Справа № 120/3576/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
14 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправнмии та зобов'язання вчинити дії,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати йому щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в повному розмірі за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та наданням доказів поважності причин пропуску такого.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали.
Апелянт просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, які містяться у рішенні від 24.12.2020 року у зразковій справі № 510/1286/16-а щодо застосування строків звернення до суду у справах щодо оскарження дій пенсійного фонду.
На підставі приписів ст. 312 КАС України, апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 22.04.2021 про залишення позову без руху.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2021 року позивачем було подано до Вінницького окружного адміністративного суду дану позовну заяву.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції було виявлено невідповідність поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та наданням доказів поважності причин пропуску такого.
Як встановлено з матеріалів справи, копію ухвали від 22.04.2021 позивач отримав 14.05.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
При цьому, станом на 03.06.2021 року жодних заяв щодо продовження строків усунення недоліків до суду першої інстанції не надходило.
До того ж, і у встановлений судом першої інстанції строк недоліки позовної заяви не усунуто, жодних клопотань, заяв чи пояснень з приводу виявлених судом недоліків позовної заяви позивачем в строк визначений судом для усунення недоліків на адресу суду першої інстанції надіслано не було.
Матеріали справи не містять відомостей про надходження від позивача у справі жодних документів на виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року.
Судова колегія зауважує, що згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк вважається не пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За вимогами ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладені вище встановлені апеляційним судом обставини, на підставі наведених вище норм чинного процесуального законодавства, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були наявні усі передбачені чинним законодавством підстави для повернення позовної заяви згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021р. про залишення позовної заяви без руху.
Водночас, колегія суддів наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Також, як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано до суду першої інстанції жодного клопотання/заяви про продовження строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, тощо.
Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до того, що позивач не пропустив строки звернення до суду з даним позовом. Надаючи оцінку зазначеним твердженням апелянта суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Положеннями статей 42, 44, 45 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Водночас, згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Однак, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Отримання позивачем листа відповідача у березні 2021 року, у відповідь на його заяву змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно, з чого можливо зробити висновок, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Аналогічна правова позиція щодо даних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Таким чином, отримання позивачем листа відповідача в березні 2021 року у відповідь на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 років після отримання пенсії за січень 2014 року.
Колегія суддів вкотре наголошує, що в даному випадку спірним питанням є правомірність повернення судом першої інстанції позовної заяви в зв'язку з неусуненням позивачем виявлених недоліків останньої, а не визначення поважності причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.
На переконання суду апеляційної інстанції, доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, містять заперечення висновків суду першої інстанції, що викладені в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року про залишення позовної заяви без руху, яка в свій час оскаржена позивачем не була.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не заперечує факт отримання ним ухвали суду від 22.04.2021 року, однак відзначає лише про відсутність ознак порушення ним строків звернення до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, доводи апелянта на правомірність прийнятої судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви не впливають та висновків суду не спростовують.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, тобто судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.