Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
07 вересня 2021 рокуСправа № 912/1479/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6а, м. Київ, 03040)
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (вул. Центральна, б. 18, с. Ставидла, Олександрівського району, Кіровоградської області, 27332)
про стягнення 546 387,70 грн,
секретар судового засідання Безчасна Н.Г.
від позивача - Єрмоленко Д.Ю., посвідчення адвокат №000080 від 18.11.16, ордер серія ЛС №663518 від 20.05.21 ( в режимі відеоконференції);
від відповідача - Головачева О.М., ордер серія AI №1121217 від 07.06.21 адвокат, ( в режимі відеоконференції);
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" про стягнення 413 621,34 грн основного боргу, 24 384,76 грн пені та 108 381,60 грн штрафу з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" зазначило, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору поставки №39/23 від 23.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, з Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" підлягає стягненню відповідна заборгованості.
Ухвалою від 24.05.2021 господарський суд відкрив провадження у справі правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд на 17.06.2021.
10.06.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
14.06.2021 від відповідач надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки товар за Договором не поставлявся.
17.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2021.
23.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про поставку товару відповідачу, що підтверджується первинними документами.
Ухвалою від 30.06.2021 господарський суд усне клопотання позивача про відкладення розгляду задовольнив. Постановив - здійснювати подальший розгляд справи № 912/1479/21 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі. Продовжити строк підготовчого провадження на 30 дні. Призначити підготовче засідання у справі № 912/1479/21 на 17.08.2021 о 14:30.
02.07.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів.
06.07.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
29.07.2021 до суду позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
17.08.2021 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.08.2021. Резервна дата 07.09.2021.
20.08.2021 до суду від позивача надійшли пояснення по справі.
25.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2021.
07.09.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів. Оскільки, примірник вказаного клопотання з доказами не направлено позивачу, суд не приймає до розгляду подані докази, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечив проти них.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.
23.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" та Державним підприємством "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" укладено Договір поставки № 39/23 з Додатком № 1 до нього (далі -Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу насіннєвий матеріал, а саме насіння кукурудзи Маттео в кількості 117 мішків (надалі - Товар), а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався сплатити Позивачу повну вартість Товару не пізніше 20.10.2020 з урахуванням дооцінки (за наявності підстав, обумовлених п. 5.2. Додатку №1 до Договору поставки).
Пунктом 6.2 Розділу 6 Договору поставки визначено, що ціна товару, що підлягає поставці, вказується у відповідному додатку до Договору поставки. Ціна товару та загальна його вартість встановлюються у гривні. Крім цього сторони можуть визначати еквівалент ціни товару в доларах США або Євро, про що вказується у відповідному додатку.
Пунктом 6.3. Розділу 6 Договору поставки визначено, що порядок і строки розрахунків за товар передбачаються у відповідних додатках до Договору поставки.
Положеннями пункту 7 Додатку №1 від 23.04.2020 до Договору поставки закріплено, що у разі якщо Покупець несвоєчасно або не повністю розрахувався з Продавцем за товар. Продавець вправі здійснити дооцінку залишку вартості товару виходячи з курсу продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, попередній до дня пред'явлення претензії/вимоги, дня звернення до суду (що в такому разі вважається днем Дооцінки), за формулою, що вказана в п. 5.2. Додатку.
Пункт 5.2 Додатку №1 від 23.04.2020до Договору поставки закріплено, що дооцінка залишку вартості товару здійснюється Продавцем з застосуванням наступної формули: S1 = (А1/А0)хS, де:
S1 - розмір залишку вартості Товару, що підлягає сплаті Покупцем після Дооцінки:
А1 - курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, попередній до дня платежу (на день Дооцінки);
А0- курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню виписки рахунку або курс, що вказаний в п. 2. Додатку (у випадку якщо коригування на день виписки рахунку не здійснювалося);
S- сума залишку вартості Товару до Дооцінки.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Позивачем умови Договору поставки виконано повністю 28.04.2020 поставлено відповідачу товар загальною вартістю 410 146,31 грн, що підтверджується видатковою накладною № 39/66 від 28.04.2020 (а.с. 8).
Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав, вартість поставленого товару в розмірі 410 146,31 грн у строк до 20.10.2020 не сплатив.
21.12.2020 відповідач сплатив позивачу 48 874,31 грн в рахунок погашення заборгованості по Договору поставки. Інших платежів на виконання Договору поставки Відповідачем не здійснювалося.
Таким чином, станом на 05.05.2021 відповідач має прострочені грошові зобов'язання перед Позивачем через неналежне виконання Договору поставки № 39/23 від 23.04.2020 в сумі 361 272.00 грн.
Оскільки, попередня оплата за умовами Договору поставки не передбачалася, то рахунок Позивачем не виставлявся, тобто А0 дорівнює курсу, вказаному в п.2 Додатку.
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 від 23.04.2020 до Договору поставки курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання Додатку, тобто А0, становить 29,33 грн. за 1 Євро.
У пункті 3 Додатку №1 від 23.04.2020 р. до Договору поставки сторони узгодили, що інформація про курси продажу Євро до гривні на міжбанківському валютному ринку України розміщується на Інтернет-сторінці htpp://minfin.com.ua/currency/mb//.
Таким чином А1 , тобто курс продажу Євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, попередній до дня дооцінки за даними Інтернет-сторінки htpp://minfin.com.ua/currency/mb// становить 33,58 грн за 1 Євро.
Сума залишку вартості Товару до дооцінки S = 361 272,00 грн.
Тобто, залишок вартості Товару, що підлягає сплаті Відповідачем після дооцінки S становить 413 621,34 грн. виходячи з наступного розрахунку:
(33,58/29,33) х 361 272,00 грн. = 413 621,34 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи даний спір суд враховує таке.
За правилами ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Натомість, покупець, згідно з ч. 1 ст. 691, ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стосовно тверджень відповідача про неотримання товару від позивача з огляду на те, що останнім не надано суду товаро-транспортних накладних, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі N 924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).
Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, товар поставлений позивачем відповідачу, оскільки поставка товару підтверджується Договором, який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. 5-6), Додатком до Договору № 1 від 23.04.2020 (а.с. 7), підписаною сторонами та скріпленою печатками видатковою накладною №39/66 від 28.04.2020 (а.с. 8) випискою з банку про часткову оплату вартості отриманого за Договором товару (а.с. 9-12) та податковою накладною від 28.04.2020 (а.с. 80).
Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність боргу, сума якого з урахуванням дооцінки складає 413 621,34 грн. Також, до суду відповідачем не подано доказів оплати вартості отриманого товару, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 413 621,34 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення штрафних санкцій господарський суд зазначає таке.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з ч.2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 10.3. Договору поставки, у випадку прострочення покупцем розрахунків за товар, продавець має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.
Положеннями п. 10.4. Договору поставки передбачено, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покупцем за Договором та відповідними Додатками до нього, понад 30 календарних днів, окрім пені, передбаченої п.10.3. Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості неоплаченого Товару.
Пунктом 10.6. Договору Сторони, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором збільшується до 3 (трьох) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Клопотання про зменшення штрафних санкцій від відповідача не надходило.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено правильність нарахування пені та штрафу, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 384,76 грн пені та 108 381,60 грн штрафу підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" про стягнення 413 621,34 грн основного боргу, 24 384,76 грн пені та 108 381,60 грн штрафу підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (вул. Центральна, б. 18, с. Ставидла, Олександрівського району, Кіровоградської області, 27332, ідентифікаційний код 31373027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6а, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код 31373027 ) 413 621,34 грн основного боргу, 24 384,76 грн пені, 108 381,60 грн штрафу та 8 195,82 судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6а, м. Київ, 03040) та Державному підприємству "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (вул. Центральна, б. 18, с. Ставидла, Олексанрдівського району, Кіровоградської області, 27332).
Повне рішення складено 17.09.2021.
Суддя М.С. Глушков