивач є пенсіонером з 2007 року, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені вищезгаданими змінами, оскільки вони не мають зворотної дії у часі.
До того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Отже, новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 року №213-VІІ, від 28.12.2014 року №76-VІІІ та від 14.10.2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання відповідними змінами чинності є правильним.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.