номер провадження справи 32/117/21
16.09.2021 Справа № 908/2024/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2024/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТВІК-УКРАЇНА” (02095, м. Київ, вул. Княжний Затон, буд. 11, офіс 14)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення 880068,29 грн.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТВІК-УКРАЇНА” з позовом про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 880068,29грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 позовні матеріали № 908/2024/21 передано на розгляд судді КолодійН.А.
Ухвалою суду від 27.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2024/21, присвоєно справі номер провадження 32/117/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 02.09.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.09.2021 у справі №908/2024/21 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТВІК-УКРАЇНА” (02095, м. Київ, вул. Княжний Затон, буд. 11, офіс 14, ЭДРПОУ 37905917) 762460 (сімсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 80 коп. суми основного боргу, 32406 (тридцять дві тисячі чотириста шість) грн. 28 коп. 3 % річних, 85201 (вісімдесят п'ять тисяч двісті одна) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 13201 (тринадцять тисяч двісті одна) грн. 03 коп. судового збору.
Застосовано ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо нарахування 3% до моменту виконання цього рішення.
02.11.2020 позивачем в межах справи № 908/2024/21 було заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат та винесення додаткового рішенні.
Від відповідача 12.08.2021 до суду надійшов відзив з запереченнями на клопотання позивача, в якому відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 26400,00 грн. є неспівмірними, необгрунтованими та непропорційними предмету спору.
До Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Артвік-Україна» № б/н від 15.09.2021 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 26400,00 грн.
Розглянувши заяву позивача про винесення додаткового рішення про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26400,00 грн. господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За визначенням п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вже зазначалось вище, згідно вимог ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, суд з урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, заперечень відповідача, зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором поставки, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на основну суму заборгованості; позовна заява є типовою, а розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу; справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є нескладною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Судом справу вирішено розглядати за правилам спрощеного позовного провадження, і представник позивача адвокат Вінокуров В.О. участі у судових засіданнях не брав.
З огляду на наведене, заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) є неспіврозмірними та достатньо завищеними.
Зокрема, з урахуванням того, що позов про стягнення заборгованості за договором поставки є типовим, не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджуються доводи відповідача про аналогічність спору вже наявним у суді, в тому числі і між цими ж сторонами, тому суд апеляційної інстанції вважає необхідним обмежити розмір заявлених вимог до розумного - 13200 грн
Отже, судові витрати, зокрема на правничу допомогу слід задовольнити в загальному розмірі 13200 грн, та здійснити їх розподіл, з присудженням до стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача.
Вказані дії суду щодо обмеження витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації стороні на користь якої відбулось рішення, відповідають процесуальним нормам, закріпленим ч.5 ст.129 ГПК України, та правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, та наведена вище.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно з ціною позову та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи № 908/2024/21, проте, зважаючи на вищезазначені приписи норм чинного законодавства, критерії розумності та реальності, суд зменшує ці витрати та до стягнення підлягає сума витрат на правову допомогу у розмірі 13200 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТВІК-УКРАЇНА” (02095, м. Київ, вул. Княжний Затон, буд. 11, офіс 14) задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТВІК-УКРАЇНА” (02095, м. Київ, вул. Княжний Затон, буд. 11, офіс 14, ЄДРПОУ 37905917) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13200 (тринадцять тисяч двісті гривень 00 коп.). Видати наказ.
3. У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 13200,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення підписаний 16 вересня 2021 року.
Суддя Н.А. Колодій