02.09.2021
№ 637/532/21
№ 2/637/209/21
Іменем України
02 вересня 2021 року смт. Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Островської Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Бутрик Ю.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду смт. Шевченкове Шевченківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме вартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку.
Як підставу зазначено, що ОСОБА_1 , є власником 1/3 житлового будинку, 2/3 житлового будинку належить її донці, ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності.
У спірному будинку зареєстровано троє осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.10.1979, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27.12.2007 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.04.1998. Однак, відповідач ОСОБА_2 не проживає в житловому будинку понад два роки без поважних причин.
Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Перешкод в користуванні житловим приміщенням ні я ні інші члени сім'ї відповідачу не чинили. Відповідач на даний час постійно проживає у іншому місті за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач вказує, що оскільки за вищевказаною адресою відповідач не проживає, виникають проблеми із оформленням субсидії, чим об'єктивно порушуються його права, як власника житла.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних доказів, позивач підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні, а відповідач визнав позов повністю та не заперечував проти його задоволення. Третя особа також не заперечувала проти задоволення позову.
У відповідності до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.
Згідно положень ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності сторін у підготовчому судовому засіданні на підставі наданих доказів.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, з'ясувавши позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплені принципи непорушності права приватної власності, який означає право особи не безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
У відповідності до вимог ст.ст. 316, 328 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Шевченківської селищної ради та Витягу про державну реєстрацію прав, власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 значаться :на 1/3 - ОСОБА_4 та на 2/3 - ОСОБА_5 /а.с. 14-15/.
Згідно акту про не проживаючих осіб в житловому приміщенні від 04.04.2021 ОСОБА_2 з 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 не проживає та не з'являється /а.с. 16/.
Відповідно до довідки від 13.05.2021 № 10, видної громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Шевченківської селищної ради на підставі акту обстеження про підтвердження факту не проживання особи за місцем реєстрації ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 17/.
Згідно витягу, виданому «Центром надання адміністративних послуг» Шевченківської селищної ради Куп'янського району Харківської області від 17.03.2021 р. за № 335 у даному будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 18/.
Частиною 1 статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з частиною 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині 2 статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Позивач є спільним власником спірного житлового будинку, де зареєстрований відповідач, який не є власником нерухомого майна. Предметом позову є визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом у зв'язку з не проживанням в ній з 2018 року.
Отже, на встановлені правовідносини поширюються норми статей 64, 156 ЖК України, статті 405 ЦК України.
Відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, тільки наявність перешкод у користуванні житлом з боку його власника унеможливлює визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Викладене узгоджується з постановою Верховного Суду № 621/795/17 від 27.12.2018)
Що стосується позовних вимог в частині примусового зняття відповідача з реєстраційного обліку за спірною адресою, то в даному випадку ці вимоги є передчасними, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом вже є підставою для зняття такої особи з реєстраційного обліку, у зв'язку з чим вимоги позову в зазначеній частині не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що є правові підстави для часткового задоволення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 200, 206, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 316, 328, 391 Цивільного кодексу України, ст. 71, 72, 150 Житлового кодексу Української РСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
Суддя
Н.І.Островська