10.09.2021 Справа №607/16103/21 Провадження № 1-кс/607/5318/2021 м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Велика Березовиця Тернопільського району, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
10.09.2021 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12021211040001251 від 08.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, №12021211040001251 від 08.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.09.2021 близько 03 год. 23 хв. у ОСОБА_4 який перебуваючи біля приміщення перукарні «Красуня», що розташована по вул. Г. Мазепи, 7, в м. Тернополі, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у інше приміщення.
Реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи корисливий мотив, 08.09.2021 близько 03 год. 23 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи біля приміщення перукарні «Красуня», що розташована по вул. Г.Мазепи, 7, в м. Тернополі, діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, переконавшись, що поблизу нікого немає та його дії не будуть помічені сторонніми особами шляхом віджиму вхідних металопластикових дверей проник у приміщення перукарні «Красуня» в якому підприємницьку діяльність здійснює ОСОБА_7 , звідки таємно викрав ноутбук торгівельної марки «Lenovo G580» S/N:CB22303389 вартістю 3000 грн. 00 коп. Із викраденим майном ОСОБА_4 із місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 3000 грн. 00 коп.
08.09.2021 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України. Цього ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Мотивуючи подане клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та у зв'язку з цим, зазначає про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Слідчий звертає увагу, що в даному випадку наявні ознаки суспільного інтересу, у зв'язку з чим існують підстави для застосування до підозрюваного саме такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки останній раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів та порушував застосовані відносно нього запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою. Окрім цього, на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та забезпечення належного виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розгляд клопотання слідчим суддею розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_4 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що пред'явлена йому підозра ґрунтується на недопустимих доказах, а вказані у клопотанні та в судовому засіданні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, - недоведені. Стверджував про непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину, оскільки в ніч на 08.09.2021 знаходився вдома, куди згодом і прийшли працівники правоохоронних органів та звинуватили його у крадіжці, яку він не вчиняв..
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також заперечувала щодо застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому діяння. Вважає, що наведенні слідчим в клопотанні ризики є недоведеними. Зазначила про відсутність доказів обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у інших кримінальних провадженнях та доказів порушення умов таких. Звернула увагу на відсутність у заяві про кримінальне правопорушення попередження заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а також вказала на інші недоліки, допущені при складанні долучених до клопотання процесуальних документів.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування щодо ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги наступне.
У відповідності до ст.29 Конституції України та ст.ст.176,177,178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до вимог ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст.5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно з положеннями ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001251 від 08.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
08.09.2021 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній із проникненням в інше приміщення.
Відповідно до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику а ризикам, зазначеним у поданні.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040001251 від 08.09.2021; протокол огляду місця події від 08.09.2021; протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 08.09.2021; протокол огляду місця події від 08.09.2021; протоколи допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 08.09.2021; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.09.2021; протокол огляду (відеозапису) від 08.09.2021; інші матеріали кримінального провадження.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
За наведеного, слідчий суддя відхиляє заперечення сторони захисту з приводу недопустимості та недостатності доказів, так як на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості. Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст.89 КПК України).
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній із проникненням в інше приміщення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам 1) переховуватись від органу досудового розслідування та суду; 3) незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні; 5) вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, у кримінальному провадженні №12021211040001251 від 08.09.2021 щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Оцінивши наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує незначний ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілого чи свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.
Окрім того, слідчий у клопотанні наводить доводи щодо наявності ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в обґрунтування яких слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим не дотримувався умов застосованих до нього запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою. Оцінивши доводи клопотання в цій частині слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 є особою раніше судимою, втім стороною обвинувачення у клопотанні та в судовому засіданні не надано доказів застосування щодо ОСОБА_4 запобіжних заходів у інших кримінальних проваджень та їх недотримання. Крім того, слідчий суддя враховує, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння, передбачене ч.3 ст.185 КК України, є закінченим, що свідчить про відсутність ризику його продовження.
В клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Як видно, відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у будь-який спосіб перешкоджав досудовому розслідуванню чи перешкоджає йому в даний час у матеріалах провадження немає і слідчому судді не надано.
При розгляді клопотання слідчим суддею також враховано всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, який проживає разом з матір'ю та братом, його вік та стан здоров'я підозрюваного.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування в даному конкретному випадку більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя враховує і те, що за змістом ч.5 ст.176 КПК України більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава не можуть бути застосовані лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. Відтак, заборона застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу в цьому випадку відсутня.
Отже, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України ризикам можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За таких умов слідчий суддя вважає, що можливе застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту.
У п.104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019.
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, за адресою по місцю проживання: АДРЕСА_1 , шляхом заборони залишати житло цілодобово по 06.11.2021 в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст..ст.177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , по 06.11.2021.
На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до Тернопільського РУП ГУНП України в Тернопільській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1