Справа № 204/5352/21
Провадження № 2/204/1868/21
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
13 вересня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Легостаєвій А.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечелівського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про стягнення моральної шкоди з органу державної влади, -
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Чечелівського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про стягнення моральної шкоди з органу державної влади, у якій, прохав суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) моральну шкоду у розмірі 96093 гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що на виконанні Чечелівського ВДВС міста Дніпра перебувало виконавче провадження №58159620 про стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 коштів у розмірі 6000,00 грн. (судові витрати), яке було закінчено 19.11.2019 року у зв'язку з його виконанням. 27.07.2020 року позивачем було отримано постанову Чечелівського відділу ДВС м.Дніпра Південно-Східного МРУ МЮ від 22.06.2020 року про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження. 10.08.2020 року була отримана постанова Чечелівського відділу ДВС м.Дніпра Південно-Східного МРУ МЮ від 16.07.2020 року про скасування процесуального документу та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. 10.10.2020 року під час перевірки виконавчого провадження №58159620 в Автоматизованій системі виконавчого провадження позивач дізнався про існування ще одного документа - «постанова про зняття арешту з коштів». Позивач звертав увагу суду на ті обставини, що незважаючи на погашення заборгованості в листопаді 2019 року, в АСВП від 12.08.2020 року позивача з 16.07.2020 року зазначено як боржника, а ВП №58159620 не завершене і перебуває на примусовому виконанні. Тобто виконавче провадження №58159620, яке було виконане в листопаді 2019 року, було поновлено та приєднано до виконавчого провадження №58180195 (аліменти), відновлені арешти коштів, а позивач, в свою чергу, був боржником, навіть сплативши всі кошти більше 9 місяців тому. У зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутись зі скаргами до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетроська. Згідно судових рішень від 01.09.2020 та 21.09.2020 дані дії державних виконавців були визнані неправомірними, а постанови скасовані. Вказані Рішення відповідачем не оскаржувались. 07.10.2020 року держаним виконавцем Савенко О.О. винесено постанови про закінчення ВП №58159620 та про його виведення зі зведеного виконавчого провадження. Після цього, представником ОСОБА_2 були подані апеляційні скарги на зазначені ували суду у зв'язку з процесуальними порушеннями. 26.01.2021 року Дніпровським апеляційним судом залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 21.04.2021 та 24.05.2021 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетроська було повторно розглянуто і задоволено скарги позивача. Зазначені дії ОСОБА_2 були здійснені з метою використати кошти, сплачені на утримання малолітньої дитини у ВП №58180195 в іншому, вже закритому на той час, ВП №58159620, оскільки державними виконавцями, відповідно до закону, було списано з суми 6000 грн. - 2228,09 грн. як витрати виконавчих проваджень №58654117, №58655011, №58788709. Використання аліментів за нецільовим призначенням підтверджує розрахунок зі сплати аліментів від 30.09.2020 року, складений державним виконавцем Савенко О.О. Чечелівського відділу ДВС м.Дніпра Південно-Східного МРУ МЮ, в якому згідно примітки відбулося використання коштів «по ВП №58159620 в рахунок аліментів». 24.11.2020 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська задоволено скаргу позивача і зобов'язано державного виконавця повернути аліментні кошти, використані в іншому виконавчому провадженні. Крім цього, дані виконавчі провадження №58180195 та №58159620 тісно пов'язані з іншими виконавчими провадженнями, так в Чечелівському відділі ДВС м.Дніпра Південно-Східного МРУ МЮ перебуває на примусовому виконанні виконавчі листи про усунення перешкод ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчі провадження №58654117, №58655011, №58788709 (справа №175/5360/13), за якими боржником є - ОСОБА_2 . Під час відкриття трьох виконавчих проваджень відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» боржник ОСОБА_2 повинна була сплатити виконавчий збір у розмірі 8346 грн. за кожне виконавче провадження. На 01.07.2020 року заборгованість боржника ОСОБА_2 у трьох виконавчих провадженнях тільки зі сплати виконавчого збору складає - 25038 грн. Під час забезпечення виконання виконавчих листів у ВП №58654117, №58655011, №58788709 Чечелівським відділом державної виконавчої служби були понесені витрати виконавчого провадження, компенсуються в другу чергу, навіть перед задоволенням вимог стягувача та стягнення виконавчого збору (відповідно ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», якщо стягувач є одночасно і боржником, з нього не тільки можна, а й потрібно стягувати кошти для погашення існуючих боргів. При виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Однак жодних кроків для дотримання засад «обов'язковості виконання рішень», «розумності строків виконавчого провадження», «стягнення коштів з боржника» у виконавчих провадженнях №58654117, №58655011, №58788709 державними виконавцями Чечелівському відділі ДВС м. Дніпра Південно-Східного МРУ МЮ не здійснюється. З грудня 2019 року державні виконавці взагалі перестали здійснювати будь-які виконавчі заходи, крім того, допомагали боржнику ОСОБА_2 уникнути відповідальності за невиконання судового рішення. Так, державними виконавцями було безпідставно знято арешт з майна та коштів боржника, хоча жодне судове рішення так і не було виконано. Також, було безпідставно перераховано кошти у розмірі 6000,00 грн. 20.01.2021 року та 27.01.2021 року судовими рішеннями Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області постанови про зняття арештів з майна та коштів були визнані неправомірними. Також 04.06.2021 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області визнано протиправною бездіяльність державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м.Дніпро Південно-Східного МРУ МЮ (м.Дніпро) щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у виконавчому провадженні №58654117 по цивільній справі №175/5360/13. З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що безпідставне відновлення закритого виконавчого провадження, внесення позивача в реєстр боржників по ВП №58159620, незаконне зняття арештів з боржника ОСОБА_2 у ВП 58654117 та відверта бездіяльність державних виконавців під час виконання судового рішення №175/5360/13 були умисними, узгодженими з ОСОБА_2 та спрямованими для шантажу, приниження, зниження його ділової репутації та використання цієї неправдивої інформації ОСОБА_2 в судових інстанціях іншої країни. Крім цього, незаконні дії державних виконавців мали на меті надати можливість боржнику ОСОБА_2 безкарно не виконувати рішення Верховного Суду по справі №175/5360/13. Тривала боротьба на захист свого права виснажує позивача, змінює нормальний життєвий ритм, у зв'язку з необхідністю неодноразово звертатися зі скаргами на незаконні дії державних виконавців, що викликає психологічне напруження та розчарування, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 04.08.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій не погодився з позовними вимогами у зв'язку з їх необґрунтованістю, зазначає, що позивачем надано неналежні докази на обґрунтування факту завдання моральної шкоди, окрім того, державний виконавець не порушував діюче законодавство України відносно позивача, а діяв на підставі Закону України "Про виконавче провадження", СК України, Конституції України, ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, у якому спростовував доводи та міркування відповідача, наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав, що у ньому викладені.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що на виконання до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22.01.2019 року за вх. №877, разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, надійшов виконавчий лист №2 №204/4126/17 від 15.01.2019, виданий Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 6000,00 грн.
Державним виконавцем Відділу 23.01.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58159620. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Також, державним виконавцем Відділу 23.01.2019 у рамках виконавчого провадження №58159620, на підставі ст.56 Закону, винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику та занесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження, було об'єднано виконавче провадження № 58159620 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №58636741 в склад якого входять виконавчі провадження про стягнення аліментів ВП № 58205306. №58180195. З метою забезпечення виконання вимог виконавчих документів, які перебувають у зведеному ВП 58636741, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_4 постановою від 22.03.2019.
Згідно відповіді Дніпровського міського центру зайнятості, боржник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній службі зайнятості, 13.05.2019 направлено до Дніпровського міського центру зайнятості постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
14.11.2019 року боржником сплачено на рахунок Відділу 6669,00 грн. (борг 6000,00 грн., 600,0 грн. виконавчий збір, 69,00 грн. витрати пов'язані із ВП).
19.11.2019 року Державний виконавець у рамках виконавчого провадження №58159620 виніс постанову про зняття арешту майна боржника, та занесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 19.11.2019 Державний виконавець у рамках виконавчого провадження №58159620 зняв арешт з грошових коштів ОСОБА_1 .
Також, державний виконавець 19.11.2019 виніс постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження. Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону, державний виконавець закінчує ВП № 58159620 постановою від 19.11.2019.
На момент закриття виконавчого провадження №58159620 грошові кошті не були перераховані ОСОБА_2 .
Начальником відділу у період з 16.06.2020 по 22.06.2020, проведено перевірку законності матеріалів зведеного виконавчого провадження №58159620 за результатами якої, визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) по виконавчому провадженню №58159620 такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон). Зобов'язано державного виконавця Савенко О.О. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №58159620, приєднати виконавче провадження №58159620 до ЗВП №58636741 та привести виконавче провадження №58159620 відповідно до вимог Закону в строк до 16.07.2020.
Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 16.07.2020 року про скасування процесуального документу, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.11.2019 року при примусовому виконанні виконавчого листа №204/4126/17, виданого 15.01.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у сумі 6000 грн.
Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 16.07.2020 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, приєднано виконавче провадження №58159620 з примусового виконання виконавчого листа №204/4126/17, виданого 15.01.2019 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у сумі 6000 грн. до зведеного виконавчого провадження №58636741.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.09.2020 року у справі №204/4126/17 (провадження №4-с/204/28/20) задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. від 16.07.2020 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, неправомірною та скасовано. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено кошти за ВП №58159620, а тому станом на 22.06.2020 року ВП №58159620, яке було закінчено, у зв'язку з його виконанням, не могло бути приєднано до зведеного виконавчого провадження. Зазначена ухвала суду залишена без змін Дніпровським Апеляційним судом постановою від 26.01.2021 року.
Також, ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2021 року у справі №204/4126/17 (провадження №4-с/204/14/21) задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. від 16.07.2020 року про скасування процесуального документа, неправомірною та скасовано.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2021 року у справі №204/4757/20 (провадження №4-с/204/13/21) задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано постанову начальника Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сухова І.О. від 22.06.2020 року про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження щодо скасування закінчення виконавчого провадження №58159620 та об'єднання виконавчого провадження №58180195 з виконавчим провадженням № 58159620 - неправомірною та скасовано.
Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. від 07.10.2020 року закінчено виконавче провадження №58159620 при примусовому виконанні виконавчого листа №204/4126/17, виданого 15.01.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у сумі 6000 грн., у зв'язку зі сплатою боржником зобов'язання у повному обсязі.
Окрім того, ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2020 року у справі №204/7245/20 (провадження №4-с/204/40/20) задоволено частково скаргу ОСОБА_1 та визнано незаконним розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. станом на 30 вересня 2020 року, зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа №204/4126/17, виданого Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська 15 січня 2019 року, у виконавчому провадженні №58180195, а також, зобов'язано державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. повернути сплачені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. з виконавчого провадження №58159620 у виконавче провадження №58180195.
Отже, численними судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнано неправомірними дії та бездіяльність держвиконавця в межах виконавчого провадження №58159620, щодо неправомірного розподілу та зарахування коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення суду та тривалого не закінчення зазначеного виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Положеннями ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положенням ч.1,2 ст.89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Як вбачається з встановлених судом обставин, посилання на певні узгоджені дії ОСОБА_2 та держвиконавця судом відхиляються, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів існування зазначених обставин - позивачем не наведено та матеріали справи не містять, а тому, зводяться до припущень та судом відхиляються, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України.
Доводи щодо існування судового спору з колишньою дружиною, в тому числі в іноземних судах, щодо участі у спілкуванні та вихованні спільної дитини та пов'язаних з цим можливих умисних дій стягувачки - судом також до уваги не беруться, оскільки не входять до предмету доказування у вказаній справі.
Посилання, щодо завдання моральної шкоди через те, що позивач безпідставно перебував в реєстрі боржників за виконавчим провадженням №58159620, хоча насправді жодних боргових зобов'язань не мав - є безпідставним, оскільки позивачем жодними доказами не доведено відсутність стосовно нього будь-яких інших виконавчих проваджень, за якими він, можливо, є боржником.
В свою чергу, як зазначалося судом, численними судовими рішеннями встановлено неправомірність дій та бездіяльності держвиконавця, щодо виконання ВП №58159620, зокрема судами встановлено, що ОСОБА_1 було повністю сплачено суму у розмірі 6000 грн., які були стягнуті з нього на користь ОСОБА_2 на виконання виконавчого листа №204/4126/17, виданого 15 січня 2019 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська, та саме із вказаних підстав мало бути закінчено виконавче провадження ВП №58159620 з примусового виконання виконавчого листа №204/4126/17 ще у листопаді 2019 року, в той час, як внаслідок неправомірних дій держвиконавця, ОСОБА_1 був змушений тривалий в судовому порядку захищати своє порушене право, оскаржуючи відповідні дії/бездіяльність держвиконавця, щодо зарахування сплачених ним коштів та наявності підстав закінчення ВП №58159620.
Отже, зазначеними судовими рішеннями встановлено неправомірність дій посадової особи державної виконавчої служби щодо належного та ефективного виконання судового рішення, внаслідок чого, суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.
Тривале невиконання держвиконавцем ДВС рішення суду завдають моральної шкоди через негативні емоції, а тому, особа має право на її відшкодування, відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17.
Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок необхідності витрат часу та вжиття заходів щодо судового захисту свого права, шляхом звернення зі скаргами на незаконні дії державного виконавця, що викликало у нього психологічне напруження та розчарування в діях державних органів в особі органу державної виконавчої служби, які призвели до неналежного примусового виконання судового рішення та які, однак, не призвели до тяжких наслідків, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає, що на користь позивача із відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 2000 грн., з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.
Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеними вище судовим рішенням про визнання дій державного виконавця неправомірними, а також зобов'язань вчинити певні дії, порушене право позивача фактично було відновлено. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що позовні вимоги немайнового характеру задоволені судом частково, а позивача було звільнено від сплати судового збору за Законом, з відповідача слід стягнути 908,00 грн. судового збору на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.56 Конституції України, ст.ст.15, 16, 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Чечелівського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (місцезнаходження: 49008, м.Дніпро, вул.Надії Алексеєнко, буд.100) про стягнення моральної шкоди з органу державної влади - задовольнити частково.
Стягнути з Чечелівського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Чечелівського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат суму у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Токар