17 вересня 2021 р. Справа № 120/8669/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), за вимогами якого просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% від відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 02.11.2020 № 21/173 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.10.2020 здійснити позивачу перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури від 02.11.2020 № 21/173 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 2002 року та отримує пенсію призначену на підставі Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ. Як зазначає позивач, з моменту призначення пенсії він отримував її у розмірі 90% суми місячного заробітку. На початку листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку Вінницької обласної прокуратури від 02.11.2020 № 21/173 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. В свою чергу відповідач 05.11.2020 здійснив відповідний перерахунок його пенсії з 01.10.2020, при цьому зменшив основний її розмір від середнього заробітку до 60% та застосував обмеження максимального розміру пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
Не погодившись із таким перерахунком, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою від 18.06.2021, за результатами розгляду якої ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 09.07.2021 за № 6713-6502/С-02/8-0200/21 повідомило про відсутність підстав для її задоволення та здійснення відповідного перерахунку пенсії.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру вже призначеної пенсії та її обмеження максимальним розміром протиправними, позаяк при перерахунку йому пенсії як працівнику прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто - 90 %. Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, то позивач вказує, що пенсія йому призначена до 01.01.2016, а тому до розміру пенсійної виплати не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру, визначені Законом N 1697-VII. Наведені обставини і слугували підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Ухвалою від 04.08.2021 судом відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України.
15.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом із тим, 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким внесено зміни у відповідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668 від 08.07.2011. Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати, а згідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 N 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому, на переконання відповідача, вимоги позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та з розрахунку 90% від відповідних сум заробітної плати, не містять підґрунтя в національному законодавстві, а відтак вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Надавши оцінку аргументам сторін та поданим разом із заявами по суті справи доказам, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2002 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. З того часу позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 90% середньомісячного заробітку. Дані обставини жодною зі сторін спору не заперечуються.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, відповідно до якого умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі даного рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи прийняття Офісом Генерального прокурора наказу від 08.09.2020 № 414 “Про день початку роботи обласних прокуратур”, 02.11.2020 Вінницькою обласною прокуратурою позивачу видано довідку за № 21/173 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020, що враховується для перерахунку пенсій, за відповідною (прирівняною) посадою заступника керівника обласної прокуратури.
В подальшому, на підставі такої довідки, 03.11.2020 відповідачем проведено перерахунок призначеної позивачу пенсії з 01.10.2020, згідно з якого її відсотковий розмір визначено в 60 % сум грошового забезпечення та застосовано обмеження пенсійної виплати її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.10.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2021 - 18540 грн. Дані обставини підтверджуються протоколом перерахунку пенсії від 05.11.2020.
18.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок належних пенсійних виплат, однак відповідач листом від 09.07.2021 за № 6713-6502/С-02/8-0200/21 відмовив у такому перерахунку, зазначивши при цьому, що розмір пенсії позивачу визначався із максимальної величини бази нарахування ЄСВ, яка станом на 01.09.2020 дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати (75000 грн.) та виходячи із 60% від цієї суми, із застосуванням обмеження пенсійної виплати її максимальним розміром.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Разом з тим, умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ).
Так, на час призначення позивачу пенсії (2002 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону N 1789-XII, відповідно до якої: прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина 1 статті 50-1).
14.10.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" N 1697-VII (надалі - Закон N 1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015.
Частина 20 статті 86 Закону N 1697-VII (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З 01.01.2015 частину 20 статті 86 Закону N 1697-VII, відповідно до Закону України від 28.12.2014 N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 76-VIII), змінено і викладено у такій редакції: умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону N 76-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Однак, Кабінет Міністрів України впродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було визначено частиною 20 статті 86 Закону N 1697-VII (зі змінами згідно з Законом N 76-VIII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.
Рішенням від 13.12.2019 N 7-р (II)/2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону N 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону N 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 N 7-р (II)/2019 є втрата чинності з 13.12.2019 норм частини 20 статті 86 Закону N 1697-VII.
Згідно Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” та наказу Офісу генерального прокурора від 08.09.2020 № 414, 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур.
Відтак, відповідно до ст. 81 Закону N 1697-VII та згаданого рішення Конституційного Суду, Вінницькою обласною прокуратурою видана позивачу довідка № 21/173 від 02.11.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020, що враховується для перерахунку пенсії з 01.10.2020.
В даному випадку наявність підстав для перерахунку пенсії позивача по довідці Вінницької обласної прокуратури № 21/173 від 02.11.2020 сторонами не заперечується та відповідне питання не є спірним.
Ключовим питанням даної позовної заяви, як уже наголошувалося судом вище, є дії органу пенсійного фонду щодо застосування зменшеного відсотка заробітку для цілей перерахунку пенсії (60%) та обмеження максимального розміру пенсії розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Щодо застосування зменшеного відсотка заробітної плати для цілей перерахунку пенсії, то суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 86 Закону N 1697-VII встановлено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону N 1697-VII розмір пенсії прокурорам призначається у розмірі 60 відсотків місячної заробітної плати.
Проте на момент призначення позивачу пенсії (2002 рік) порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 1, 12, 17 статті 50-1 Закону N 1789-XII, які наведені вище.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.
Верховний Суд України у постанові від 06.10.2015 в справі N 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: “внесені Законом N 3668-VI зміни до статті 50-1 Закону N 1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13, 18 статті 50-1 Закону N 1789-XII, які змін у зв'язку із прийняттям Закону N 3668-VI не зазнали”.
В подальшому, такий правовий висновок був підтриманий і Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі N 308/11498/16-а, від 22.06.2018 у справі N 635/6663/16-а, від 17.07.2018 у справі N 559/2862/16-а, від 19.12.2018 у справі N 725/1352/16-а, від 31.07.2019 у справі N 354/90/15-а, від 29.04.2020 у справі N 490/5366/16-а.
Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону N 1697-VII в частині визначення відсоткового розміру пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
У рішенні від 05 квітня 2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України вказав, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Натомість, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія йому призначена у 2002 році в розмірі 90% від суми середньомісячної заробітної плати, тому до розміру пенсії позивача не може застосовуватися відсотковий розмір пенсії, визначений Законом N 1697-VII.
З огляду на викладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з 01.10.2020 згідно з довідкою Вінницької обласної прокуратури від 02.11.2020 № 21/173, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Відтак, дії відповідача щодо зменшення під час перерахунку з 01.10.2020 відсоткового значення розміру пенсії позивача із 90% до 60% від суми місячної заробітної плати є протиправними, а тому в цій частині позовні вимоги належить задовольнити.
Стосовно обмеження максимального розміру пенсії позивача розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність суд зазначає таке.
Як уже наголошувалось судом вище, пенсія позивачу була призначена з 2002 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991. При цьому редакція цього Закону станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років не містила жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI (зі змінами, надалі - Закон №3668, в редакції, станом на 01.11.2020) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" тощо, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №3668, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, та застосування цих положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.09.2020 у справі №826/11471/18 зазначила, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону №3668 щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Також, зазначає, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
При цьому слід зазначити, що з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Таким чином, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24.06.2020 у справі 580/234/19; від 10.09.2020 у справі № 280/5154/19; від 17.09.2020 у справі № 826/11471/18; від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року зазначено, що потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
Також необхідно врахувати висновки, викладені Конституційним Судом України у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відповідно до яких обмеження пенсії максимальним розміром не може застосовуватись до окремих категорій працівників.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що пенсія позивачу призначена відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91 № 1789-XII, у редакції закону, який не містив положень, що обмежують пенсію максимальним розміром, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії є неправомірним.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19.06.2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2004 від 17.03.2004 року, № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року, № 8-рп/99 від 06.07.1999 року, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року).
Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом вже призначеної пенсії, при визначенні її розміру не може поширюватись законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обмеження максимальним розміром пенсійної виплати позивача із посиланням на норми Закону, які на нього не поширюються, є безпідставним, а відтак дії відповідача щодо застосування обмеження граничного розміру пенсії при нарахуванні та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення є протиправними.
З огляду на протиправність дій відповідача, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум підлягає задоволенню.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а. Крім того, такої ж думки дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.05.2021 року по справі №120/6848/20-а.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 грн., належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із 90% до 60% суми місячної заробітної плати та щодо обмеження її максимального розміру при здійсненні перерахунку на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури № 21/173 від 02.11.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із 90% суми місячної заробітної плати визначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури від 02.11.2020 №21/173, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 17.09.21.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович