Справа № 186/1129/21
Провадження № 1-кс/0186/242/21
15.09.2021 року м. Першотравенськ.
Слідчий суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 ,
14 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 .
В обґрунтування скарги зазначив, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 42020000000001459 за фактом вчинення головою міста Першотравенська Дніпропетровської області ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, що виразилось в умисному невиконанні судового рішення, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, внаслідок чого потерпілому заподіяно істотну шкоду.
Суть кримінального правопорушення полягає в умисному невиконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року в справі №160/6927/19, яким виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу в сумі 140 668,8о грн. (без врахування сум податків та інших загальнообов'язкових платежів).
Дане кримінальне провадження зареєстроване Офісом Генерального прокурора та передано для здійснення досудового слідства слідчими СУ ГУНП на підставі постанови уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора, про що потерпілого інформовано листом № 09/1/2-73943-20 від 07 серпня 2020 року.
Процесуальне керівництво під час проведення досудового слідства в цьому кримінальному провадженні здійснювалось Дніпропетровською обласною прокуратурою (старший групи прокурорів ОСОБА_6 ).
Оскільки, заявником у цьому кримінальному провадження є особа, якій спричинено кримінальним правопорушенням майнової шкоди, то відповідно він з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення набув процесуальний статус потерпілого.
01 вересня 2021 року засобами поштового зв'язку потерпілим у кримінальному провадження на адресу керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області направлено скаргу на недотримання слідчим і прокурором розумних строків під час проведення досудового слідства у порядку вимог статті 308 КПК України.
Листом від 08 вересня 2021 року №04/6401787 вих-21 його повідомлено про те, що скарга від 01 вересня 2021 року розглянута прокурором в порядку вимог Закону України "Про звернення громадян", до відповіді додано копію листа від 31 серпня 2021 року №04/64-1681 вих-21, за змістом якого розгляду скарги потерпілого в порядку вимог ст.308 КПК України не вбачається, що порушує вимоги кримінального процесуального закону.
Вимоги ЗУ "Про звернення громадян" не поширюються на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений КПК України.
Станом на 13 вересня 2021 року зазначена вище скарга керівником Першотравенської окружної прокуратури не розглянута, оскільки листом не повідомлено про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні.
Також вважає, що строк розгляду скарги керівником Першотравенської окружної прокуратури сплив 07 вересня 2021 року, то ним не пропущено строк оскарження такої бездіяльності.
Просить слідчого суддю визнати протиправною бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , що виразилась в ігноруванні необхідності розгляду його скарги від 01 вересня 2021 року на недотримання розумних строків досудового слідства у кримінальному провадженні № 42020000000001459 від 14 серпня 2021 року, зобов'язати керівника Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 у триденний строк з моменту винесення ухвали слідчим суддею розглянути по суті його скаргу від 01 вересня 2021 року на недотримання розумних строків під час досудового слідства у кримінальному провадженні № 42020000000001459, про що письмово його інформувати, та зобов'язати керівника Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 у п'ятиденний строк з моменту винесення ухвали слідчим суддею інформувати суд про результати виконання вимог ухвали слідчого судді, постановленої за наслідками розгляду скарги потерпілого.
Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
Керівник Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився.
Враховуючи вимоги чинного Кримінального процесуального кодексу з приводу строку розгляду скарги, приходжу до висновку про можливість здійснення її розгляду у відсутність учасників процесу, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження № 42020000000001459, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 серпня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КПК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось Дніпропетровською обласною прокуратурою.
Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_3 .
Постановою прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 23 липня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні визначено підсудність за слідчим відділенням відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва з 05 серпня 2021 року забезпечується Першотравенською окружною прокуратурою.
01 вересня 2021 року засобами поштового зв'язку потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на адресу керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області направлено скаргу на недотримання слідчим і прокурором розумних строків під час проведення досудового слідства у порядку вимог статті 308 КПК України.
08 вересня 2021 року прокурором Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 було надано вказівки слідчому СВ відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 щодо подальшого проведення досудового розслідування кримінального провадження №42020000000001459 від 06 серпня 2020 року за ч.3 ст.382 КК України.
Як вбачається з листа керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 від 08 вересня 2021 року за №04/64-1787 вих-21, скаржнику було повідомлено про те, його звернення від 01 вересня 2021 року щодо неналежного, на його думку, здійснення розслідування у кримінальному провадженні по ч.3 ст.382 КК України є дублетне до раніше розглянутого звернення, на яке окружною прокуратурою надавалася відповідь йому від 31 серпня 2021 року за №04/64-71-2222-21.
На момент розгляду слідчим суддею скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що полягали у не розгляді скарги останнього в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження №42020000000001459, тобто станом на 15 вересня 2021 року, даних про розгляд скарги ОСОБА_3 матеріали кримінального провадження не містять.
Згідно з ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема стаття 36 КПК України, передбачає, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК України. Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність прокурора у формі нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України у редакції Закону № 2213-VIII від 16.11.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно з ч.1 ст.308 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Вимогами ч. 2 ст. 308 КПК України визначено, що прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Відповідно до ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, випадок, коли прокурор вищого рішення відмовляє у задоволенні скарги у порядку ст.308 КПК, з огляду на можливість оскарження такого рішення до слідчого судді у порядку ч.1 ст.303 того ж Кодексу є випадком для якого прийняття постанови у порядку ст. 110 Кодексу, є прямо передбаченим цим Кодексом.
Коли прокурор вищого рішення задовольняє скарги у порядку ст.308 КПК, він надає відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.
Тобто, КПК України містить у собі визначений порядок, як має діяти прокурор вищого рівня при розгляді скарг, у порядку ст.308 КПК.
Таким чином, вимогами статті 308 КПК України імперативно встановлено триденний строк для розгляду скарги, за результатом якого прокурором вищого рівня може бути прийнято одне із таких рішень: 1) про задоволення скарги та надання відповідному слідчому, прокурору обов'язкових для виконання вказівок щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. У цьому випадку прокурор вищого рівня у відповідному рішенні повинен: а) зазначити, які процесуальні дії або які процесуальні рішення має вчинити слідчий чи прокурор; б) встановити конкретні строки, в межах яких слідчий чи прокурор зобов'язаний вчинити ці дії або прийняти відповідне рішення; 2) про відмову в задоволенні скарги, якщо прокурором вищого рівня буде встановлено, що розумні строки не було порушено.
З урахуванням того, що порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), що вказує на дійсність спору між цими сторонами, який підлягає урегулюванню, адже в даному випадку встановлено факт бездіяльності, оскільки суб'єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався, що вказує на те, що, у цій справі, заявнику у користуванні засобами захисту чиняться перешкоди бездіяльністю органів влади держави, що є неприпустимим.
Офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі положень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
У Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини), а недосконалість інституту судового контролю не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
Стаття 124 Конституції України ключовим при визначенні судової юрисдикції визначає наявність «спору». Таке поняття неодноразово було предметом дослідження й аналізу Європейського суду з прав людини, який, зокрема, дійшов таких висновків.
Термін «спір» (французькою мовою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2) [ВП], § 29; і Boulois v. Luxembourg (Boulois проти Люксембургу) [ВП], § 92).
«Спір» повинен бути справжнього і серйозного характеру (Sporrong and Lцnnroth v. Sweden (Спорронґ і Льоннрот проти Швеції), § 81). Спір може стосуватися не лише існування права, а також сфери застосування чи порядку, у якому воно має бути використано (Benthem v. The Netherlands (Бентем проти Нідерландів), § 32). Він також може стосуватися фактичних обставин справи.
У світлі того, що на рівні конкретних кримінальних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави, її правоохоронних органів реалізується через механізми контролю за рішенням прокурора вищого рівня, прийнятого згідно ст. 308 КПК, з боку слідчого судді.
Адже, у п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Класс та інші проти Німеччини» (06.09.1978 року) Суд наголосив, що із принципу верховенста права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.
Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у рішенні у справі «Волохи проти України». У справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» і «Алтай проти Туреччини» Суд зазначив, що згідно з принципом Верховенства права судовий контроль за діяльністю влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.
Тим самим, в порушення вимог ст. 308 КПК, прокурором вищого рівня у визначений законодавством строк скаргу розглянуто не було, належне процесуальне рішення не прийнято, чим порушено права скаржника. Хоча, цього від суб'єкта владних повноважень вимагає порядок встановлений КПК України, оскільки, вся структура кримінального процесуального законодавства України лежить на загальному припущенні (ст.ст. 8, 9 КПК України), що державні органи діють сумлінно.
При розгляді звернення по суті, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що в силу положень чинного кримінального процесуального законодавства України, а саме, відповідно до ст.ст. 303, 308 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що скарга про недотримання розумних строків є безпідставною, прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у задоволенні такої скарги, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, тобто, у тому числі, зокрема, у порядку ст. 308 вказаного Кодексу.
В даному ж випадку, суб'єктом оскарження не було дотримано порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура) щодо послідовності прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
Застосовуючи саме такий підхід слідчий суддя ураховує і те, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
У даній справі, права скаржника порушені, а тому підлягають захисту.
Згідно ж п.18 ч.1 ст.3 КПК України саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому аналізуючи питання того, чи були у наслідок порушення порядку порушенні права та свободи власника майна, уважаю за необхідне загострити увагу на такому.
У п.134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх порушень та уникати виконання своїх обов'язків, а у цій ситуації, суб'єкт оскарження не дотрималися правил та процедур, щодо умов процедури розгляду скарги у порядку ст. 308 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання керівника Першотравенської окружної прокуратури розглянути скаргу ОСОБА_11 від 01 вересня 2021 року на недотримання слідчим і прокурором розумних строків під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001459, відповідно до вимог ст.308 Кримінального процесуального кодексу України.
В той же час вимоги скарги в частині визнання протиправною бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної ОСОБА_4 , що виразилась в ігноруванні необхідності розгляду скарги потерпілого на недотримання розумних строків досудового слідства у кримінальному провадженні №42020000000001459 ОСОБА_11 від 01 вересня 2021 року, не підлягають задоволенню, оскільки слідчий суддя не наділений повноваженнями надавати оцінку діям чи бездіяльності, а отже вказані вимоги скарги виходять за межі повноважень слідчого судді та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної, що полягає у не розгляді скарги в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження №42020000000001459.
Зі змісту ст.307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про зобов'язання вчинити певну дію.
У ч.1 ст.309 КПК України зазначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала у відповідності до ч.3 ст.309 КПК України не може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 220, 303, 307, 309 КПК України, -слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що полягає у не розгляді скарги від 01 вересня 2021 року в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження №42020000000001459 від 06 серпня 2020 року, - задовільнити частково.
Зобов'язати керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області у триденний строк з моменту постановлення ухвали слідчим суддею розглянути скаргу ОСОБА_3 від 01 вересня 2021 року на недотримання розумних строків під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020000000001459, про що письмово інформувати потерпілого.
Зобов'язати керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області у п'ятиденний строк з моменту постановлення ухвали слідчим суддею, інформувати суд про результати виконання вимог ухвали слідчого судді, постановленої 15 вересня 2021 року за результатами розгляду скарги потерпілого ОСОБА_3 .
В задоволенні решти скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1 .