Справа № 541/1090/20
Провадження № 1-кп/541/35/2021
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600
15 вересня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження №12020170260000299 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2020 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні малолітня дитина, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
з участю сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника, адвоката ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого, адвоката ОСОБА_7
18 квітня 2020 близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи на дитячому майданчику, що розташований на прилеглій території багатоквартирного житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел та бажання на вчинення хуліганських дій, тобто грубого порушення громадського порядку, діючи відкрито для інших членів суспільства, безпричинно, нехтуючи встановленими та прийнятими правилами поведінки і нормами моралі, поводячи себе нахабно та зухвало, виявляючи свою перевагу над потерпілим, почав провокувати ОСОБА_6 на конфлікт. Вів себе нахабно, обґрунтовуючи це тим, що останній зобов'язаний як таксист, довезти його в визначене ним місце, навіть за умови відсутності грошей на оплату поїздки. Далі ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, із особливою зухвалістю, не маючи для цього жодної вмотивованої причини, на підвищених тонах, криком та в грубій формі почав висловлюватись на адресу ОСОБА_6 , ображати його нецензурними словами, тим самим показувати зневагу до останнього. Після чого, схопивши руками за одяг ОСОБА_6 розпочав тяганину, в ході якої, заподіював хаотичні удари долонями обох рук стиснутими в кулаки, в область тулуба і голови останнього. В результаті одного з ударів правою рукою, стиснутою в кулак, в область перенісся, потерпілий втратив рівновагу та впав спиною на землю. ОСОБА_3 , продовжив тяганину, реалізовуючи свої злочинні наміри, заподіював хаотичні удари, не звертаючи увагу на те, що у потерпілого з носа потекла кров, внаслідок чого останній не міг реагувати на удари, які йому наносилися під час конфлікту.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 134 від 22.04.2020 та додаткових висновків судово-медичної експертизи № 164, 165 від 20.05.2020 у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; синців, що розташовані: в лобній ділянці справа, навколо правого ока, на задній поверхні правого плечового суглобу, на задній поверхні середньої третини лівого плеча; саден що розташовані: в лобній ділянці справа (на фоні синця), біля зовнішнього кута правого ока, які могли утворитися не менш, ніж від 4 (чотирьох) точок прикладання сили тупих предметів, по давності утворення можуть відповідати строку та обставинам викладеним в обвинуваченні та у своїй сукупності по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_3 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та позовні вимоги потерпілого не визнав повністю. Суду пояснив, що 18 квітня 2020 року в другій половині дня він разом з своїм товаришем ОСОБА_8 у особистих справах перебував у дворі житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 . Коли з під'їзду вийшов чоловік і сів за кермо автомобіля з «фішкою» таксі ОСОБА_9 звернувся до нього з проханням відвезти їх в центр міста, пояснивши що вони розрахуються. Чоловік яким як стало відомо пізніше був потерпілий, почав висловлюватися нецензурно в бік ОСОБА_10 метою захистити товариша від безпідставних образ він підійшов до автомобіля. В цей час ОСОБА_11 вийшов з автомобіля та почав ображати його висловлюючись брутальною лайкою. Обвинувачений його сфотографував на телефон. Вони схопили один одного за одяг. Він наніс один удар ОСОБА_12 . Разом із потерпілим впали на землю,можливо тоді потерпілий отримав тілесні ушкодження. Після чоговін та потерпілий піднялися з землі і вони із ОСОБА_13 пішли у власних справах. В цей час поблизу людей не було, будь-яких зауважень ніхто не робив. Вважає, що хуліганських дій він не вчиняв, а удар наніс у відповідь на образу. Доказів що потерпілий був змушений лікуватися в наслідок його дій останнім не надано, тому витрати понесені потерпілим на лікування він не повинен відшкодовувати.
Однак його винуватість у пред'явленому обвинуваченні повністю доведена та підтверджується зібраними та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, які є належними та допустимими.
Свідченнями потерпілого ОСОБА_6 який суду пояснив, що він проживає в будинку АДРЕСА_3 . В минулому році напередодні свята Паски після обіду він вийшов з будинку і сів у власний автомобіль який знаходився біля під'їзду. В цей час до нього підійшов один з двох молодих людей які сиділи на лавочці і запропонував відвезти їх до «України» за 20 гривень. Він йому відмовив,оскільки іще не знав чи буде працювати. В цей час другий чоловік, обвинувачений, побіг до машини з сердитим виразом обличчя та криками «сідай,поїхали». Потерпілий вийшов з машини, оскільки хвилювався за власний автомобіль який могли пошкодити молоді люди які були знервовані і тримали в руках стекляні пляшки. В цей час обвинувачений наніс йому удар рукою в обличчя, потім почав бити руками і ногами по різних частинах тіла. Він ударів він упав. Обвинувачений сів на нього зверху і продовжував наносити удари. Намагаючись уникнути побиття він перекачувався по землі, кричав. В дворі будинку були люди, діти. Побиття припинив товариш обвинуваченого, відтягнувши останнього. Після чого вони пішли в невідомому напрямку. Потерпілий піднявся з землі викликав поліцію і швидку допомогу. На обличчі у нього була кров, тому він зайшов у власну квартиру та витер обличчя. В цей час приїхала швидка допомога і він був госпіталізований в лікарню. В наслідок побиття у нього були синці, гематоми на обличчі та тулубі. В наслідок побиття він змушений був лікуватися, придбавати та приймати дороговартісні медичні препарати для розрідження крові, тривалий час після заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки страждає захворюванням кровоносної системи. Витрати понесені на лікування, просив стягнути з обвинуваченого, задовольнивши цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди. Зазначав,що злочинними діями обвинуваченого йому завдана значна моральна шкода, оскільки злочин скоєно напередодні свята яке він мав намір відсвяткувати з родиною, дітьми та внуками, однак цього не зміг зробити з вини обвинуваченого. Особливо йому було неприємно ,що побої йому завдав значно молодший чоловік, безпричинно ,у дворі будинку де він проживає, в якому розташовано 180 квартир. Побиття могли бачити значна кількість людей з власних квартир. Він переносив фізичний біль, особливо непокоївся за наслідки пробиття в зв'язку з можливою значною втратою крові через захворювання крові яким страждає. Просив стягнути з винного витрати сплачені за послуги адвокатів в розмірі по 44000 гривень.
Поясненнями свідка ОСОБА_14 , наданими суду, що 18 квітня 2020 року в обідній час вона знаходилася на балконі власної квартири будинку АДРЕСА_3 . Потерпілого ОСОБА_6 знає особисто і бачила як останній вийшов з під'їзду і сів за кермо власного автомобіля що стояв біля під'їзду. В цей час до нього підійшли 2 молодих чоловіки які сиділи на лавочці та про щось розмовляли. Розмови між ними вона не чула, однак бачила, що коли ОСОБА_15 вийшов з автомобіля ,чоловік нижчого зросту почав його шарпати за одяг, а потім наносити удари руками. Після нанесення удару в лице потерпілий упав на землю, нападник нахилився над ним, продовжував наносити удари, агресивно кричати та висловлюватися нецензурно. Було нанесено більше 10 ударів. Намагаючись уникнути ударів ОСОБА_11 перекачувався по землі та кричав «що я зробив». Він відкотився до дитячої гірки де на землі було багато крові. Весь конфлікт тривав близько 15 хвилин. В цей час поблизу нікого не було, лише біля одного з під'їздів знаходилися чоловіки. Після заподіяння тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 був пошкоджений ніс, скаржився що боліла голова і він тривалий час лікувався.
Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 де проживає і ремонтував автомобіль та бачив що прийшли три хлопці. Через деякий час почув шум, сварку, нецензурну лайку, ОСОБА_11 кричав «допоможіть». Він виліз із - під автомобіля і пішов в бік звідки лунали крики. Коли він підійшов бійка вже закінчилася. ОСОБА_11 закривав обличчя руками, на обличчі була кров. Потім приїхали поліція і швидка допомога яка забрала потерпілого. Зі слів сусідів йому відомо що ОСОБА_11 зробив зауваження і йому нанесли побої. Цю подію бачили багато мешканців будинку та були збуджені та знервовані в зв'язку з цим. Особисто для нього це була дуже неприємна подія, він розхвилювався, відчував дискомфорт.
Свідок ОСОБА_18 повідомив, що 18 квітня його батько ОСОБА_17 в після обідній час зайшов у квартиру та повідомив, що приїхала поліція, так як ОСОБА_19 побили, розбили ніс і його забрала швидка допомога. Він здалеку бачив хлопців які знаходились на лавочці поблизу 4 під'їзду.
Свідок ОСОБА_20 , підтвердила, що 18 квітня обвинувачений та ОСОБА_9 приходили до неї з метою придбання собаки ,однак її вдома не було. Ввечері цього дня хтось із них їй повідомив, що у них стався конфлікт з таксистом, оскільки їм нагрубив таксист і не захотів надавати послуги по перевезенню.
Свідченнями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 які підтвердили, що близько 15 години 18 квітня був конфлікт у дворі будинку де вони проживають по АДРЕСА_3 . В результаті якого їх сусіду ОСОБА_23 були заподіяні тілесні ушкодження. ОСОБА_22 перебуваючи на балконі чув крик ОСОБА_19 - « за що ти мене б'єш?». ОСОБА_21 бачив як ОСОБА_19 вели до "швидкої допомоги", ОСОБА_24 розповіла що ОСОБА_25 побили.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 18 квітня він разом з обвинуваченим приїхали до знайомої ОСОБА_26 яка проживає в будинку АДРЕСА_3 . Альони вдома не було, тому вони сиділи на лавочці у дворі будинку і чекали. Коли зпід'їзду будинку вийшов чоловік і сів за кермо автомобіля з фішкою «Таксі» він звернувся до водія з проханням відвезти їх в центр міста, повідомивши що у них відсутні кошти, а розрахуються по приїзду. Чоловік як пізніше стало відомо ОСОБА_11 відповів грубо нецензурною лайкою і вийшов з автомобіля. В цей час підійшов обвинувачений, між ним та потерпілим виникла сварка, з нецензурною лайкою. Після чого він відійшов і не бачив що відбувалося далі, не бачив чи наносив удари обвинувачений потерпілому. Через декілька хвилин до нього підійшов обвинувачений і вони залишили двір будинку. Будь-яких ушкодження у потерпілого він не бачив. Вважає що потерпілий спровокував інцидент і з метою його продовження вийшов з автомобіля.
Заявою ОСОБА_6 про притягнення до відповідальності невідомих осіб які близько 16 години 18.04.2020 року за адресою АДРЕСА_3 заподіяли йому тілесні ушкодження.
Протоколом огляду речей та документів від 05.05.2020, відповідно до якого оглянуті фотознімки надані потерпілим, які додані до протоколу, де зафіксовано збуджений вигляд обвинуваченого поблизу лавочки та дитячого майданчика.
Протоколом слідчого експерименту та доданим до нього відеозаписом, де зафіксовано обставин скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим які повідомив потерпілий ОСОБА_6 , які узгоджуються із свідченнями потерпілого наданими суду.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.05.2020 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнала обвинуваченого ОСОБА_3 , як особу який заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
В ході проведення слідчого експерименту 14.05.2020 свідок ОСОБА_14 повідомила обставини скоєння кримінального правопорушення в ході якого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження. Свідчення надані свідком суду та зафіксовані відеозаписом слідчого експеременту є аналогічними.
Висновками судово - медичної експертизи №134 від 18.05.2021, №164 та №165 від 20.05.2020 встановлено, що у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді струс головного мозку, синці, садна розміщені на обличчі,туловищу, які могли утворитися за обставин повідомлених потерпілим та свідком ОСОБА_24 18.04.2020 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та не могли утворитися при падінні потерпілого.
При кваліфікації дій обвинуваченого, суд виходить з наступного.
Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Об'єктом злочину, передбаченого ст. 296 КК, є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у забезпеченні громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров'я, крім інших ознак, перебувають об'єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб'єктивної сторони злочину, як його мотив.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, що склалися між такою особою та потерпілим.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (Справа № 288/1158/16-к Провадження № 13-28кс19).
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи протиправні дії ОСОБА_3 вчинив на подвір'ї багатоквартирного будинку де перебували громадяни, поблизу дитячого майданчика, використавши дріб'язковий привід, відмову потерпілого товаришу обвинуваченого надати послуги по перевезенню. Обвинувачений та потерпілий раніше не були знайомі, обвинувачений мав явну перевагу у фізичній силі над потерпілим та значно молодший вік. Дії обвинуваченого, нанесення удару потерпілому були позбавлені необхідності, а були пов'язані з неповагою до суспільних відносин, загальноприйнятих норм моралі. Своєю поведінкою обвинувачений демонстрував свою зухвалість, байдуже ставлення до законів, обвинувачений не реагував на зауваження потерпілого щодо безпідставності його побиття, а продовжував завдавати йому ударів, навіть після того як потерпілий упав на землю. Такі дії обвинуваченого вказують саме на наявність хуліганського мотиву його дій, оскільки вони вчинялися стосовно особи з якою він не був раніше знайомий, значно старшого віку, який є інвалідом, в громадському місці, з дріб'язкового приводу.
Наведене вище свідчить, що характер, послідовність та спрямованість дій ОСОБА_3 були направлені на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю, що виражалася у прагненні показати свою зневагу до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил і норм поведінки. Вказана неповага була явною, очевидною та безсумнівною та виразилася у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, про що підтвердили допитані у судовому засіданні потерпілий та свідки ОСОБА_14 ,ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 .
Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки насильницької поведінки засудженого свідчать про те, що вона була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Аналізуючи показання обвинуваченого щодо недоведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення яке йому інкримінується суд дійшов висновку, що ці показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, достовірність яких сумнівів не викликає.
Суд вважає безпідставною позицію сторони захисту про відсутність складу злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України, так як обвинувачений заподіяв потерпілому тілесні ушкодження на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які були викликані неправомірними діями потерпілого, оскільки вони спростовуються сукупність вищенаведених доказів здобутих та досліджених в ході судового розгляду.
Пояснення свідка ОСОБА_27 який знаходився на місці конфлікту, однак не бачив, що потерпілому обвинувачений заподіював тілесні ушкодження суд оцінює критично, оскільки вказаний свідок є товаришем обвинуваченого та на думку потерпілого підбурював обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторогни захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що своїми діями ОСОБА_3 , вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Відповідно до положень ст. ст.50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання за хуліганство необхідно в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
Обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, характеризується виключно позитивно.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, якие згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, його ставлення до скоєного та позицію органу пробації щодо доцільності призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання за ч.1 ст.296 КК України у виді штрафу в межах санкції частини цієї статі.
Статтею 128 ч.5 КПК України передбачено розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані КПК, до них застосовуються норми ЦПК України що не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, підлягає частковому задоволенню в розмірі 5861 грн. 08 коп., тобто витрати на придбання ліків в період перебування на стаціонарному лікуванні з 18.04.2020 до 27.04.2020, оскільки підтверджений належними та допустимими доказами (а. п. 54-56 т.1).
Разом з тим суд погоджується з твердженнями сторони захисту, що цивільним позивачем, потерпілим по справі не надано належних та допустимих доказів які б підтверджували, що ОСОБА_11 був змушений лікуватися і нести матеріальні витрати в сумі 1460 грн. на придбання ліків в червні 2020 року(а.с.61-62 т.1) в наслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченим, тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.
Заявлений цивільний позов прокурора про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином (витрати на стаціонарне лікування потерпілого ) в розмірі 3487 грн.14 коп., підлягає задоволенню, оскільки підтверджений належними та допустимими доказами (а. п. 52 т. 1).
За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
При вирішенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги обставини скоєння кримінального правопорушення, ступінь вини цивільного відповідача, тяжкість заподіяного тілесного ушкодження, фізичний біль який переносив потерпілий, перенесений великий морально-психологічний стрес, порушення звичного способу життя та пригнічений стан який триває до цього часу в зв'язку з скоєнням щодо нього кримінального правопорушення.
З урахуванням принципу розумності та справедливості, не зважаючи на не визнання позову обвинуваченим, суд вважає що цивільний позов про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 17000 гривень, які необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 відповідно до ст. 23,1167 ЦК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
Статтею 118 КПК України передбачено види процесуальних витрат якими є серед іншого витрати на правову допомогу.
Відповідно до положень ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Судом встановлено, що потерпілому надавалася правова допомога адвокатом ОСОБА_28 . Потерпілий ОСОБА_11 відповідно до умов Договору про надання правової допомоги сплатив адвокату 22000 грн. Вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами (а.п. 21-2,57 т.1), тому підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілого.
Крім того потерпілому правову допомогу надавав адвокат ОСОБА_7 (а.п.119,120 т.1). Потерпілий ОСОБА_11 відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 06.08.2020 сплатив адвокату 22000 грн. Вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами (а.п. 147-148 т.2), тому підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілого.
Суд не приймає до уваги заперечення сторони захисту про необхідність врахування положень ЦПК України при вирішенні питання розміру суми витрат на правову допомогу які були надані представниками потерпілого та їх зменшення як не співмірних з обсягом наданих послуг. Оскільки порядок відшкодування процесуальних витрат врегульований положеннями ст. 124, 128 КПК України, згідно яких процесуальні витрати якими є також витрати за надання правової допомоги підлягають стягненню в повному обсязі.
Оскільки учасниками кримінального провадження в ході судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заход не заявлялися, суд не вирішує питання обрання запобіжного ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 5861грн. 08 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 17000 гривень на відшкодування моральної шкоди завданої злочином, 44 000грн 00 коп. - витрати за надання правової допомоги: всього 66861 (шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят одну ) грн. 08 коп.
Цивільний позов прокурора задовольнити.
Стягнути зОСОБА_3 на користь Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації 3487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім )грн.14 копійок, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Речові докази: фотознімки з місця події на папері формату А4, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в цей же термін, з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженому.
Суддя ОСОБА_1