Справа № 320/3657/20 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.
14 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат», в якому просило: стягнути податковий борг з відповідача у розмірі 749 997 грн. 65 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за результатами несплати узгоджених податкових повідомлень-рішень у розмірі 749 997 грн. 65 коп.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» (код ЄДРПОУ - 23240407) у банках, обслуговуючих платника податків, до Державного бюджету України у розмірі 749 997 (сімсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 65 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що головний бухгалтер Купрієнко О.В. не є службовою особою товариства, так як не наділена повноваженнями та організаційно-розпорядчими функціями щодо представництва інтересів підприємства без наявності відповідного доручення, як наслідок акти перевірок були надані вказаній особі, яка є неналежним представником.
Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що під час проведення перевірок контролюючим органом було порушено вимоги пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81, п. 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2019 року позивачем було направлено податкову вимогу на адресу ТОВ «Примат» №264225-50/302 на загальну суму 29 731 грн. 54 коп.
Надалі, 12 вересня 2019 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку, за результатами якої складено Акт № 18/10-36-32-00-10/23240407 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції».
За наслідками проведення цієї перевірки складено податкове повідомлення-рішення №0001333201 від 02 жовтня 2019 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 250000 грн. 00 коп.
Окрім того, 05 вересня 2019 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку, за результатами якої складено Акт № 7/10-36-32-00-10/23240407 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції».
За результатами цієї перевірки складено податкове повідомлення-рішення №0001183201 від 26 вересня 2019 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 250 000 грн. 00 коп.
Також, 03 жовтня 2019 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку, за результатами якої складено Акт № 27/10-36-32-00-10/23240407 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції», за наслідками якої складено податкове повідомлення-рішення №0002123201 від 24 жовтня 2019 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 250000 грн. 00 коп.
Враховуючи, що відповідачем було сплачено лише 2 грн. 35 коп. за рахунок попередньої наявної переплати, тому податковий борг відповідача є узгодженим та становить 749 997 грн. 65 коп.
У зв'язку з несплатою у добровільному порядку боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату відповідачем податкового боргу з узгоджених податкових повідомлень-рішень у розмірі 749 997 грн. 65 коп. до суду надано не було, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
При цьому, згідно із пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, шо у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У силу вимог пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З положень зазначених норм закону випливає, що обов'язок зі сплати грошового зобов'язання у платника податків виникає з наступного дня за днем узгодження такого зобов'язання і має бути виконаний протягом десяти днів. У разі оскарження до суду податкового повідомлення-рішення днем узгодження грошового зобов'язання є день набрання законної сили судовим рішенням.
Несплачені грошові зобов'язання у встановлений законом строк - протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, яке відбувається в день набрання законної сили судовим рішенням, є податковим боргом платника податків, з виникненням якого контролюючий орган має вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 810/272/16.
Згідно із п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з вимогами п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом за наслідками проведення перевірок було складено податкові повідомлення-рішення №0001183201 від 26 вересня 2019 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 250 000 грн. 00 коп., №0001333201 від 02 жовтня 2019 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 250000 грн. 00 коп., та №0002123201 від 24 жовтня 2019 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 250000 грн. 00 коп.
У зв'язку із тим, що зазначене податкове зобов'язання не було сплачено відповідачем у встановлені строки, таке зобов'язання, на думку позивача, визнається податковим боргом, який підлягає стягненню у судовому порядку.
Як наслідок, звертаючись до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу у розмірі 749 997 грн. 65 коп. податковий орган вказує, що такий борг виник саме у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0001183201 від 26 вересня 2019 року, №0001333201 від 02 жовтня 2019 року та №0002123201 від 24 жовтня 2019 року.
Однак, суд першої інстанції виходячи з того, що таке грошове зобов'язання визначене контролюючим органом є узгодженим, не перевірив факту оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається з апеляційної скарги, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року у справі №640/4927/20 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ТОВ «Примат» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001183201 від 26 вересня 2019 року, №0001333201 від 02 жовтня 2019 року та №0002123201 від 24 жовтня 2019 року.
Колегія суддів зауважує, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина четверта статті 308 КАС України).
Враховуючи, що на момент звернення до суду з даною позовною заявою та розгляду справи по суті, позивач, будучи обізнаний про оскарження податкових повідомлень-рішень у справі №640/4927/20, а відповідач у свою чергу, був позбавлений можливості надати належне спростування позиції податкового органу та відзив на позовну заяву з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів про вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі №320/3657/20.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на час звернення до суду з даним позовом та винесення судом першої інстанції рішення про стягнення з відповідача заборгованості, сума грошового зобов'язання у розмірі 749 997 грн. 65 коп. вважається неузгодженою в розумінні п. 56.18 ст. 56 ПК України, а тому у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення її в судовому порядку, оскільки вказане грошове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим та таким, що не ґрунтується на встановлених судом апеляційної інстанції обставинах справи, так як податкові повідомлення-рішення, яким було визначено таке грошове зобов'язання оскаржено в судовому порядку у справі №640/4927/20, у зв'язку з чим були наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Клопотання відповідача про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/4927/20, колегія суддів вважає таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 3 частини першої ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Разом з тим, не зважаючи на те, що справа №640/4927/20 дозволить встановити факт правомірності чи неправомірності винесених податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, однак, оскільки на даний час сума грошового зобов'язання у розмірі 749 997 грн. 65 коп. вважається неузгодженою, та не є податковим боргом, тому вирішення справи №640/4927/20 не вплине на результат розгляду давної справи.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» про зупинення провадження у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Примат» про стягнення податкового боргу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук