08 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/200/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (вул. Чернівецька, буд. 54А , м. Тернопіль, 46006)
до відповідача - Відділу освіти Підволочиської селищної ради (вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область, 47800)
про стягнення 352176,46 грн - основного боргу, 9354,84 грн - пені, 2226,89 грн - 3% річних, 33,95 грн - інфляційних нарахувань.
За участю від:
позивача - Міщенко С.В.
відповідача - Витвицька І.О.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Відділу освіти Підволочиської селищної ради про стягнення 352176,46 грн - основного боргу, 9354,84 грн - пені, 2226,89 грн - 3% річних, 33,95 грн - інфляційних нарахувань.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 справу №921/200/21 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 16.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/200/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у даній справі призначено на 12.05.2021.
Строк підготовчого провадження у даній справі продовжувався ухвалою суду від 03.06.2021.
Ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження по справі №921/200/21 та призначено її до розгляду по суті на 08.09.2021.
В судовому засіданні 08.09.2021 представником позивача підтримано позовні вимоги. З приводу цього, у позовній заяві №579 від 02.04.2021 (вх. №231 від 05.04.2021), заяві № 595 від 12.04.2021 (вх. №3240 від 13.04.2021) на усунення недоліків, відповіді на відзив №631 від 14.06.2021 (вх. №5039 від 15.06.2021) позивачем зазначено про неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем умов договору №12/м-69 від 29.01.2020 про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, а саме щодо оплати за використаний природний газ у період з лютого 2020 року по січень 2021 року. Основний борг в сумі 352176,46 грн підтверджується актом звірки, оформленим сторонами станом на 31.03.2021. Кошти в сумі 5456,89 грн позивачем сплачено в якості судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», як за звернення до суду з позовною вимогою майнового характеру, ставка якого складає 1,5 % від ціни позову.
Присутнім в судовому засіданні 08.09.2021 представником відповідача повністю визнано позовні вимоги щодо стягнення 352176,46 грн - основного боргу, 9354,84 грн - пені, 2226,89 грн - 3% річних та 33, 95 грн - інфляційних нарахувань. Про це Відділом освіти Підволочиської селищної ради зазначено у своїй заяві по суті справи - відзиві на позовну заяву №185 від 02.06.2021 (вх. №4654 від 03.06.2021).
Окрім цього, у відзиві відповідачем зазначено, що він заперечує проти стягнення 5456,89 грн судового збору, у зв'язку з тим, що 21 січня між ТОВ «Тернопільоблгаз» та Відділом освіти укладено додаткову угоду № 7 до договору про закупівлю та постачання природного газу від 29.01.2020 №12/м-69 на суму 315710 грн, що становить 20% суми договору, укладеного в попередньому році відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», з терміном дії не пізніше 28.02.2021. Відділом освіти оплачено вищевказану суму повністю та повністю виконано умови договору, що підтверджується і позивачем. Решту суми відділ освіти не зміг сплатити, оскільки бюджетні призначення становили лише 315710 грн, про що позивачу було відомо. Для оплати суми заборгованості 352176,46 грн, у Відділі освіти не має підстав (укладеного договору), тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Разом з цим, відповідачем, з врахуванням того факту, що умови договору про закупівлю та постачання природного газу від 29.01.2020 №12/м-69 та додаткової угоди № 7 від 21.01.2021 виконані відділом освіти повністю, а суму 352176,46 грн відділ освіти зможе оплатити лише на підставі рішення суду, а також просив витрати судового рішення покласти на відповідача.
Зміст поданих відповідачем пояснень №250 від 22.07.2021 (вх. №6186 від 27.07.2021) зводиться до того, що зазначену у акті звірки (станом на 03.06.2021) проплату 08.06.2021 в сумі 1254,60 грн здійснено відповідачем за спожитий природний газ у травні 2021 року, відповідно до умов іншого договору - №12/м-69/86 від 13.05.2021. А тому, основний борг відповідача складає заявлені до стягнення 352176,46 грн.
Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (постачальником) та Відділом освіти Підволочиської селищної ради (споживачем) 29.01.2020 укладено договір №12/м-69 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015, код 09120000-6 Газове паливо (Природний газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Передача газу здійснюється на фізичних точках виходу з газотранспортної системи оператора ГТС до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 1.2 договору).
Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення) (п. 1.5 договору).
Згідно із п.3.2, п. 3.3 договору ціна 1 тис. м. куб газу без урахування податку на додану вартість становить 3981,98 грн, з урахуванням вартості послуги бронювання потужності 157,19 грн. Податок на додану вартість становить 827,83 грн. Всього ціна газу за 1 тис. куб. з урахуванням ПДВ та послуги бронювання потужності становить 4967 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2 договору може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору із обов'язковим врахуванням п. 9.2 цього договору.
У пункті 3.4 договору сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Пунктами 3.5, 3.7 договору передбачено, що загальна вартість договору становить 2185480 грн, з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковий період становить один календарний місяць.
Згідно п. 4.2.1 договору оплата природного газу постачальнику здійснюється споживачем на підставі акту приймання - передачі природного газу та рахунку на протязі 10 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.4 договору).
У п. 6.4 договору сторонами обумовлено, що за невиконання умов договору щодо розрахунків замовником, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з моменту виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежів до повного розрахунку, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 9.1 договір набирає чинності з дати його підписання і до 31.12.2020.
30.09.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, відповідно до п. 1 якої сторони внесли зміни у пункт 3.2 договору, а саме: ціну природного газу за 1000 м. куб. з 01.09.2020 встановлено у розмірі 5454 грн.
Сума договору залишається без змін (п. 2 додаткової угоди №1 від 30.09.2020).
У п.3 додаткової угоди №1 від 30.09.2021 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2020 року постачання природного газу споживачеві в обсязі 410,57 тис. куб. м., у т. ч. у лютому 2020 року 76,541 тис. куб. м., березні 2020 року 32,509 тис. куб. м., квітні 2020 року 1,367 тис. куб. м., вересні 2020 року 0,08 тис. куб. м., жовтні 2020 року 40 тис. куб. м., листопаді 100 тис. куб. м., грудні 2020 року 160,073 тис. куб. м.
Цей додаток є невід'ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.
У п. 4 додаткової угоди №1 від 30.09.2020 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.
30.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, відповідно до п. 1 якої сторони внесли зміни у пункт 3.2 договору, а саме: ціну природного газу за 1000 м. куб. у жовтні 2020 року встановлено у розмірі 5994 грн.
Сума договору залишається без змін (п. 2 додаткової угоди №1 від 30.10.2020).
У п.3 додаткової угоди №2 від 30.10.2020 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2020 року постачання природного газу споживачеві в обсязі 383,537 тис. куб. м., у т. ч. у лютому 2020 року 76,541 тис. куб. м., березні 2020 року 32,509 тис. куб. м., квітні 2020 року 1,367 тис. куб. м., жовтні 2020 року 10 тис. куб. м., листопаді 100 тис. куб. м., грудні 2020 року 163,028 тис. куб. м.
Цей додаток є невід'ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.
У п. 4 додаткової угоди №2 від 30.10.2020 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.
25.11.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, відповідно до п. 2 якої сторони обумовили, що сума договору зменшується на 551896 грн і становить 1633584 грн.
У п.3 додаткової угоди №3 від 25.11.2020 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2020 року постачання природного газу споживачеві в обсязі 291,463 тис. куб. м., у т. ч. у лютому 2020 року 76,541 тис. куб. м., березні 2020 року 32,509 тис. куб. м., квітні 2020 року 1,367 тис. куб. м., вересні 2020 року 0,092 тис. куб. м., жовтні 2020 року 1,444 тис. куб. м., листопаді 79,10 тис. куб. м., грудні 2020 року 100 тис. куб. м.
Цей додаток є невід'ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.
У п. 4 додаткової угоди №3 від 25.11.2020 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.
26.11.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, відповідно до п. 1 якої сторони внесли зміни у пункт 3.2 договору, а саме: ціну природного газу за 1000 м. куб. з 01 листопада 2020 року встановлено у розмірі 6591 грн.
Сума договору залишається без змін (п. 2 додаткової угоди №4 від 26.11.2020).
У п.3 додаткової угоди №4 від 26.11.2020 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2020 року постачання природного газу споживачеві в обсязі 275,203 тис. куб. м., у т. ч. у лютому 2020 року 76,541 тис. куб. м., березні 2020 року 32,509 тис. куб. м., квітні 2020 року 1,367 тис. куб. м., вересні 2020 року 0,092 тис. куб. м., жовтні 2020 року 1,444 тис. куб. м., листопаді 63,250 тис. куб. м., грудні 2020 року 100 тис. куб. м.
Цей додаток є невід'ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.
У п. 4 додаткової угоди №4 від 26.11.2020 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.
14.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, відповідно до п. 2 якої сторони обумовили, що сума договору зменшується на 55000 грн і становить 1578554 грн.
У п.3 додаткової угоди №5 від 14.12.2020 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2020 року постачання природного газу споживачеві у лютому 2020 року 76,541 тис. куб. м., березні 2020 року 32,509 тис. куб. м., квітні 2020 року 1,367 тис. куб. м., вересні 2020 року 0,092 тис. куб. м., жовтні 2020 року 1,444 тис. куб. м., листопаді 57,661 тис. куб. м., грудні 2020 року 97,240 тис. куб. м.
Цей додаток є невід'ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.
У п. 4 додаткової угоди №5 від 14.12.2020 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.
Надалі між сторонами укладено додаткову угоду №6 від 29.12.2020 та додаткову угоду №7 від 21.01.2021 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, у п. 1 якої сторони керуючись Законом України «Про публічні закупівлі» обумовили продовжити дію договору на строк по 28.02.2021 (достатній для проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку), що становить 315710 грн.
Всі інші умови договору залишаються без змін (п.2 додаткової угоди №6 від 29.12.2020, п.3 додаткової угоди №7 від 21.01.2021).
У п. 3 додаткової угоди №6 від 29.12.2020 та п. 4 додаткової угоди №7 від 21.01.2021 сторони вказали, що вона набуває чинності з дати її підписання і поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2021.
25.01.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №8 до договору №12/м-69 про закупівлю та постачання природного газу, відповідно до п. 1 якої сторони внесли зміни у пункт 3.2 договору, а саме: ціну природного газу за 1000 м. куб. з 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 7250 грн.
Сума договору залишається без змін (п. 2 додаткової угоди №8 від 25.01.2021).
У п.3 додаткової угоди №8 від 25.01.2021 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу споживачеві в обсязі 43,545 тис. куб. м., у січні 2021 року.
Цей додаток є невід'ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.
У п. 4 додаткової угоди №8 від 25.01.2021 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.
На виконання договору №12/м-69 від 29.01.2020, позивач за період з лютого 2020 року по січень 2021 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 347363 тис. м. куб. на загальну суму 2165763,46 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- газ спожитий у лютому місяці 2020 року, обсягом 76,54100 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/0220-2740 від 29.02.2020 на суму 380179,15 грн;
- газ спожитий у березні місяці 2020 року, обсягом 32,50900 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/0320-5280 від 31.03.2020 на суму 161472,20 грн;
- газ спожитий у квітні місяці 2020 року, обсягом 1,36700 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/0420-6688 від 30.04.2020 на суму 6789,89 грн;
- газ спожитий у вересні місяці 2020 року, обсягом 0,09200 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/0920-10049 від 30.09.2020 на суму 501,77 грн;
- газ спожитий у жовтні місяці 2020 року, обсягом 1,444000 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/1020-10701 від 31.10.2020 на суму 8655,34 грн;
- газ спожитий у листопаді місяці 2020 року, обсягом 57,66100 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/1120-12479 від 30.11.2020 на суму 380043,65 грн;
- газ спожитий у грудні місяці 2020 року, обсягом 91,90800 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/1220-14281 від 31.12.2020 на суму 605765,63 грн;
- газ спожитий у січні місяці 2021 року, обсягом 85,84100 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі №12/м-69/0121-1617 від 31.01.2021 на суму 622355,83 грн.
Обставини щодо отримання протягом лютого 2020 року - січня 2021 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах (у т.ч. що є більшими ніж передбачено додатковими угодами) відповідачем у справі не заперечується.
Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період лютого 2020 року - січень 2021 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами договору терміну розрахунків.
Зокрема, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які вказують про перерахування відповідачем коштів позивачу на загальну суму 1813587 грн, а саме:
- 10.03.2020 коштів сумі 3059,67 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №12/м-69/0220-2740 від 29.02.2020;
- 10.03.2020 коштів сумі 4192,15 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №12/м-69/0220-2740 від 29.02.2020;
- 10.03.2020 коштів сумі 8245,22 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №12/м-69/0220-2740 від 29.02.2020;
- 10.03.2020 коштів сумі 26752,27 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №12/м-69/0220-2740 від 29.02.2020;
- 10.03.2020 коштів сумі 337929,84 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №12/м-69/0220-2740 від 29.02.2020;
- 23.04.2020 коштів сумі 1440,43 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №285 від 14.04.2020;
- 23.04.2020 коштів сумі 1539,77 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №285 від 14.04.2020;
- 23.04.2020 коштів сумі 2448,73 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №285 від 14.04.2020;
- 23.04.2020 коштів сумі 10684,03 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №285 від 14.04.2020;
- 23.04.2020 коштів сумі 145359,24 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №285 від 14.04.2020;
- 22.07.2020 коштів сумі 2324,89 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №434 від 20.07.2020;
- 23.07.2020 коштів сумі 4465,33 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №434 від 20.07.2020;
- 07.10.2020 коштів сумі 10,90 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №524 від 02.10.2020;
- 07.10.2020 коштів сумі 490,87 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №524 від 02.10.2020;
- 10.11.2020 коштів сумі 491,51 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №600 від 09.11.2020;
- 10.11.2020 коштів сумі 1954,04 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №600 від 09.11.2020;
- 10.11.2020 коштів сумі 6209,79 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №600 від 09.11.2020;
- 08.12.2020 коштів сумі 665,69 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №653 від 03.12.2020;
- 08.12.2020 коштів сумі 1977,30 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №653 від 03.12.2020;
- 08.12.2020 коштів сумі 6577,82 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №653 від 03.12.2020;
- 08.12.2020 коштів сумі 33671,05 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №653 від 03.12.2020;
- 08.12.2020 коштів сумі 337151,46 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №653 від 03.12.2020;
- 24.12.2020 коштів сумі 8812,95 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №707 від 16.12.2020;
- 28.12.2020 коштів сумі 414,45 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №707 від 16.12.2020;
- 28.12.2020 коштів сумі 5931,90 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №707 від 16.12.2020;
- 28.12.2020 коштів сумі 12522,90 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №707 від 16.12.2020;
- 28.12.2020 коштів сумі 42841,50 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №707 від 16.12.2020;
- 28.12.2020 коштів сумі 489711,30 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №12 від 29.01.2020 та рахунку №707 від 16.12.2020;
- 02.03.2021 коштів сумі 4350 грн;
- 02.03.2021 коштів сумі 10875 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №7 від 25.01.2021 та рахунку №42 від 26.02.2021;
- 02.03.2021 коштів сумі 39880 грн;
- 02.03.2021 коштів сумі 257705 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №7 від 25.01.2021 та рахунку №42 від 26.02.2021;
- 03.03.2021 коштів сумі 2900 грн, з призначенням платежу оплата за природний газ згідно угоди №7 від 25.01.2021 та рахунку №42 від 26.02.2021.
Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, решта зобов'язання в сумі (2165763,46 грн - 1813587 грн) 352176,46 грн залишилось не виконаним.
В матеріалах справи міститься завірена копія оформленого у двосторонньому порядку Акту звірки взаємних розрахунків, яким сторонами підтверджено, що станом на 31.03.2021 у зазначеному акті звірки борг відповідача перед позивачем зафіксовано у розмірі 352176,46 грн (щодо стягнення якого заявлено позов).
З врахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 акт звірки взаєморозрахунків являється підтвердженням наявності боргу суб'єкта господарювання, його розміру, визнання боржником такого боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відділом освіти Підволочиської селищної ради у відзиві №185 від 02.06.2021, поясненнях №250 від 22.07.2021 визнано, що основний борг відповідача за спірний період складає заявлені до стягнення 352176,46 грн.
Суд звертає увагу, що 30.06.2021 разом із заявою б/н від 30.06.2021 (вх. №5479) відповідачем долучено до матеріалів справи оригінал іншого акту звірки між сторонами за період з 01.01.2020 - 03.06.2021. З його змісту вбачається, що після березня місяця 2021 року відповідачем 08.06.2021 проведено часткову оплату суми основного боргу в розмірі 1254,60 грн, після чого борг відповідача перед позивачем станом на 30.06.2021 також становить 352176,46 грн.
У поясненнях №250 від 22.07.2021 (вх. №6186 від 27.07.2021) відповідачем стверджено, що оплата 08.06.2021 коштів в сумі 1254,60 грн здійснена відповідачем за спожитий природний газ у травні 2021 року, відповідно до умов іншого договору - №12/м-69/86 від 13.05.2021.
На підтвердження вказаної обставини, відповідачем долучено до пояснень копію платіжного доручення №1134 від 07.06.2021 про перерахування ним на рахунок позивача коштів в сумі 1254,60 грн, з призначенням платежу: «оплата за природний газ згідно договору №12/м-69/86 від 13.05.2021, акту і рахунку №12/м-69/0521-7272 від 31.05.2021».
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи визнання Відділом освіти Підволочиської селищної ради факту здійснення ним оплати 07.06.2021 в сумі 1254,60 грн на виконання іншого договору (ніж спірний у справі №921/200/21), суд не приймає до уваги поданий відповідачем акт звірки розрахунків між сторонами (станом на 30.06.2021), в якому міститься посилання на таку проплату і з врахуванням нібито існування якої борг відповідача перед позивачем також складає заявлену до стягнення суму основного боргу 352176,46 грн.
Неналежне (несвоєчасне) виконання Відділом освіти Підволочиської селищної ради взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Як вже зазначалось, згідно п.4.2.1 договору сторони погодили, що оплата природного газу постачальнику здійснюється споживачем на протязі 10 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №12/м-69 від 29.01.2020, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманого природного газу в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 352176,46 грн.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отримання природного газу за договором №12/м-69 від 29.01.2020 на суму 352176,46 грн, підтверджується вищезгаданими первинними документами - копіями актів приймання - передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи.
Доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий природний газ як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 352176,46 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та визнані відповідачем у відзиві.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачені п. 6.4 договору пеню в сумі 9354,84 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 2226,89 грн - 3% річних та 33,95 грн - інфляційних нарахувань.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, згідно п. 6.4 договору за невиконання умов договору щодо розрахунків замовником, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з моменту виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежів до повного розрахунку, включаючи день оплати.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме у п. 1.12. роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 4.2.1 договору строк оплати - протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 8709,70 грн - пені та 2037,24 грн - 3% (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Позовні вимоги в частині стягнення 33,95 грн - інфляційних нарахувань, 645,14 грн - пені та 189,65 грн - 3% річних задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Тернопільоблгаз" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із Відділу освіти Підволочиської селищної ради 352176,46 грн - боргу, 8709,70 грн - пені, 2037,24 грн - 3%.
Як вже зазначалось, позовні вимоги в частині стягнення 33,95 грн - інфляційних нарахувань, 645,14 грн - пені та 189,65 грн - 3% річних задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.
У ч. ч. 1,2 ст. 161 ГПК України зазначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявою по суті справи, зокрема є позовна заява.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч.1 ст. 162 ГПК України).
У постанові пленуму №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вищим господарським судом України роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
ТОВ "Тернопільоблгаз" звернулось у квітні 2021 року до суду із позовною заявою №579 від 02.04.2021 (вх. №231 від 05.04.2021) до Відділу освіти Підволочиської селищної ради з позовною заявою майнового характеру про стягнення заборгованості на загальну суму 363792,14 грн, яка виникла через неналежне виконання відповідачем умов договору №12/м-69 від 29.01.2020 закупівлі та постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.
Таким чином позовними вимогами (предметом спору) у справі №921/200/21 являється стягнення заборгованості в сумі 363792,14 грн.
Частиною 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У ч.1 ст. 123 ГПК України вказано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч.1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У підпункті 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи приписи вищевказаних норм, при зверненні до суду з позовною заявою у справі №921/200/21 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5456,89 грн згідно платіжного доручення №10849 від 01.04.2021.
Стаття 238 ГПК України містить вимоги до змісту рішення. Частиною 5 статті 238 ГПК України вказано, що у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Порядок розподілу судових витрат передбачено ст. 129 ГПК України, відповідно до ч.1 якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі судом зроблені висновки про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Сплачений позивачем судовий збір не являється позовною вимогою, а в порядку ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
1. Стягнути з Відділу освіти Підволочиської селищної ради (вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область, код 40508989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (вул. Чернівецька, буд. 54А , м. Тернопіль, код 39555103) - 352176 (триста п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят шість) грн 46 коп. - боргу, 8709 (вісім тисяч сімсот дев'ять) грн 70 коп. - пені, 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн 24 коп. - 3% річних, 5443 (п'ять тисяч чотириста сорок три) грн 85 коп. - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 16.09.2021.
Суддя І.П. Шумський