ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/824/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетан Тейд»
до Приватного підприємства «Траверс Груп»
про стягнення 764 000,46 грн,
за участю:
секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
представників:
від позивача: Шевцова С.В., Кермача А.І.
від відповідача: не прибув,
Дії та аргументи Позивача
17.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Цетан Тейд» звернулося з позовом до Приватного підприємства «Траверс Груп» про стягнення 764000,46 грн, з яких 751087,92 грн основної заборгованості, 9764,14 грн інфляційних та 3148,40 грн річних за договором поставки нафтопродуктів № 30/03/21 від 30.03.2021. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача судових витрат у сумі 11460,01 грн.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на виконання договору та заявки Відповідача за видатковою накладною № 0000000073 від 27.04.2021поставив товар на загальну суму 751087,92 грн, проте Відповідач вартість товару не сплатив, у зв'язку з чим заборгував вказану суму. Через наявність заборгованості Позивач нарахував9764,14 грн інфляційних та 3148,40 грн річних.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 22.06.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив строки для подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав, хоча він належним чином був повідомлений про судовий розгляд справи, що слідує з квитанції № 7300311989234 про вручення поштового відправлення Відповідачу.
Безпосередньо підготовче провадження здійснене у підготовчому засіданні, яке відбулося 20.07.2021.Ухвалою від 20.07.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.09.2021. Проте, представник Відповідача в судове засідання 14.09.2021 не з'явився, хоча він був повідомлений про судовий розгляд справи, що слідує з квитанції № 7300312206373 про вручення поштового відправлення Відповідачу.
Установлені судом обставини
30.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Цетан Тейд», як Постачальник, та Приватне підприємство «Траверс Груп», як Покупець, уклали договір поставки нафтопродуктів № 30/03/21 (а.с.11-13), за умовами якого:
- Постачальник зобов'язався передати в погоджені терміни, а Покупець прийняти і сплатити нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо). Номенклатура товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням на підставі заявки Покупця (пункт 1.1.);
- одиниця вимірювання - літри (пункт 1.2);
- товар поставляється погодженими партіями згідно із заявками Покупця (пункт 2.1.);
- поставка товару здійснюється в строк, визначений у заявках (пункт 2.2.);
- товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем згідно із в видатковими документами (пункт 2.4.);
- проведення приймання кожної окремої партії по кількості та за якістю здійснюється Покупцем в момент передачі товару (пункт 2.6.);
- Покупець здійснює 100% передплату вартості товару, зазначену у рахунках-фактурах (пункт 3.2.).
27.04.2021 Відповідач направив Позивачеві заявку на відвантаження товару згідно договору, в якій просив відвантажити дизельне пальне в кількості 32 230 літрів (а.с.14).
27.04.2021 Позивач виставив рахунок-фактуру № СФ-0000170 на пальне дизельне ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 32230 літрів на загальну суму 751087,92 грн (а.с.15).
На виконання умов договору Позивач на підставі довіреності № 5 від 27.04.2021, виданої на ім'я менеджера зі збуту Пасічника П.В. (а.с.17), передав Відповідачеві товар за видатковою накладною: № 0000000073 від 27.04.2021 на суму 751087,92 грн (а.с.18).Проте, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами електронними підписами, Відповідачем визнано поставку товару на суму 35238,48 грн за видатковою накладною № ХС-00000115/03 від 19.03.2021 (а.с.20).
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 2704-1 від 27.04.2021 Позивач передав, а Відповідач прийняв товар за переліком та у кількості, визначеній у заявці та видатковій накладній (а.с.16).
На підставі викладеного суд резюмує, що на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товару на загальну суму 751087,92 грн.
Разом з цим, 04.06.2021 за вих. № 5 Позивач на адресу Відповідача направив претензію № 1 про повернення боргу за договором поставки в сумі 751087,92 грн.
За обрахунками Позивача та відповідно до акту звіряння розрахунків з 01.01.2021 по 08.06.20214,підписаного лише Позивачем (а.с.23), Відповідач станом на час розгляду справи в суді вартість отриманого товару не сплатив, а тому заборгованість складає 751087,92 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо продажу товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.
Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Отже, за укладеним між сторонами договором поставки Позивач зобов'язався поставити товар, а Відповідач - сплатити його вартість. При цьому сторонами визначено, що оплата товару повинна здійснюватися шляхом попередньої оплати.
Частина 1 статті 693 ЦК України передбачає умови попередньої оплати товару. Так, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
У договорі сторонами не визначався строк попередньої оплати, тобто строк, в який Відповідач повинен був здійснити перерахування вартості товару (у пункті 3.2. наявна лише домовленість про попередню оплату до моменту поставки товару), а тому для визначення такого строку підлягають застосуванню положення статті 530 ЦК України.
Частина 2 статті 530 ЦК України урегульовує, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги.
У наявних правовідносинах Позивач не пред'являв вимогу Відповідачу про здійснення попередньої оплати у певний строк, а у подальшому поставив товар без наявної попередньої оплати. Такі дії сторін вказують на необхідність врахування положень статті 538 ЦК України при визначенні їх прав та обов'язків.
За статтею 538 ЦК України:
- виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (частина 1),
- при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина 2),
- у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3),
- якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відтак, законом допускається виконання зустрічного зобов'язання без попереднього виконання зобов'язання іншою стороною і у такому випадку друга сторона повинна виконати свій обов'язок незалежно від попередньої домовленості.
Таким чином, у Відповідача наявний обов'язок з оплати вартості товару, який хоча і не був виконаний у якості попередньої оплати, але виник у подальшому на підставі положень частини 4 статті 538 та статті 712 ЦК України з моменту поставки, тобто отримання товару.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1), не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Підсумовуючи наведені правові положення та обставини, суд зазначає, що за укладеним договором поставки Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу вартість отриманого товару після його прийняття. Отже, починаючи з 28.04.2021 за видатковою накладною № 0000000073 від 27.04.2021 на суму 751087,92 грн у Відповідача виник обов'язок зі сплати вартості товару, а у Позивача виникло право на отримання і стягнення такої вартості.
У зв'язку з цим, у розрахунках Позивач помилково визначив дату початку періоду нарахування річних 27.04.2021, оскільки не врахував положення статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, Відповідач допустив несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 751087,92грн у встановлений строк та порушив взяте на себе зобов'язання.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 3148,40 грн та інфляційних у сумі 9764,147 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснив власний розрахунок річних, з урахуванням початку періоду нарахування річних - з 28.04.2021, за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365; у зв'язку з чим розрахунок наступний: 751087,92грн (за період з 28.04.2021 по 16.06.2021) х 3% х 50 днів : 365 днів = 3086,66 грн;
Таким чином, сума річних, яка підлягає стягненню, складає 3086,66 грн, натомість стягнення 61,74 грн річних задоволенню не підлягає.
Суд перевірив розрахунок інфляційних, який надав Позивач, та зазначає, що ним нараховано інфляційні лише за травень 2021 року, виходячи з цього суд також здійснив власний арифметичний розрахунок за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості.
Таким чином, інфляційне збільшення на суму боргу становить 9 764,14 грн з розрахунку: 751087,92грн х 101,3% (індекс інфляції в травні 2021)- 751087,92грн.
На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу інфляційні та річні в обрахованих судом сумах.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 751087,92грн основної заборгованості,9764,14 грн інфляційних та 3086,66 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цих сумах. Натомість позовні вимоги про стягнення 61,74 річних задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 386 від 16.06.2021 сумі 11460,01 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 11458,86 грн, що складає 99,99% співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238 та 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Траверс Груп» (73003, м. Херсон, вул. К. Маркса, буд. 99, кв. 54; ідентифікаційний код 33824206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетан Тейд» (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 46-А; ідентифікаційний код 43013276) - 751087,92грн основної заборгованості, 9764,14 грн інфляційних, 3086,66 грн річних та 11458,86 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене - 14.09.2021
Суддя М.К. Закурін