16 вересня 2021 року справа № 340/2452/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправною та скасування вимоги щодо сплати боргу,
Позивач звернулася до суду зі заявою до Управління про визнання протиправною та скасування вимоги від 04 лютого 2021 року щодо сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - внесок) в сумі 16021,72 грн.
Зазначила, що 06 березня 2019 року отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, а взята на облік у податковому органі 18 березня того ж року.
Внесок щодо адвокатської діяльності не сплачувала, оскільки не займалась нею, а працювала, як найманий працівник (провідний юрисконсульт юридичної служби управління), та за неї сплачував його працедавець.
Стверджує, що внесок сплачується лише один раз за один період часу.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.63-64).
Зазначив, що незалежно від отримання доходу у позивача, як особи, яка займається адвокатською діяльністю, виник обов'язок сплачувати внесок у мінімальному розмірі, котрий встановлено законом.
Ухвалою суду від 24 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.54-56).
Водночас суд забезпечив позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Управління (а.с.54-56).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 з 18 березня 2019 року перебуває на обліку відповідача, як особа, котра здійснює незалежну професійну діяльність (адвокатська діяльність) (а.с.14).
З 02 лютого 2015 року перебуває у трудових відносинах з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Підприємство), що підтверджується довідкою юридичної особи (провідний юрисконсульт юридичної служби управління) (а.с.23).
Підприємство повідомило, що упродовж з 2019-2020 років зі заробітної плати позивача нараховано та сплачено внесок, як за найманого працівника (а.с.19).
У 2019 році сплачено 67446,64 грн., а упродовж 2020 року - 85879,40 грн.
Заробітна плата перевищує мінімальний розмір доходу, з якого сплачувався внесок.
04 лютого 2021 року Управління прийняло вимогу щодо адвоката ОСОБА_1 про сплату внеску в сумі 16021,72 грн. (а.с.8).
Грошове зобов'язання нараховане за період з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2020 року (а.с.63-64).
Про існування вимоги позивач дізналась 07 травня 2021 року, отримавши постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (а.с.1-6).
Позов подано до суду 18 травня 2021 року (а.с.45).
06 травня 2020 року, 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала декларації про майновий стан і доходи за 2019-2020 роки (а.с.36, 38).
Адвокат Наконечна О.І. брала участь у судових засіданнях виключно як представник Підприємства (а.с.24, 34).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
Щодо строку звернення до суду.
Так, приписами частин 1 та 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 4 статті 25 Закону встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Отже, Закон встановлює лише строк звернення зі скаргою на вимогу в порядку адміністративного оскарження до органу доходів і зборів вищого рівня.
У порядку судового оскарження подається позов до суду.
Строк сплати зобов'язання не можна ототожнювати зі строком звернення до суду в порядку його узгодження, якщо про це прямо не зазначено в законі.
Приклад цьому приписи ПК України.
Зокрема, строк сплати податкового зобов'язання, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення, суттєво відрізняється від строку оскарження останнього в судовому порядку.
Водночас приписами частини 4 статті 8 Закону (в редакції на час прийняття вимоги і звернення до суду) встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Тому, строк звернення до суду стосовно оскарження вимоги встановлено КАС України.
ОСОБА_1 не пропустила його.
Так, про існування вимоги дізналася 07 травня 2021 року, а звернулася до суду з позовом 18 числа того ж місяця і року (а.с.1-6, 45).
Щодо вирішення позову.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, згадані платники податків мають обов'язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).
Судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення адвокатської діяльності, ОСОБА_1 не займалася нею, оскільки перебувала у трудових відносинах з Підприємством, котре сплачувало внесок з заробітної плати (більше мінімального розміру для фізичних осіб-підприємців).
Відносини щодо адміністрування внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не врегульовано Законом.
Тому, суд зробив висновок, що особа, яка зареєстрована, як самозайнята особа (адвокатська діяльність), і не здійснює її (не отримує доходи), зобов'язана сплачувати внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску лише за умови, що не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа найманий працівник) вона застрахована і платником єдиного внеску за неї є роботодавець, а мета збору внеску досягається за рахунок його сплати ним.
Такий правовий висновок поділяє і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду (рішення від 02 вересня 2019 року у справі №520/3939/19).
Управління не надало доказів, які б спростовували факт працевлаштування позивача (найманий працівник) та сплати внеску Підприємством.
Отже, нарахування ОСОБА_1 внеску за період з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2020 року є протиправним.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення позову.
Судові витрати складаються з судового збору за розгляд позову в сумі 908 грн. та заяви про його забезпечення - 681 грн. (а.с.7, 43).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 194, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України в Кіровоградській області від 04 лютого 2021 року, якою адвоката ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 16021,72 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1589 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей