15 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1236/20
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі головуючої судді: Шевчук О.А.
суддів: Бойка А.В. , Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2021р., ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.11.2019 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з період з 01.12.2015 року по 30.11.2019 року включно в сумі 163 795,84 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 . Водночас, в період з 01.12.2015 року по 30.11.2019 року йому нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Разом з тим, як зазначає позивач, проведення індексації грошового забезпечення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З огляду на вищевикладене позивач 05.11.2019 року звернувся до відповідача із заявою задля врегулювання питання щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, однак відповідач відмовив у її задоволенні. Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позовні вимоги щодо визначення базового місяця в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року не можна вважати передчасними, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Також, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить визнати незаконним в частині часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог та скасувати рішення суду першої інстанції, постановити по справі нове судове рішення, яким позовну заяву позивача залишити без задоволення у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що не маючи відповідного фінансування та відповідних вказівок і роз'ясень Департаменту фінансів Міністерства оборони України - апелянт не мав правових підстав для здійснення виплати позивачеві індексації в період, зазначений у позовних вимогах. Апелянт вказує, що відсутні правові підстави для визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Відзивів на апеляційні скарги сторонами до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 02.03.2015 року по теперішній час проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, а саме у військовій частині НОМЕР_1 .
05.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 (а.с.9), в якій просив: нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 85969,48 грн.; провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по час звернення із заявою, та продовжувати її виплату відповідно до вимог чинного законодавства; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на всю суму заборгованості станом на дату повного розрахунку.
Також позивач просив надати йому довідку про його грошове забезпечення за весь період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 , починаючи з 01.12.2015 року; довідку про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення за весь період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 , починаючи з 01.12.2015 року; витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу та про вступ позивача до виконання обов'язків за посадою; копію контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України.
У відповідь на вказану заяву Військова частина НОМЕР_1 листом (а.с.10), повідомила позивача, що помічником командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальником служби були проведенні відповідні розрахунки, які складають станом на жовтень 2019 року 1578,96 грн. Крім того, у листі зазначено, що командир Військової частини НОМЕР_1 , як представник Міністерства оборони України, діючи на підставі наданих йому повноважень згідно наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 (Інструкція з діловодства у Збройних Силах України) пункт 2.9.1.22 не має розсилати накази до відома; пункт 2.9.4.3 військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України та членам їх сімей для підтвердження факту перебування на військовій службі (роботі) можуть видаватися довідки за формами 5, 6 (додатки 24, 25) для подання за місцем вимоги; щодо надання позивачу копії контракту, то при його укладанні один примірник видається на руки кожному військовослужбовцю, який повинен його зберігати у себе.
Разом із вказаним листом позивачу було також надано довідку про додаткові види його грошового забезпечення за період грудень 2015 року по листопад 2019 року (а.с. 17-18).
Зі змісту вказаної довідки судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, а за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року сума виплаченої індексації склала 1785,68 грн.
При цьому у вказаній довідці міститься примітка, що відповідно до роз'яснення ДФ МОУ (Департаменту фінансів Міністерства оборони України) від 10.02.2016 року №248/3/9/1/108 виплату індексації за період грудень 2015 року - лютий 2018 року призупинено.
Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтовними в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.6 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Постановою Кабінету Міністрів Укроаїни від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п.1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а сааме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 620/1892/19.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз'яснень міністерств, тощо.
Відсутність фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, не звільняє відповідача від обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У зв'язку з викладеним та враховуючи те, що Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078 чітко визначено правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на військову частину НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р.
Оскільки суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період, докази проведення якої відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача при нарахуванні та виплаті йому індексації врахувати базовий місяць - січень 2008 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відсутні відомості, що станом на час розгляду справи права позивача в цій частині порушені.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем до суду самостійно зроблений розрахунок суми індексації не може бути прийнятий до уваги, оскільки з приводу визначення конкретної суми індексації позивачу спору між сторонами на час розгляду справи №420/1236/20 ще не виникло, через нездійснення її нарахування суб'єктом владних повноважень.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2019 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року, в редакції від 24.02.2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
З огляду на зазначене, місяць березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 до 01 березня 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав 1116,00 грн., а з 01 березня 2018 року - 5220,00 грн. (а.с. 17).
При цьому, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1 %, в квітні 2018 року становив 100,8 %, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.
Таким чином лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) було перевищено, отже у позивача виникає право на індексацію заробітної плати. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно було проводити з грудня 2018 року.
За таких умов підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2018 року у відповідача відсутні.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу, починаючи з грудня 2018 року по листопад 2019 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи (а.с. 17).
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року та зобов'язання відповідача за зазначений період нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя Шевчук О.А.
Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.