ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.09.2021Справа № 910/10264/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський шовковий комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИМОВЕНТ ЛТД"
про стягнення 676 144,26 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Київський шовковий комбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димовент ЛТВ» про стягнення 676 144,26 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про порушення відповідачем умов Договору № 20-07/2020 на оренду нежитлового приміщення від 20.07.2020, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 586463,05 грн, пеню у розмірі 40864,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 39505,06 грн та 3% річних у розмірі 9312,09 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає справу № 910/10264/21 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Між Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ ШОВКОВИЙ КОМБІНАТ» (надалі - «Позивач», «Орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ЛТД» (надалі - «Відповідач», «Орендар») укладено договір на оренду нежитлового приміщення № 20-07/2020 від 20.07.2020 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар, для здійснення власної господарської діяльності, за плату і на певний строк приймає у користування майно.
Згідно п. 1.2. Договору майно, що є об'єктом оренди, згідно з умовами цього Договору, є нежитлові приміщення загальною площею 893,4 кв.м.( 99,4 кв.м та 794 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 60 (надалі - «Приміщення») і належать Орендодавцю на праві власності.
У пункті 2.1. Договору Сторони дійшли згоди, що Орендар набуває Приміщення у тимчасове платне користування з 20 липня 2020р. Передача Приміщень оформляється Актом прийому-передачі, у якому зазначається при необхідності наявне обладнання, інвентар та інше майно, що належить Орендодавцю, та передається разом з Приміщеннями. Актом прийому-передачі складається у довільній формі і підписується повноважними представниками Сторін Договору та скріплюється печатками Сторін.
Пунктом 2.4. Договору Сторони встановили, що повернення Орендарем Приміщень Орендодавцю здійснюється після припинення дії цього Договору та оформляється Актом передачі-приймання, який складається у довільній формі і підписується повноважними представниками Сторін Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору розмір орендної плати на момент підписання Договору становить:
- 175,00 грн. за 1 кв. м. офісного Приміщення (99,4 кв. м), в т.ч. ПДВ,
- 100,00 грн. за 1 кв. м. виробничого Приміщення (794 кв. м), в т.ч. ПДВ.
Загальний розмір орендної плати в місяць за користування Приміщеннями складає 96 795,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно з п.п. 3.2. та 3.3. Договору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі, вказаного в п. 2.1.розділу 2 даного Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю орендну плату за перший календарний місяць, оренди і за останній календарний місяць оренди. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця, шо вказаний у цьому Договорі. Орендодавець до 03 числа поточного місяця виставляє Орендарю рахунок на сплату орендної плати. Орендар сплачує рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.5 Договору на підставі виставленого (-их) рахунку (-ів) Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг (послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вартість спожитої електроенергії та інші) у період фактичного споживання цих послуг до 29 числа місяця споживання цих послуг Орендарем.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що сплата суми компенсації витрат на обслуговування та експлуатацію майна, обладнання, технічних систем Орендодавця, які є загального користування, а також податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю оплачується Орендарем, на підставі виставленого (-их) Орендодавцем рахунку (-ів) до 29 числа розрахункового місяця за грошовим відображенням вартості компенсаційних витрат, у тому числі по наданих послугам, згідно рахунку Орендодавця.
Відповідно до п. 4.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відшкодовувати спожиті комунальні послуги, компенсувати витрати на обслуговування та експлуатацію та пеню у разі прострочення сплати вищевказаних платежів у цьому Договорі.
Згідно п.п. 6.1., 6.3. та 6.7. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю нежитлове Приміщення в строк, визначений цим Договором. Приймати від Орендаря платежі за користування приміщенням в строки і на умовах, визначених цим договором. Після закінчення строку дії Договору прийняти Приміщення від Орендаря, про що скласти та підписати відповідний Акт передачі-приймання.
Орендар самостійно отримує від Орендодавця рахунки на сплату орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат.
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути:; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з акту прийому-передачі приміщення від 20.07.2020, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, Орендодавець передав нежитлові приміщення загальної площею 893,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 60, а Орендар прийняв вищезазначені приміщення в оренду під офіс - 99,4 кв.м. та виробництво - 794 кв.м.
Додатковою угодою №1 від 28.05.2021 до Договору Сторони прийшли до згоди розірвати Договір з 31 травня 2021 року.
Як вбачається з акту прийому-передачі приміщення від 31.05.2021, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, Орендар передав нежитлові приміщення загальної площею 893,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 60, а Орендодавець прийняв вищезазначені приміщення в оренду під офіс - 99,4 кв.м. та виробництво - 794 кв.м.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про порушення відповідачем умов Договору № 20-07/2020 на оренду нежитлового приміщення від 20.07.2020, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 586463,05 грн, пеню у розмірі 40864,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 39505,06 грн та 3% річних у розмірі 9312,09 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 20.07.2020 між Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ ШОВКОВИЙ КОМБІНАТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИМОВЕНТ ЛТД» укладено договір на оренду нежитлового приміщення № 20-07/2020, відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар, для здійснення власної господарської діяльності, за плату і на певний строк приймає у користування майно.
Згідно з п. 1.2. Договору майно, що є об'єктом оренди, згідно з умовами цього Договору, є нежитлові приміщення загальною площею 893,4 кв.м.( 99,4 кв.м та 794 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 60 і належать Орендодавцю на праві власності.
У пункті 2.1. Договору Сторони дійшли згоди, що Орендар набуває Приміщення у тимчасове платне користування з 20 липня 2020р. Передача Приміщень оформляється Актом прийому-передачі, у якому зазначається при необхідності наявне обладнання, інвентар та інше майно, що належить Орендодавцю, та передається разом з Приміщеннями. Актом прийому-передачі складається у довільній формі і підписується повноважними представниками Сторін Договору та скріплюється печатками Сторін.
Судом було встановлено, що на виконання умов Договору, Орендодавець передав нежитлові приміщення загальної площею 893,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 60, а Орендар прийняв вищезазначені приміщення в оренду під офіс - 99,4 кв.м. та виробництво - 794 кв.м. Зазначене підтверджується Актом прийому-передачі приміщення від 20.07.2020.
Згідно з п.п. 3.2. та 3.3. Договору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі, вказаного в п. 2.1.розділу 2 даного Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю орендну плату за перший календарний місяць, оренди і за останній календарний місяць оренди. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця, шо вказаний у цьому Договорі. Орендодавець до 03 числа поточного місяця виставляє Орендарю рахунок на сплату орендної плати. Орендар сплачує рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 3.5 Договору на підставі виставленого (-их) рахунку (-ів) Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг (послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вартість спожитої електроенергії та інші) у період фактичного споживання цих послуг до 29 числа місяця споживання цих послуг Орендарем.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору Орендодавцем виставлялися Орендарю рахунки-фактури (копії яких містяться в матеріалах справи) на оплату оренди Приміщень та на відшкодування комунальних послуг: №ШК-000060 від 20.07.2020; №ШК-0000694 від 31.07.2020; №ШК-0000650 від 30.07.2021; №ШК-0000792 від 31.08.2020; №ШК-0000745 від 30.08.2020; №ШК-0000889 від 30.09.2020; №ШК-0000842 від 29.09.2020; №ШК-0001000 від 31.10.2020; №ШК-0000951 від 30.10.2020; №ШК-0001098 від 30.11.2020; №ШК-0001050 від 29.11.2020; №ШК-0258 від 31.12.2020; №ШК-0001148 від 30.12.2020; №ШК-0000092 від 31.01.2021; №ШК-0000042 від 30.01.2021; №ШК-0000206 від 28.02.2021; №ШК- 0000146 від 27.02.2021; №ШК-0000311 від 31.03.2021; №ШК-0000259 від 29.03.2021; №ШК-0000404 від 30.04.2021; №ШК-0000343 від 27.04.2021 та №ШК-0000535 від 31.05.2021 на загальну суму 1 119 213,05 грн.
Так, ураховуючи норми чинного законодавства та положення Договору, суд зазначає, що строк сплати орендної плати та вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат за вищевказаними рахунками-фактурами є таким, що настав.
Судом встановлено, що Орендар здійснив часткову оплату заборгованості за Договором на загальну суму 532 750,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за період з 16.06.2020 по 17.06.2021. Доказів сплати 586 463,05 грн заборгованості, матеріали справи № 910/10264/21 не містять.
Так, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 586 463,05 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 586 463,05 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 39505,06 грн та 3% річних у розмірі 9312,09 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат щодо суми заборгованості за липень 2020 року (43366,53 грн) за період з 01.08.2020 по 17.06.2021, за серпень 2020 року (88346,60 грн) за період з 01.09.2020 по 17.06.2021, за вересень 2020 року (86244,09 грн) за період з 01.10.2020 по 17.06.2021, за жовтень 2020 року (37089,39 грн) за період з 01.11.2020 по 17.06.2021, за листопад 2020 року (29025,30 грн) за період з 01.12.2020 по 17.06.2021, за грудень 2020 року (63812,28 грн) за період з 01.01.2021 по 17.06.2021, за січень 2021 року (107036,14 грн) за період з 01.02.2021 по 17.06.2021, за лютий 2021 року (76512,12 грн) за період з 01.03.2021 по 17.06.2021, за березень 2021 року (25839,50 грн) за період з 01.04.2021 по 17.06.2021, за квітень 2021 року (29191,10 грн) за період з 01.05.2021 по 17.06.2021.
Однак, суд не погоджується з визначеними позивачем періодами нарахування 3% річних та інфляційних втрат та сумами заборгованості щодо яких здійснюється таке нарахування, з огляду на наступне.
З наявної в матеріалах справи банківської виписки вбачається, що за період з 16.06.2020 по 17.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Димовент ЛТД» здійснювалися часткові оплати суми заборгованості за Договором. Так, зокрема, судом встановлено, що 05.08.2020 відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 2500,00 грн, призначення платежу: «послуги оренди нежитлового приміщення з 20 липня згідно договору № 20-07/2020 У сумі 2083.33 грн., ПДВ - 20% 416.67 грн.», тобто здійснений платіж має посилання на період щодо якого він здійснений, поряд з цим, оплати, які були здійснені, зокрема, 28.08.2020, 09.09.2020, 11.09.2020 та інші - такого посилання не містять.
З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);
- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;
- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.
Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
Так, суд застосовуючи наведений вище алгоритм розподілу коштів, ураховуючи, також, визначені позивачем періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, та суми щодо яких здійснюється таке нарахування (оскільки, суд не може виходити за межі позовних вимог), зазначає, що обґрунтованими періодами нарахування 3% річних та інфляційних втрат та сумами заборгованості з орендної плати щодо яких здійснюється таке нарахування є наступні: за липень 2020 року: з 01.08.2020 по 04.08.2020 щодо 37469,03 грн, з 05.08.2020 по 27.08.2020 щодо 34969,03 грн, з 28.08.2020 по 08.09.2020 щодо 24969,03 грн, з 09.09.2020 по 10.09.2020 щодо 20969,03 грн, з 11.09.2020 по 15.09.2020 щодо 16969,03 грн, з 16.09.2020 по 22.09.2020 щодо 14969,03 грн, з 23.09.2020 по 29.09.2020 щодо 11269,03 грн, з 30.09.2020 по 07.10.2020 щодо 6919,03 грн; обґрунтованими періодами нарахування 3% річних та інфляційних втрат та сумами заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат щодо якої здійснюється таке нарахування є: з 01.08.2020 по 07.10.2020 щодо 5897,50 грн.
За серпень 2020 року: з 01.09.2020 по 18.10.2020 щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця: 88346,60 грн (як визначено у позові позивачем), з 19.10.2020 по 21.10.2020 щодо 54611,53 грн, з 22.10.2020 по 04.11.2020 щодо 44611,53 грн, 05.11.2020 щодо 40611,53 грн, з 06.11.2020 по 09.11.2020 щодо 29611,53 грн, з 10.11.2020 по 12.11.2020 щодо 24611,53 грн, з 13.11.2020 по 16.03.2021 щодо 14611,53 грн, з 17.03.2021 по 21.03.2021 щодо 4611,53 грн; обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат та сумою заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат щодо якої здійснюється таке нарахування є: з 19.10.2020 по 21.03.2021 щодо 4051,60 грн.
За вересень 2020 року: з 01.10.2020 по 04.04.2021 щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця: 86244,09 грн (як визначено у позові позивачем), 05.04.2021 щодо 78458,13 грн, з 06.04.2021 по 13.04.2021 щодо 73458,13 грн, з 14.04.2021 по 15.04.2021 щодо 70458,13 грн, з 16.04.2021 по 19.04.2021 щодо 68458,13 грн, з 20.04.2021 по 21.04.2021 щодо 63458,13 грн, з 22.04.2021 по 27.04.2021 щодо 53458,13 грн, 28.04.2021 щодо 43458,13 грн, 29.04.2021 щодо 33458,13 грн, з 30.04.2021 по 13.05.2021 щодо 23458,13 грн, з 14.05.2021 по 23.05.2021 щодо 13458,13 грн, з 24.05.2021 по 07.06.2021 щодо 3458,13 грн; обґрунтованим періодом нарахування 3% річних, інфляційних втрат та сумою заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат щодо якої здійснюється таке нарахування є: з 05.04.2021 по 07.06.2021 щодо 7499,09 грн та з 08.06.2021 по 17.06.2021 щодо 5957,22 грн.
За жовтень 2020 року: з 01.11.2020 по 08.12.2020 щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця: 37089,39 грн (як визначено у позові позивачем) та з 09.12.2020 по 17.06.2021 щодо 26795,00 грн заборгованості з орендної плати та 5294,39 грн заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат.
За листопад 2020 року: з 01.12.2020 по 17.06.2021 щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця: 29025,30 грн (як визначено у позові позивачем).
За грудень 2020 року: з 01.01.2021 по 28.02.2021 щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця: 63812,28 грн (як визначено у позові позивачем), з 01.03.2021 по 10.03.2021 щодо 50095,00 грн, з 11.03.2021 по 17.06.2021 щодо 95,00 грн; обґрунтованим періодом нарахування 3% річних, інфляційних втрат та сумою заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат щодо якої здійснюється таке нарахування є: з 01.03.2021 по 17.06.2021 щодо 13517,28 грн.
За січень 2021 року за період з 01.02.2021 по 17.06.2021 щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця 107036,14 грн, за лютий 2021 року щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця 76512,12 грн за період з 01.03.2021 по 17.06.2021, за березень 2021 року щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця 25839,50 грн за період з 01.04.2021 по 17.06.2021, за квітень 2021 року щодо загальної суми заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат орендодавця 29191,10 грн за період з 01.05.2021 по 17.06.2021, як було визначено у розрахунку позивачем.
Відтак, зробивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що обґрунтованою сумою 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача є 6072,36 грн, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає до стягнення з відповідача є 25680,64 грн, а відтак, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 40864,06 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями п. 8.2 Договору передбачено, що Орендар несе наступну відповідальність: за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщеннями, передбачених цим договором, Орендодавець має право застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені щодо суми заборгованості за липень 2020 року (43366,53 грн) за період з 01.08.2020 по 17.06.2021, за серпень 2020 року (88346,60 грн) за період з 01.09.2020 по 17.06.2021, за вересень 2020 року (86244,09 грн) за період з 01.10.2020 по 17.06.2021, за жовтень 2020 року (37089,39 грн) за період з 01.11.2020 по 17.06.2021, за листопад 2020 року (29025,30 грн) за період з 01.12.2020 по 17.06.2021, за грудень 2020 року (63812,28 грн) за період з 01.01.2021 по 17.06.2021, за січень 2021 року (107036,14 грн) за період з 01.02.2021 по 17.06.2021, за лютий 2021 року (76512,12 грн) за період з 01.03.2021 по 17.06.2021, за березень 2021 року (25839,50 грн) за період з 01.04.2021 по 17.06.2021, за квітень 2021 року (29191,10 грн) за період з 01.05.2021 по 17.06.2021.
Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано алгоритму розподілу коштів при здійсненні часткових оплат заборгованості відповідачем, положень п. 8.2 Договору, яким, зокрема, передбачено відповідальність у вигляді нарахування суми пені саме за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщеннями (відповідальності за несвоєчасне відшкодування витрат орендодавця у вигляді пені положеннями Договору не передбачено), а також приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою обмежується строк нарахування пені.
Відтак, зробивши перерахунок пені з урахуванням викладеного вище та визначених позивачем періодів нарахування пені, сум щодо яких здійснюється таке нарахування (оскільки, суд не може виходити за межі позовних вимог), суд зазначає, що обґрунтованою сумою пені за період: з 01.08.2020 по 04.08.2020 щодо 37469,03 грн, з 05.08.2020 по 27.08.2020 щодо 34969,03 грн, з 28.08.2020 по 08.09.2020 щодо 24969,03 грн, з 09.09.2020 по 10.09.2020 щодо 20969,03 грн, з 11.09.2020 по 15.09.2020 щодо 16969,03 грн, з 16.09.2020 по 22.09.2020 щодо 14969,03 грн, з 23.09.2020 по 29.09.2020 щодо 11269,03 грн, з 30.09.2020 по 07.10.2020 щодо 6919,03 грн (заборгованість за липень 2020 року); з 01.09.2020 по 18.10.2020 щодо 88346,60 грн, з 19.10.2020 по 21.10.2020 щодо 54611,53 грн, з 22.10.2020 по 04.11.2020 щодо 44611,53 грн, 05.11.2020 щодо 40611,53 грн, з 06.11.2020 по 09.11.2020 щодо 29611,53 грн, з 10.11.2020 по 12.11.2020 щодо 24611,53 грн, з 13.11.2020 по 11.02.2021 щодо 14611,53 грн (заборгованість за серпень 2020 року); з 01.10.2020 по 11.03.2021 щодо 86244,09 грн (заборгованість за вересень 2020 року); з 01.11.2020 по 08.12.2020 щодо 37089,39 грн, з 09.12.2020 по 11.04.2021 щодо 26795,00 грн (заборгованість за жовтень 2020 року); з 01.12.2020 по 11.05.2021 щодо 29025,30 грн (заборгованість за листопад 2020 року); з 01.01.2021 по 14.02.2021 щодо 63812,28 грн, з 15.02.2021 по 28.02.2021 щодо 60095,00 грн, з 01.03.2021 по 10.03.2021 щодо 50095,00 грн, з 11.03.2021 по 11.06.2021 щодо 95,00 грн (заборгованість за грудень 2020 року), з 01.02.2021 по 17.06.2021 щодо 96795,00 грн (заборгованість за січень 2021 року), з 01.03.2021 по 17.06.2021 щодо 76512,12 грн (заборгованість за лютий 2021 року), з 01.04.2021 по 17.06.2021 щодо 25839,50 грн (заборгованість за березень 2021 року), з 01.05.2021 по 17.06.2021 щодо 29191,10 грн (заборгованість за квітень 2021 року), є сума у розмірі 21496,09 грн, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 40864,06 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 21496,09 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент ЛТД" ( 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60; ідентифікаційний код: 35895180) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський шовковий комбінат" ( 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60; ідентифікаційний код: 00306822) основний борг у розмірі 586 463 (п'ятсот вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят три) грн 05 коп., пеню у розмірі 21496 (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 25680 (двадцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 6072 (шість тисяч сімдесят дві) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 9595 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 68 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева