58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
16 вересня 2021 року Справа № 926/2678/21
Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”, м. Чернівці,
до Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи, м. Чернівці,
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 278500,42 грн.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,
представників сторін:
позивача - Мадай Н.О., дов. № 1865 від 25.05.2021,
відповідача - Литвинчук В.В., директор,
Позивач Міське комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Чернівецької обласної дитячо-юнацької cпортивної школи про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на суму 278500,42 грн., у тому числі 269133,92 грн. основного боргу, 4534,72 грн. пені, 3967,58 грн. інфляційних втрат та 864,20 грн. 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що відповідач на порушення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії № 0020 від 04.02.2021 не оплатив спожиту у березні 2021 року теплову енергію, у зв'язку з чим відповідачеві нараховано пеню згідно умов договору і 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 05.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.07.2021, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позов, позивачеві встановлено строк для подання відповіді на відзив, зобов'язано сторони провести звірку взаємних розрахунків, позивачеві подати акт звірки до суду до дати першого судового засідання.
Ухвалою від 27.07.2021 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.09.2021 через відсутність відомостей про вручення відповідачеві ухвали від 05.07.2021 та відзиву на позов. При цьому, дата судового засідання 07.09.2021 визначена з урахуванням графіку розгляду судових справи та тієї обставини, що згідно з наказом Господарського суду Чернівецької області № 183-в від 19.07.2021 суддя Ковальчук Т.І. перебуватиме у черговій відпустці з 09 серпня по 03 вересня 2021 року.
Після відкладення розгляду справи ухвалою від 27.07.2021 відзив на позов від відповідача не надійшов.
У судовому засіданні 07.09.2021 представник відповідача пояснив, що наявність заборгованості перед позивачем не заперечується, однак її дійсний розмір та порядок нарахування відповідачеві не відомий у зв'язку з відсутністю теплопостачання в інший період, тому просив суд надати можливість отримати у позивача письмові роз'яснення щодо нарахування вартості теплопостачання за спірний період.
З урахуванням думки представника позивача, який проти задоволення клопотання відповідача не заперечував, з метою правильного та повного встановлення обставин справи, у судовому засіданні 07.09.2011 оголошено перерву до 11-00 год. 16.09.2021.
14.09.2021 позивач через канцелярію суду подав датовані 10.09.2021 пояснення щодо нарахувань з додатками.
У судовому засіданні 16.09.2021 представник позивача просив позов задовольнити, пояснив, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не оплатив вартість спожитої ним теплової енергії у березні 2021 року в заявленій до стягнення сумі, в зв'язку з чим повинен також сплатити пеню, інфляційні та 3% річних.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2021 пояснив, що між позивачем і відповідачем існують спори щодо визначення обсягів та оплати вартості теплової енергії за грудень 2020, січень-лютий 2021, за вказані періоди розмір нарахування є завищеними, що впливає на розмір платежу за тепло за березень 2021, крім того, розмір плати за теплову енергію за березень 2021 року також є завищеним, просив об'єднати всі спори з позивачем щодо вказаних періодів, відкласти розгляд справи для залучення фахівця, який би міг надати кваліфіковану допомогу відповідачеві з указаного питання.
Представник позивача проти даних доводів представника відповідача заперечив, пояснив, що крім даної справи (справи № 926/2678/21 - суд) у провадженні Господарського суду Чернівецької області інших спорів між сторонами з приводу оплати за теплову енергію на даний час не перебуває, спірні питання щодо нарахування та оплати за тепло за попередні періоди вирішуються у позасудовому порядку.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
04 лютого 2021 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 0020 купівлі-продажу теплової енергії (за державні кошти) (далі - Договір).
За цим Договором Міське комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” (за текстом Договору - Теплопостачальна компанія) зобов'язується надавати Чернівецькій обласній дитячо-юнацькій спортивній школі (за текстом Договору Споживач) пару та гарячу воду; постачання пари, гарячої води та пов'язаної продукції код ДК 021:2015 - 09320000-8, надалі теплова енергія, в потрібних йому обсягах у відповідності до Розділу № 2 цього Договору, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених даним Договором (пункт 1.1).
У пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони визначили ціну Договору - 263000,00 грн. та обсяг постачання теплової енергії на 2021 рік - 145,513 Гкал.
Згідно з пунктом 4.2 розмір тарифу на теплову енергію на момент укладення Договору становить для потреб бюджетних установ (яким є відповідач) 1807,392 грн/Гкал (з ПДВ).
Пунктами 4.4, 4.5, 4.6 Договору передбачено, що в разі зміни тарифів Споживач сплачує за теплову енергію за новими тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, з дня введення їх в дію без внесення змін до даного Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата за теплову енергію проводиться виключно грошовими коштами не пізніше 20 числа за розрахунковим місяцем на підставі рахунку-акту.
Відповідно до пункту 4.7 Договору Споживачам, що не мають приладів обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.
За наявності у Споживача заборгованості кошти, що надійшли від нього, зараховуються шляхом послідовного погашення суми заборгованості за теплопостачання, яке надавалося в минулі опалювальні періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначенні платежу, та санкції за період неналежного виконання умов договору; після повного погашення суми попереднього боргу та передбачених договором санкцій перераховані кошти зараховуються Теплопостачальною організацією за поточний розрахунковий період (пункт 4.9 Договору).
Згідно з пунктом 6.2.1 Договору Споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію у відповідності до Розділу № 3 цього Договору.
Строк дії Договору сторони встановили з дня його підписання до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 10.1).
Додатком № 1 від 04.02.2021 до Договору сторони визначили обсяг та порядок постачання теплової енергії споживачу (на централізоване опалення) відповідно до теплового навантаження у зв'язку з відсутністю лічильника у споживача - 16950,00 м3 орієнтовною вартістю 1375965,25 грн.
01.03.2021 сторони узгодили новий Додаток № 1 до Договору, в якому в зв'язку із збільшенням опалювальної площі та об'єму приміщень встановили об'єм теплової енергії в розмірі 29261,68 м3 орієнтовною вартістю 1890625,65 грн.
Згідно доданих до позовної заяви звіту про фактичне споживання теплової енергії та звіту про нарахування та оплату за період з 01.03.21 по 23.06.21 Чернівецькою обласною дитячо-юнацькою спортивною школою у березні 2021 року спожито теплової енергії в обсязі 159,973 Гкал на суму 289133,92 грн.
З виписки по рахунку за 09.09.2021 видно, що платіжним дорученням № 102 від 26.03.2021 відповідач сплатив за теплопостачання за березень 2021 року за рахунком-актом № 131 від 25.03.2021 кошти в сумі 20000,00 грн.
Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача з оплати вартості спожитої теплової енергії за березень 2021 склала 269133,92 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судовим розглядом справи встановлено невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасній і повній оплаті спожитої в березні 2021 року теплової енергії згідно з встановленими тарифами по Договору на загальну суму 269133,92 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем зараховано цільовий платіж відповідача у сумі 20000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 102 від 26.03.2021 в рахунок оплати вартості спожитої теплової енергії за березень 2021, при цьому, суду не подано офіційних документів про існування у відповідача попередньої заборгованості, яка мала погашатися за рахунок цих коштів згідно з пунктом 4.9 Договору.
У будь-якому випадку, навіть за наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за попередній період, указане зарахування платежу за березень не збільшує відповідальності Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи по розрахунках за березень 2021, що є предметом спору в даній справі.
Суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, заперечення представника Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи про необґрунтованість нарахованої позивачем вартості спожитої у березні 2021 року теплової енергії, яка, за твердженням представника відповідача, є в кілька разів більшою у порівнянні з місяцями зимнього періоду.
Натомість позивач надав пояснення і розрахунки, які підтверджують споживання відповідачем у березні 2021 року теплової енергії в обсязі 159,973 Гкал, визначеного розрахунково у відповідності до пункту 4.7 Договору (в зв'язку з відсутністю у відповідача засобу обліку) відповідно до теплового навантаження за 1 годину - 0,54207262 Гкал/год (додаток № 1 від 01.03.2021 до договору), опалювальної площі 4383,6 м2 (додаток № 1 від 01.03.2021 до договору), об'єму приміщення 29261,68 м3, годин роботи котельні “Південна” у березні 2021 (інформація виробничо-технічного відділу МКП “Чернівцітеплокомун-енерго”) та середньої розрахункової температури в приміщенні (згідно КТМ204 - Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні) і середньої температури повітря у березні 2021 за даними Чернівецького обласного центру з гідрометеорології.
Позивачем також правильно застосовано передбачений Договором і постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 06.03.2018 № 284 тариф на теплову енергію для бюджетних установ у розмірі 1506,17 грн/Гкал (без ПДВ) (1807,392 грн/Гкал з ПДВ - суд).
Безпідставним є клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження усіх спорів між сторонами з приводу нарахування і оплати за тепло, оскільки суду не подано будь-яких письмових доказів про наявність таких спорів (крім справи № 926/2678/21).
У відповідності до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Не знаходить суд підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача для залучення ним фахівця для надання кваліфікованої допомоги у вирішенні спору з позивачем.
Так, дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (статті 247-252 ГПК України), яке відкрито ухвалою від 05.07.2021.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З метою надання відповідачеві можливості здійснити належний захист своїх прав суд відкладав розгляд справи (ухвала від 27.07.2021) та оголошував перерву в судовому засіданні 07.09.2021 до 16.09.2021, отже, відповідач мав достатньо часу для вирішення питання щодо залучення фахівця, надання відзиву на позов і доказів на спростування доводів позивача.
Однак, відповідач не скористався вказаними вище можливостями в межах встановленого статтею 248 ГПК України строку.
У зв'язку з цими обставинами, поважаючи право позивача на розгляд справи упродовж розумного строку, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами статей 546 та 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 6.2.2, 7.1.4 Договору обумовлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за надану теплову енергію Споживач сплачує на користь Теплопостачальної організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день перевищення допустимого терміну.
Позивач у позовній заяві і його представник у судовому засіданні просить стягнути з відповідача 4534,72 грн. пені, 3967,58 грн. інфляційних втрат та 864,20 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.04.2021 по 31.05.2021.
Судом перевірено виконані позивачем розрахунки, та встановлено, що пеня в сумі 4534,72 грн. нарахована правильно, а сума 3% річних 864,20 грн. не перевищує обчислену судом (906,94 грн., розрахунок суду).
Щодо інфляційних втрат суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, як і три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
При застосуванні індексу інфляції на заборгованість у господарських процесах врахуванню підлягають деякі особливості, які, як встановлено судом, позивач залишив поза увагою.
Так, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що індекс інфляції визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Це означає, що в господарському процесі, на відміну від цивільного процесу, незалежно від числа виникнення заборгованості індекс інфляції буде застосовуватися тільки з наступного місяця.
Також найменший період визначення індексу інфляції становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Отже, сукупний індекс інфляції не враховує неповний місяць (зокрема про таке вказано у постановах ВГСУ від 27.10.2010 № 6/92-38, від 19.01.2011 № 4/54-10-1818, від 15.02.2012 № 5021/1596/2011, від 10.07.2013 № 5002-33/4081-2012).
З огляду на вказане судом здійснено розрахунок інфляційних втрат на заборгованість у сумі 269133,92 грн. за період з 01.05.2021 (за місяця, наступного за місяцем платежу згідно з п. 4.6 Договору) по 31.05.2021 і визначено їх у сумі 3498,74 грн. (розрахунок суду). Інфляційні втрати у сумі 468,84 грн. нараховані позивачем зайво (3967,58 грн. - 3498,74 грн.).
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази за правилами статті 86 ГПК України, суд доходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 269133,92 грн., пені в сумі 4534,72 грн., 3% річних у сумі 864,20 грн. та 3498,74 грн. інфляційних втрат. У частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 468,84 грн. у позові належить відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України в зв'язку із частковим задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4177,51 грн. належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: 4170,47 грн. стягнути з відповідача на користь позивача, судовий збір у сумі 7,04 грн. залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні усного клопотання представника Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи про відкладення розгляду справи.
2. Позовну заяву Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” до Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 278500,42 грн. задовольнити частково.
3. Стягнути з Чернівецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи (58005, м. Чернівці, вул. Небесної сотні, будинок 6, код ЄДРПОУ 21417193) на користь Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, будинок 19-а, код ЄДРПОУ 34519280) 269133,92 грн. основного боргу по оплаті за спожиту теплову енергію, 4534,72 грн. пені, 864,20 грн. 3% річних, 3498,74 грн. інфляційних втрат та 4170,47 грн. судового збору.
4. В частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 468,84 грн. у позові відмовити, судовий збір у сумі 7,04 грн. залишити за позивачем
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).
У судовому засіданні 16.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст підписано 17.09.2021.
Суддя Т.І. Ковальчук
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.