Справа № 344/4199/21
Провадження № 2/352/613/21
06 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Шпек В.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Бітківської Д.Є.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, за участю третьої особи: органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У обґрунтування позову посилається на те, що з 2005 року по липень 2013 року вона проживала із відповідачем однією сім'єю, без офіційного укладення шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_5 .
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2014 у справі №352/163/14-ц ОСОБА_4 визнано батьком неповнолітньої ОСОБА_5 та стягнено з нього на користь дитини 400 грн аліментів щомісячно до досягнення нею повноліття.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.12.2020 у справі №344/21601/19 частково задоволено її позов до ОСОБА_4 змінено розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки щомісячно в розмірі 1500 грн починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення нею повноліття.
З липня 2013 року відповідач усунувся від виховання дитини, не телефонує, не бере участі у її вихованні, не цікавиться життям дочки, через виконавчу службу платить аліменти в розмірі в мінімальному розмірі. На даний час не визнає себе її батьком.
Позивач зазначила, що донька підтримує даний позов.
19.05.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що не ухиляється від покладених на нього обов'язків щодо утримання дитини, просив у задоволенні позову відмовити.
28.05.2021 від позивача до суду надійшло заперечення на відзив, в якому вона зазначила, що відповідач повністю усунувся від обов'язків по вихованню дитини, за останні 8 років жодного разу не бачив її, просила винести законне та справедливе рішення.
Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.03.2021 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, передано для розгляду до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.04.2021 відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, 01.07.2021 від нього до суду надійшла заява, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив розгляд справи проводити без його участі. Представник відповідача вказав, що відповідач позовні вимоги визнав, вони не заперечують проти задоволення позову.
Представник третьої особи не заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказала, що відповідно до висновку, що є додатком до рішення виконавчого комітету міської ради від 29.07.2021 №1080 ОСОБА_4 доцільно позбавити батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2014 у справі №352/163/14-ц визнано ОСОБА_4 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнено з нього на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 400 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до досягнення нею повноліття (а.с. 7-8).
Також, з копії свідоцтва про народження виданого повторно 09.03.2010 серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Згідно з інформацією наданою ліцеєм №12 імені Івана Франка Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 27.05.2021 №25 ОСОБА_5 навчається в ліцеї №12 з першого класу. За період навчання дитини батько ОСОБА_4 жодного разу не цікавився шкільним життям дівчинки та ні разу не спілкувався із вчителями про її навчання та успіхи, учителі його не бачили. Батьківські збори він не відвідував (а.с.43).
Відповідно до висновку, що міститься в додатку 1 до рішення від 29.07.2021 №1080 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.
Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться нею, контакту не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, позовні вимоги визнав.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач жодних спроб на відновлення відносин з дитиною не робив, тобто, він не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а свідомо не бажає їх виконувати, тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у його долі.
Враховуючи вищезазначене та визнання позову відповідачем, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Як вбачається з матеріалів справи при поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у відповідності до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 908 грн 00 коп.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, враховуючи положення ст. 142 ЦПК України, приходить до переконання, що позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 454 грн 00 коп.
Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 454 грн 00 коп судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 81, 141, 142, 263-266, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. судового збору.
Повернути на користь ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн., відповідно до квитанції №0.0.2059996542.1 від 20.03.2021 року.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2;
відповідач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ,
третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, каб. 815, м. Івано-Франківськ, 76004,
Рішення складене в повному обсязі 16.09.2021 року.
Суддя Д.В.Гриньків