вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2021 р. Справа № 911/883/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)
за позовом Приватного підприємства «Дальнобой-Сервіс», (14032, вул. Доценка, буд. 12, кв. 31, м. Чернігів, Чернігівська область)
до Державного підприємства «Чайка», (08330, вул. Гоголя, буд. 62А, с. Дударків, Бориспільський район, Київська область)
про стягнення 22 206, 00 грн
ПП «Дальнобой-Сервіс» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ДП «Чайка» про стягнення 22 206, 00 грн основної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений товар згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 р. відкрито провадження у справі № 911/883/21 за позовом ПП «Дальнобой-Сервіс» до ДП «Чайка» про стягнення 22 206, 00 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.
11.06.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення № 20-21/425 від 08.06.2021 р., у яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, а також заперечення № 20-21/426 від 08.06.2021 р. проти заяви позивача про стягнення судових витрат, в тому числі на оплату професійної правничої допомоги.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем протягом березня - квітня 2020 року було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 51 711, 84 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-000001963 від 17.03.2020 р. на суму 1 857, 24 грн (термін оплати - до 18.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000001989 від 19.03.2020 р. на суму 6 676, 68 грн (термін оплати - до 20.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000001991 від 19.03.2020 р. на суму 2 765, 76 грн (термін оплати - до 20.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002021 від 20.03.2020 р. на суму 3 786, 48 грн (термін оплати - до 21.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002075 від 24.03.2020 р. на суму 7 028, 52 грн (термін оплати - до 25.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002077 від 24.03.2020 р. на суму 4 500, 96 грн (термін оплати - до 25.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002169 від 27.03.2020 р. на суму 2 980, 92 грн (термін оплати - до 28.03.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002572 від 07.04.2020 р. на суму 3 324, 24 грн (термін оплати - до 08.04.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002626 від 10.04.2020 р. на суму 12 871, 32 грн (термін оплати - до 11.04.2020 р.), видатковою накладною № РН-000002660 від 13.04.2020 р. на суму 5 756, 76 грн (термін оплати - до 14.04.2020 р.), видатковою накладною № РН-000003021 від 29.04.2020 р. на суму 162, 96 грн (термін оплати - до 30.04.2020 р.), довіреністю № 132 від 07.04.2020 р. відповідача, виданою на свого представника - начальника інженерної служби Пищолку М. М., наявними у матеріалах справи.
Відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару згідно вищезазначених видаткових накладних та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 22 829, 16 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача UA643510050000026002042153600 від 22.02.2021 р. за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р., наявною у матеріалах справи.
Крім того, відповідачем у квітні 2020 року було повернуто позивачу товар на загальну суму 6 676, 68 грн, що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 1 від 10.04.2020 р. на суму 6 676, 68 грн, наявною у матеріалах справи.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлені видатковими накладними та рахунками-фактурами строки і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 22 206, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-000001963 від 17.03.2020 р. на суму 1 857, 24 грн, видатковою накладною № РН-000001989 від 19.03.2020 р. на суму 6 676, 68 грн, видатковою накладною № РН-000001991 від 19.03.2020 р. на суму 2 765, 76 грн, видатковою накладною № РН-000002021 від 20.03.2020 р. на суму 3 786, 48 грн, видатковою накладною № РН-000002075 від 24.03.2020 р. на суму 7 028, 52 грн, видатковою накладною № РН-000002077 від 24.03.2020 р. на суму 4 500, 96 грн, видатковою накладною № РН-000002169 від 27.03.2020 р. на суму 2 980, 92 грн, видатковою накладною № РН-000002572 від 07.04.2020 р. на суму 3 324, 24 грн, видатковою накладною № РН-000002626 від 10.04.2020 р. на суму 12 871, 32 грн, видатковою накладною № РН-000002660 від 13.04.2020 р. на суму 5 756, 76 грн, видатковою накладною № РН-000003021 від 29.04.2020 р. на суму 162, 96 грн, довіреністю № 132 від 07.04.2020 р. відповідача, виданою на свого представника - начальника інженерної служби Пищолку М. М., рахунком-фактурою № ДС-031374 від 17.03.2020 р. на суму 1 857, 24 грн, рахунком-фактурою № ДС-031386 від 17.03.2020 р. на суму 6 676, 68 грн, рахунком-фактурою № ДС-031385 від 17.03.2020 р. на суму 2 765, 76 грн, рахунком-фактурою № ДС-031470 від 20.03.2020 р. на суму 3 786, 48 грн, рахунком-фактурою № ДС-031556 від 24.03.2020 р. на суму 7 028, 52 грн, рахунком-фактурою № ДС-031560 від 24.03.2020 р. на суму 4 500, 96 грн, рахунком-фактурою № ДС-031704 від 27.03.2020 р. на суму 2 980, 92 грн, рахунком-фактурою № ДС-031707 від 07.04.2020 р. на суму 3 324, 24 грн, рахунком-фактурою № ДС-032136 від 10.04.2020 р. на суму 12 871, 32 грн, рахунком-фактурою № ДС-032203 від 13.04.2020 р. на суму 5 756, 76 грн, рахунком-фактурою № ДС-032692 від 29.04.2020 р. на суму 162, 96 грн, накладною на повернення постачальнику № 1 від 10.04.2020 р. на суму 6 676, 68 грн, випискою з банківського рахунку позивача UA643510050000026002042153600 від 22.02.2021 р. за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р., наявними у матеріалах справи.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по оплаті у повному обсязі товару згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами.
Заперечення відповідача щодо неналежного оформлення довіреності № 132 від 07.04.2020 р., виданої на начальника інженерної служби Пищолку М. М., та відсутності на вказаній довіреності печатки відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки наявна у матеріалах справи копія вказаної довіреності засвідчена печаткою відповідача - Державного підприємства «Чайка».
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 22 206, 00 грн згідно з видатковими накладними та рахунками-фактурами є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн підтверджуються договором № 03/02/2021 про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2021 р., укладеним між ПП «Дальнобой-Сервіс» та Адвокатським об'єднанням «Міжнародний правовий захист», Додатком № 1 від 12.02.2021 р. до договору № 03/02/2021 про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2021 р. - «Протокол погодження договірної ціни», актом прийняття-передачі наданих послуг від 19.03.2021 р. на суму 5 000, 00 грн, платіжним дорученням № 1609 від 18.03.2021 р. на суму 5 000, 00 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000546 від 30.11.2018 р., виданим Радою адвокатів Чернігівської області, ордером серії СВ № 1010828 від 19.03.2021 р., наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, відповідач у своїх запереченнях № 20-21/426 від 08.06.2021 р. просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв'язку із тим, що справа є малозначною та незначної складності, а розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із ціною позову.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують надання позивачу правничої допомоги адвокатом Васильєвим О. М. (керуючий партнер Адвокатського об'єднанням «Міжнародний правовий захист»), доводи та заперечення відповідача щодо її неспіврозмірності, суд дійшов висновку, що характер та обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критеріям розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а отже відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З таких обставин, судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, вул. Гоголя, буд. 62А, с. Дударків, Бориспільський район, Київська область; ідентифікаційний код 31245250) на користь Приватного підприємства «Дальнобой-Сервіс» (14032, вул. Доценка, буд. 12, кв. 31, м. Чернігів, Чернігівська область; ідентифікаційний код 34259265) 22 206 (двадцять дві тисячі двісті шість) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості та судові витрати 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 (нуль) коп. судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца