1Справа № 335/1617/21 2/335/1328/2021
08 вересня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у його користуванні перебуває житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Крім позивача у зазначеній кімнаті зареєстрований відповідач у справі - ОСОБА_2 , який за зазначеною адресою не проживає, не несе витрати по утриманню житлового приміщення, фактичне місце проживання відповідача позивачу невідоме. Реєстрація відповідача за вказаною адресою, якому з боку позивача не чинилися перешкоди у користуванні житловим приміщенням, створює перешкоди позивачу у здійсненні його прав, у зв'язку з чим позивач несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг.
За таких обставин позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування кімнатою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 19.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Представник позивача суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача, відповідно до якої позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав, відзиву на позов не подавав.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про реєстрацію місця проживання особи за вих. № 04-28/5-526 від 26.01.2021 року. (а.с. 9)
Разом з тим, згідно із наданою Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит суду інформацією від 18.02.2021 року № 01-71/2345, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.07.2003 року по теперішній час. (а.с. 14)
Згідно із долученим до матеріалів справи Актом від 08.02.2021 року, складеним представниками КП „Наше Місто” ЗМР, під час обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у вказаному житловому приміщенні, приблизно 18 місяців, що підтвердили мешканці даного будинку.
На підставі аналізу досліджених доказів, суд дійшов висновку про підтвердження обставин, викладених позові, та обґрунтованість доводів позивача щодо підстав визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке перебуває у користуванні позивача.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Згідно роз'яснень у п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи, зокрема, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У постанові Верховного суду України від 16.01.2012 р. зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що, якщо права позивача порушені, він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування належним йому майном, тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав.
Враховуючи, що дослідженими судом доказами підтверджується факт того, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному житлі понад встановлені Законом строки без поважних причин, суд вважає доведеним, що його реєстрація в зазначеній кімнаті порушує права позивача.
Крім того, судом не встановлено підстав, визначених ч. 3 ст. 71 ЖК України, які надають право збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем, а також, відповідачем не надано будь-яких даних, які б спростовували доводи позивача, викладені у позові, а також підтверджували те, що відповідач несе витрати по утриманню житлового приміщення, про яке йдеться у позові.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщення, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 908,80 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя А.В. Воробйов