Справа № 560/3227/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
15 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з заявою в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України по справі №560/3227/20, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у невиконанні рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі № 560/3227/20 у повному обсязі;
- встановити судовий контроль за статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про що винести відповідну ухвалу.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №560/3227/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області місячний строк з дати отримання повного тексту ухвали для надання відповіді про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №560/3227/20 та зобов'язання вчинити дії, а саме:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2015 по 21.04.2020 на суму пенсії 17386,73 грн відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.12.2014 у справі №686/22753/14-а".
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.04.2021 вбачається, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 виконано частково, нараховано компенсацію втрати частини доходів в сумі 10257,26 грн. Однак, вказана сума не виплачена, у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, спрямованих на відповідну виплату.
Отже, зазначене свідчить про невиконання відповідачем рішення суду у справі №560/3227/20, а відтак вимоги позивача викладені у заяві є такими, що підлягають задоволенню.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та прийняти нову постанову, якою прийняти поданий звіт.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що рішення суду виконано відповідно до наданих повноважень. Також вказує, що виконання рішення суду першої інстанції в частині виплати нарахованої доплати буде здійснена в порядку черговості при відповідному фінансуванні.
Крім того, судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки, щодо пропуску заявником строку звернення із заявою про визнання протиправними дій та розпорядження, та не наведено жодних обставин за яких причини пропуску такого строку суд вважає поважними.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу зазначивши, що відповідач у апеляційній скарзі наводить лише обставини, що зумовили невиконання судового рішення. Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення хоча б якихось дій спрямованих на виконання судового рішення (звернення до органів державної влади у тому числі до Міністерства соціальної політики, клопотань про збільшення бюджетних асигнувань чи інше).
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 08.08.2021 о 09:30.
06 вересня 2021 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції та про перенесення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 07.09.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.
Разом з тим, суд зазначає, що представником відповідача не наведено жодних обставин, що перешкоджають йому прибути в судове засідання. Крім того, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи достатньо доказів для повного дослідження обставин справи та прийняття законного рішення у справі без участі сторін в порядку письмового провадження, а тому клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду справи задоволенню не підлягає.
Водночас позивач в поданому відзиві від 09.08.2021 просить здійснювати розгляд справи без його участі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та відсутності підстав для перенесення розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №560/3227/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021, позов задоволено. Вирішено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована у березні 2015 року в сумі 17386,73 грн та виплачена 21.04.2020. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2015 по 21.04.2020 на суму пенсії 17386,73 грн відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.12.2014 у справі №686/22753/14-а.
Вказане рішення набрало законної сили 19.02.2021.
Позивач подав до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий лист. 05.04.2021 головним державним виконавцем Секретою О.М. відкрито виконавче провадження у даній справі та надано строк для добровільного виконання судового рішення. Боржником надіслано на адресу виконавчої служби лист згідно з яким рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 виконано частково, нараховано компенсацію втрати частини доходів в сумі 10257,26 грн. Однак, вказана сума не виплачена, у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, спрямованих на відповідну виплату.
Не погоджуючись з таким діями відповідача позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України .
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Згідно матеріалів справи, рішення суду від 21.09.2020 по справі №560/3227/20, яке набрало законної сили у встановлений строк відповідачем не виконано, при цьому станом на момент розгляду заяви судом першої інстанції рішення суду не виконано. До апеляційної скарги відповідачем не надано жодних доказів щодо виконання рішення суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб'єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у порушення вимог ст. 129-1 Конституції України та ч. 1 ст. 370 КАС України не виконав рішення суду по справі №560/3227/20, яке набрало законної сили.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що виплата нарахованої компенсації втрати частини доходів в сумі 10257,26 грн буде здійснена в порядку черговості при відповідному фінансуванні. А тому, відповідач вважає, що в повному обсязі виконав рішення суду по справі №560/3227/20.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов'язав Пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії.
Апеляційний суд зазначає, що відповідачем станом на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не надано доказів, які б свідчили про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області дій, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України звернення щодо виділення коштів на погашення заборгованості на виконання рішення суду, чи роз'яснення процедури здійснення таких виплат враховуючи скасування пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Зважаючи на це, доводи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення.
Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У справі "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Таким чином, відповідач не виконав рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 560/3227/20 в повному обсязі, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про повне виконання рішення суду.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем 10 денного строку звернення з заявою в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України колегія суддів зазначає таке.
Згідно ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Позивачем у заяві щодо встановлення судового контролю вказано, що 26.05.2020 він звернувся до відповідача з заявою про здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, однак листом від 16.06.2020 № 2872-2582/К-04/8-2200/20 отримав відмову у здійсненні такої виплати.
При цьому, заяву щодо встановлення судового контролю позивачем подано до суду першої інстанції через відділення поштового зв'язку 24.06.2020.
Таким чином, вказану заяву позивачем подано до суду в межах десятиденного строку встановленого ч. 4 ст. 383 КАС України, а тому доводи скаржника про пропуск позивачем строку на звернення до суду із вказаною заявою є безпідставними.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.