Номер провадження 22-ц/821/1525/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №2-5601/09 Категорія: на ухвалу Скляренко В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
14 вересня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
секретар Попова М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Олега Федоровича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт» про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
У червні 2018 року ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтовуючи її тим, що в провадженні Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ в Черкаській області знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист № 2-5601/09 від 14 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором 013/02-2/1133-08 від 10 квітня 2008 року.
11 квітня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» уклали Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов'язалось передати у власність ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором, а набувач зобов'язався прийняти від кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення права вимоги та сплатити кредитору їх вартість.
Вважає, що з дати відступлення права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» перестало бути стороною кредитних договорів, зазначених в реєстрі відступлених прав вимоги, а ТОВ «ФК «Форінт» стає виключним та єдиним кредитором за відповідними кредитними договорами, тобто стає новим кредитором за кредитними договорами і набуває права вимагати повернення позичальниками суми заборгованості окремо по кожному із кредитних договорів в розмірі станом на дату відступлення прав вимоги, зазначеному в реєстрі відступлених прав вимоги.
Також вказує, що згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Враховуючи наведене, посилаючись на норми статей 55, 211, 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 512 ЦК України, просили суд замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» за правом стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа № 2-5601/2009 від 14 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 квітня 2008 року, виданому Придніпровським районним судом м. Черкаси, а саме: із стягувача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», на стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».
Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2018 року скасовано та направлено матеріали заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа № 2-5601/2009 від 14 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 квітня 2008 року, виданому Придніпровським районним судом м. Черкаси, із Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко Олег Федорович подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
В апеляційній скарзі вказує, що відповідно до статей 37, 39 ЦПК України недопустимою є повторна участь судді Позарецької С.М. у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2018 року у даній справі.
Також зазначає, що заявник у заяві не вказав розмір вимог, на які він претендує; у справі відсутні будь-які докази отримання боржником ОСОБА_2 коштів та відсутні посилання на ці докази у заяві ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт»; відсутні докази передачі документів про видачу грошей в оригіналі чи нотаріально засвідченій копії від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Форінт»; відсутні первинні документи (докази правомірності вимог) за тілом кредиту, процентами, пенею та іншими нарахуваннями; не надано повних, обґрунтованих, зрозумілих і придатних для перевірки судом (математичної і правової) розрахунки.
Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано положення статті 517 ЦК України при розгляді справи.
Крім того, вказує, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, оскільки судова повістка направлена за адресою: АДРЕСА_1 , за якою боржниця не зареєстрована і не проживає.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з'явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного висновку.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статтей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-122цс13 від 20 листопада 2013 року.
З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони стягувача за рішенням.
Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що на даний час право вимоги за вищевказаними кредитними правовідносинами належить ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», тому слід замінити стягувача його правонаступником при виконанні виконавчого листа № 2-5601/2009 від 14 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №013/02-2/1133-08 від 10 квітня 2008 року.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявником не надано належних доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 , спростовуються матеріалами справи, які містять договір від 11 квітня 2018 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» відступлення права вимоги, реєстр відступлених прав вимоги, у якому міститься і спірний договір із ОСОБА_2 та суми боргу, що відступається, копію платіжного доручення від 11 квітня 2018 року про оплату загальної вартості прав вимоги за договором від 11 квітня 2018 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні будь-які докази отримання боржником ОСОБА_2 коштів та відсутні посилання на ці докази у заяві ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт»; відсутні докази передачі документів про видачу грошей в оригіналі чи нотаріально засвідченій копії від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Форінт»; відсутні первинні документи (докази правомірності вимог) за тілом кредиту, процентами, пенею та іншими нарахуваннями; не надано повних, обґрунтованих, зрозумілих і придатних для перевірки судом (математичної і правової) розрахунки, фактично зводяться до оспорювання договору відступлення права вимоги, тому не є предметом розгляду справи за заявою про заміну стягувача.
Доказів визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги скаржником не надано, тому він є чинним на даний час.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» та заміни стягувача на підставі статті 412 ЦПК України.
Судом враховано, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, рішення ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, оскільки судова повістка направлена за адресою: АДРЕСА_1 , за якою боржниця не зареєстрована і не проживає, спростовуються матеріалами справи.
Так, судові повістки ОСОБА_2 направлялись на дві адреси (а.с. 104): АДРЕСА_2 (адреса вказана у постанові про відкриття виконавчого провадження - а.с. 19; довіреності на представника - а.с. 41, апеляційних скаргах - а.с. 43, 134), та АДРЕСА_1 - адреса зазначена у заяві про заміну стягувача. За вказаними адресами ОСОБА_2 листи не отримувала.
Крім того, судом було направлено судову повістку представнику ОСОБА_2 - адвокату Прядка В.М., який отримав повідомлення 14 вересня 2020 року (а.с. 116).
Отже відповідно до положень цивільного процесуального законодавства ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи через її представника.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог про заміну стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_2 , є правильним та постановленим на підставі належних та допустимих доказів, що містяться у справі.
Водночас колегія суддів вважає обгрунтованими твердження скаржника про те, що судом першої інстанції було розглянуто справи з порушенням вимог статей 37, 39 ЦПК України.
Так, частиною 1 статті 37 ЦПК України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно із матеріалами справи, постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2020 року скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Позарецької С.М. від 12 жовтня 2018 року, та направлено матеріали заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже судове рішення, яким було розглянуто заяву про заміну стягувача по суті її вимог, скасоване апеляційним судом.
В порушення статей 37, 39 ЦПК України Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі судді Позарецької С.М. 16 жовтня 2020 року повторно розглянув заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» про заміну стягувача та ухвалив судове рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене, оскільки Придніпровський районний суд м. Черкаси постановив ухвалу від 16 жовтня 2020 року у даній справі неповноважним складом суду, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення. Заяву ТОВ «ФК «Форінт» задовольнити та замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-5601/2009 від 14 грудня 2009 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 02 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 боргу в сумі 43809,01 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Олега Федоровича задовольнити частково.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення.
Заяву ТОВ «ФК «Форінт» про заміну стягуюча у виконавчому провадженні задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-5601/2009 від 14 грудня 2009 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 02 грудня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 боргу в сумі 43809,01 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах визначених статтею 389 ЦПК України.
Судді