Рішення від 11.08.2021 по справі 915/237/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Справа № 915/237/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, пр-т Соборності, буд. 3, кв. 84; ідентифікаційний код 20880227, е-mail: calimera4949@gmail.com)

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661, е-mail: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546, е-mail: office@sunpp.atom.gov.ua)

про: стягнення 1629944,39 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог, викладених у відповіді на відзив б/н від 18.05.2021)

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Калімера" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 24.02.2021 (вх. № 2904/21), в якій просить суд:

- стягнути з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" визнану суму заборгованості, яка складається із суми штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних на загальну суму 3240550,09 грн., в тому числі заборгованість в сумі 2379377,24 грн., пені у сумі 490325,99 грн., інфляційних витрат у сумі 229947,85 грн. та 3 % річних у сумі 140899,01 грн.;

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2021 у даній справі позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.03.2021 об 11:30; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

09.03.2021 позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2021, надано до суду копію акту звіряння розрахунків станом на 01.12.2020 із супровідним листом.

Відповідач у наданому до суду 25.03.2021 відзиві на позовну заяву № 32/290 від 23.03.2021 (вх. № 4459/21) заперечує проти викладених позивачем позовних вимог та зазначає, що:

- позивачем в розрахунку не вірно зазначено порушення термінів сплати за виконані роботи, оскільки з урахуванням п. 4.1.1 укладеного між сторонами Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеною на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів, у зв'язку з чим кредиторська заборгованість за спірним договором складає 2379377,25 грн.;

- посилаючись на ст. 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач вважає, що вина як підстава для його відповідальності відсутня, оскільки у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ВП "Южно-Українська АЕС", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що також підтверджується Указом Президента України № 406/2020 від 22.09.2020 "Про невідкладні заходи стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики", а тому штрафні санкції та річні нараховані безпідставно;

- при розрахунку пені позивачем не враховано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 99% та в межах ст.239 ГПК України розстрочити виконання рішення строком на 4 місяця рівними частинами.

31.03.2021 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.

07.04.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання № 32/334 від 06.04.2021 (вх. №5195/21), в якому відповідач просив суд зменшити стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн., оскільки справа не є складною; розмір витрат адвоката є неспівмірним з обсягом наданих послуг та виконаних робіт, зазначених у позовній заяві; відповідач ставить під сумнів платіжний документ (квитанцію), виданий адвокатом щодо надання правничої допомоги.

20.04.2021 від відповідача до суду супровідним листом № 32/395 від 16.04.2021 (вх. №5922/21) надано докази часткової оплати заборгованості за спірним договором в розмірі 1000000,00 грн. після відкриття провадження у справі (копії платіжного доручення №УКС/82 від 26.03.2021 та довідки відповідача № 01-41262 від 29.03.2021).

Ухвалою суду від 30.04.2021 підготовче засідання у справі призначено на 19.05.2021 о 10:30.

18.05.2021 року до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 18.05.2021 (вх. №7437/21), в якій позивач зазначив, що погодився з виправленням позивача щодо строків нарахування штрафних санкцій.

Крім того, судом встановлено, що у відповіді на відзив позивач, керуючись ст. ст. 42, 46, 166 ГПК України, фактично змінив позовні вимоги (зменшення розміру позовних вимог шляхом перерахунку заявлених до стягнення сум штрафних санкцій) та просить суд стягнути з відповідача визнану суму заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 1629944,39 грн., у тому числі: основна заборгованість в сумі 1379377,25 грн., пеня в сумі 2692,38 грн., інфляційні витрати в сумі 130044,94 грн., 3% річних у сумі 117829,82 грн., а також судовий збір у сумі 39398,72 грн., витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 35405,50 грн., та повернути позивачу 9159,33 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначає наступне:

- твердження відповідача про кризовий стан, який склався за рахунок заборгованості перед відповідачем його контрагентів, спростовується інформацією розміщеною на офіційному веб-сайті відповідача;

- відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати на користь позивача штрафних санкцій, сума яких визнана відповідачем у відзиві на претензії від 25.01.2021 №51/1301;

- заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим.

Ухвалою суду від 07.07.2021 підготовче засідання у справі призначено на 14.07.2021 о 13:30.

Ухвалою суду від 14.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2021 об 11:00.

11.08.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання № 32/888 від 11.08.2021 (вх. № 12238/21), в якому відповідач просить розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

11.08.2021 від позивача до суду надійшли пояснення б/н від 11.08.2021 (вх. №12241/21), в яких ПП ВК фірма "Калімера" просить визнати пропуск строку для подачі відповіді на відзив поважним та долучити її до матеріалів справи.

Розглянувши вказане клопотання позивача, керуючись ст. 119 ГПК України, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, визнав поважними причини пропуску строку для подання відповіді на відзив та поновив пропущений строк для її подання на термін до 18.05.2021 включно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем в заяві по суті спору (відповіді на відзив) в порядку ст. 46, 161, 166 ГПК України прийнято судом до розгляду.

Крім того, 11.08.2021 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 11.08.2021 (вх. № 12262/21), в якому ПП ВК фірма "Калімера" підтримує позовні вимоги з урахуванням поданої відповіді на відзив, просить розгляд справи здійснювати за відсутності його представника та заперечує проти розстрочення рішення суду, оскільки відповідно до даних фінансового звіту відповідача за І півріччя 2021 року, викладеного на офіційному веб-сайті відповідача, підприємство не має збитків, а навпаки - прибуток.

Представники учасників справи в судове засідання 11.08.2021 не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені засобами електронного зв'язку, оскільки господарським судом тимчасово зупинено відправлення поштової кореспонденції.

Враховуючи наведене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони та приймаючи до уваги подані сторонами клопотання про проведення судового засідання за відсутності їх представників, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.08.2021 за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 11.08.2021 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

18.05.2018 року між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южноукраїнська АЕС" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) та ПП ВК фірма "Калімера" (підрядник) був укладений договір №К-14/05-2018 на виконання робіт за темою: "ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Енергоблок № 3. Роботи по забезпеченню аварійного електропостачання в умовах тривалого повного знеструмлення АЕС" (реєстраційний номер /2-123-01-18-04359 від 23.05.2018) (далі - Договір) (а.с. 8-14).

До договору сторонами складено додатки, які є невід'ємною частиною договору, а саме: Додаток № 1 "Протокол узгодження договірної ціни", Додаток № 2 "Договірна ціна з додатками", Додаток № 3 "Графік виконання робіт", Додаток № 4 "Відомість обсягів робіт", Додаток № 5 "Специфікація № 1" (а.с. 15-18).

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін, роботи за темою: "Енергоблок № 3. Роботи по забезпеченню аварійного електропостачання в умовах тривалого повного знеструмлення АЕС" за кодом згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП): 43.29 ("Роботи будівельно монтажні, інші.").

Відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 16577311,99 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2762885,33 грн., у тому числі:

- БМР: 9650863,99 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1608477,33 грн.;

- Обладнання: 6926448,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1154408,00 грн.;

Джерело фінансування: власні кошти ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до п. 2.2 Договору договірна ціна договору є динамічною (згідно п. 6.3.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), визначається відповідно до положень ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Відповідно до п. 2.3 Договору остаточна ціна договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначному умовами договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (додаток № 3), який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.1.1 Договору розрахунки за договором виконується наступним чином: оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 Договору коду згідно ДКПП.

Відповідно до п. 5.4 Договору приймання актів виконаних робіт вітчизняного виконання здійснюється за формою КБ-2в до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця.

Замовник зобов'язаний в термін 10-ти днів підписати акт виконаних робіт і повідомити про це підрядника або направити підряднику мотивовану відмову. Якщо в термін 10-ти днів підрядник письмово не повідомлений про мотивовану відмову, роботи вважається прийнятими замовником і підлягаю оплаті.

Відповідно до п. 9.8 Договору, замовник зобов'язується прийняти від підрядника будівельні роботи та провести розрахунки на умовах даного Договору.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що у разі невиконання замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% від вартості договору.

Відповідно до п. 10.5 Договору, стягнення пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Пунктом 15.1 Договору передбачено, що всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку.

Пунктом 15.2 Договору передбачено, що сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Відповідно до п. 15.3 Договору, претензія підлягає розгляду в десятиденний строк, який обчислюється з дня її одержання.

Згідно з п. 15.4 Договору, у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 16.6 Договору, договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печаткою та діє до 30.12.2018 року.

Крім того, у період дії Договору сторонами було погоджено та підписано додаткові угоди до Договору: № 1 від 26.09.2018 (а.с. 19-22), № 2 від 16.11.2018 (а.с. 23-25) та № 3 від 07.11.2019 (а.с. 26-28), якими сторони вносили зміни до Договору шляхом внесення змін до п. 2.1 та 16.6 Договору та викладення додатків в новій редакції, зокрема: в частині зміни договірної ціни, графіку виконання робіт, строку дії договору.

Так, додатковою угодою № 1 від 26.09.2018 до Договору, внесено наступні зміни до Договору, зокрема:

1. В зв'язку із зміною у підрядника керівника підприємства сторони домовились внести зміни в преамбулу та реквізити договору.

2. Додаток 1 до Договору змінити на Додаток 1 до цієї додаткової угоди.

3. У зв'язку зі скороченням термінів ППР-2018 енергоблоку ЮУАЕС-3 та листа ВП ЮУ АЕС № 29/9693 від 13.06.2018 сторони прийшли до згоди про внесення наступних змін до договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018:

Змінити п. 2.1 Договору та викласти його в наступній редакції:

"2.1 Договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 16577311,99 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2762885,33 грн., у тому числі:

- БМР: 9650863,99 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1608477,33 грн.

З них підлягає виконанню:

- у 2018 році - 352007,38 грн. з урахуванням ПДВ,

- у 2019 році - 9298856,61 грн. з урахуванням ПДВ;

- Обладнання: 6926448,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1154408,00 грн., з них підлягає постачанню у 2018 році 6926448,00 грн. з урахуванням ПДВ;

Джерело фінансування: власні кошти ДП "НАЕК "Енергоатом".

4. Додаток № 3 Договору (Графік виконання робіт), змінити на Додаток № 2 до цієї Додаткової угоди.

5. Додаток № 5 до Договору (Специфікація № 1) змінити на Додаток № 3 до цієї Додаткової угоди.

6. Змінити п. 16.6 Договору та викласти його в наступній редакції:

"16.6 Договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печаткою та діє до 30.12.2019 року."

Додатковою угодою № 2 від 16.11.2018 до Договору, внесено наступні зміни до Договору, зокрема:

1. В зв'язку із тим, що Додаток № 3 "Специфікація № 1 до Додаткової угоди № 1 від 26.09.2018 / 2-123-01-18-04359 /1 від 02.10.2018 до Договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018/ 2-123-01-18-04359 від 23.05.2018, об'єднує кілька позицій обладнання під одним порядковим номером, що ускладнює прийняття обладнання та ведення його подальшого обліку, сторони прийшли до згоди внести зміни до "Специфікації № 1", без зміни вартості, а саме:

Додаток № 3 до Додаткової угоди № 1/2-123-01-18-04359/1 від 01.10.2018 (Специфікація № 1/2-123-01-18-04359/1 від 02.10.18) до Договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018 змінити на Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди.

Додатковою угодою № 3 від 07.11.2019 до Договору, внесено наступні зміни до Договору, зокрема:

1. На підставі п.п. 4 п. 16.2 Договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018 (2-123-01-18-04359 від 23.05.2018), листа № 29/19865 від 11.11.2019 та керуючись п.п. 4, п. 4, ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII, замовник та підрядник прийшли до угоди про внесення наступних змін до Договору:

1.1 Додаток № 3 Договору (Графік виконання робіт), змінити на Додаток № 3 до цієї Додаткової угоди.

1.2 Додаток 2 (Договірна ціна з додатками) до Договору змінити на Додаток 2 до цієї Додаткової угоди.

2. У зв'язку з коригуванням проектно-кошторисної документації, керуючись п.п 3 п. 16.1 Договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018 (2-123-01-18-04359 від 23.05.2018), п.п 3, п. 4, ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII та на підставі листа № 29/18864 від 25.10.2019, сторонами прийнято рішення зменшити вартість договору на 2288,27 грн. (з ПДВ 20%), а саме:

2.1 Змінити п. 2.1 Договору та викласти його в наступній редакції:

"2.1 Договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 16575023,72 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2762503,95 грн., у тому числі:

- БМР: 9648575,72 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1608095,95 грн.

З них підлягає виконанню:

- у 2018 році - 352007,36 грн. з урахуванням ПДВ,

- у 2019 році - 9296568,36 грн. з урахуванням ПДВ;

Джерело фінансування: власні кошти ДП "НАЕК "Енергоатом".

3. Додаток 1 (Протокол узгодження договірної ціни) до Договору змінити на Додаток 1 до цієї Додаткової угоди.

4. Додаток № 4 Договору (Відомість обсягів робіт) змінити на Додаток № 4 до цієї Додаткової угоди.

Вищенаведений Договір, а також додатки та додаткові угоди до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Судом встановлено, що ПП ВК фірма "Калімера" на виконання умов договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018 року в 2018 та 2019 роках виконано будівельні роботи на загальну суму 9499796,93 грн., що підтверджується:

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за червень 2018 року від 27.06.2018 року на суму 177006,59 грн. (а.с. 29), складеною на підставі акту №1 форми КБ-2в від 27.06.2018 року приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року на суму 177006,59 грн. (з ПДВ) (а.с. 30-33);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за серпень 2018 року на суму 175000,78 грн., складеною на підставі акту № 2 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 175000,78 грн. (з ПДВ) (а.с. 34-37);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за червень 2019 року від 27.06.2019 року на суму 5820419,70 грн., складеною на підставі акту № 3 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року на суму 4542073,80 грн. (з ПДВ), акту № 4 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року на суму 171078,24 грн. (з ПДВ), акту № 5 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року на суму 1107267,66 грн. (з ПДВ) (а.с. 38-49);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за серпень 2019 року від 30.08.2019 року на суму 3320646,56 грн., складеною на підставі акту № 1 форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року від 30.08.2019 року на суму 690604,56 грн. (з ПДВ), акту № 2 форми КБ-2в від 30.08.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 2301741,44 грн. (з ПДВ), акту № 3 форми КБ-2в від 30.08.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 284457,25 грн. (з ПДВ), акту № 4 форми КБ-2в від 30.08.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 2943,11 грн. (з ПДВ), акту № 5 форми КБ-2в від 30.08.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року на суму 40900,20 грн. (з ПДВ) (а.с. 50-73);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за листопад 2019 року від 29.11.2019 року на суму 6723,31 грн., складеною на підставі акту № 1 форми КБ-2в від 29.11.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року від 28.11.2019 року на суму 28355,39 грн. (з ПДВ), акту № 2 форми КБ-2в від 29.11.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму (- 143849,96 грн. з ПДВ), акту № 3 форми КБ-2в від 29.11.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму 122217,89 грн. (з ПДВ) (а.с. 74-96).

Акти та довідки підписані без зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.1.1 Договору, розрахунки за договором виконується наступним чином: оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 Договору коду згідно ДКПП.

Отже, граничними строками для оплати за виконані роботи є:

- за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за червень 2018 року від 27.06.2018 на суму 177006,59 грн. є 03.09.2018 (включно). З 04.09.2018 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання;

- за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за серпень 2018 року від 08.08.2018 на суму 175000,78 грн. є 11.10.2018 (включно). З 12.10.2018 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання;

- за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за червень 2019 року від 27.06.2019 року на суму 5820419,70 грн. є 02.09.2019 (включно), а не 05.09.2019, як зазначають сторони, оскільки дата підписання довідки за формою КБ-3 та актів за формою КБ-2в за червень 2019 року це - 27.06.2019 + 45 банківських днів = 02.09.2019). З 03.09.2019 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання;

- за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за серпень 2019 року від 30.08.2019 на суму 3320646,56 грн. є 04.11.2019 (включно), а не 04.12.2019, як зазначають сторони, оскільки дата підписання довідки за формою КБ-3 та актів за формою КБ-2в за серпень 2019 року це - 30.08.2019 + 45 банківських днів = 04.11.2019). З 05.11.2019 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання;

- за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за листопад 2019 року від 29.11.2019 на суму 6723,31 грн. є 05.02.2020 (включно). З 06.02.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем частково здійснено оплату за виконані роботи в загальній сумі 8120419,69 грн., у тому числі після відкриття провадження у справі, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 211), копіями платіжних доручень № УКС/32 від 18.02.2021 (а.с. 107), № УКС/82 від 26.03.2021 (а.с. 195), копією довідки відповідача № 01-41262 від 29.03.2021 (а.с. 196) та копією акту звірки розрахунків станом на 01.12.2020 (а.с. 98).

В адресованій відповідачу претензії б/н від 30.12.2020 позивач, посилаючись на непроведення замовником оплати робіт, виконаних підрядником на підставі договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018, просив відповідача погасити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 3540550,09 грн., з яких: сума основної заборгованості - 2679377,24 грн., пеня - 490325,99 грн., інфляційні витрати - 229947,85 грн. та 3% річних - 140899,01 грн.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" листом №51/1301 від 25.01.2021 повідомило позивача про те, що ним розглянуто претензії ПП ВК фірма "Калімера" б/н від 30.12.2020 щодо погашення кредиторської заборгованості за раніше виконані роботи з урахуванням сум штрафу 7% від суми простроченого платежу, інфляційних втрат, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1% та 3% річних за 5 договорами, у тому числі і за договором № К-14/05-2018 від 18.05.2018, на загальну суму 4115173,64 грн. (із зазначенням складових суми без розбивки на окремі договори), в результаті чого всі платежі основного боргу у повному обсязі заведені для оплати в облікову систему 1С та зареєстровані у підприємстві відповідача, у той час як кошти для сплати сум відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та 7% штрафу від суми простроченого платежу будуть найближчим часом відображені в бухгалтерському обліку. Крім того, у даному листі відповідач гарантував, що після надходження грошових коштів вся кредиторська заборгованість разом з компенсаційними та штрафними санкціями будуть сплачені у повному обсязі.

В подальшому представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом б/н від 09.02.2021, в якому просив надати розрахунки визнаних сум відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу по кожній претензії (договору) окремо.

У відповідь на вищенаведений адвокатський запит відповідач листом №32/2687 від 12.02.2021 повідомив ПП ВК фірма "Калімера" про те, що розрахунки визнаних за результатом розгляду претензій сум відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу у вигляді окремого документа не зберігаються, у зв'язку з чим не можуть бути надані.

За таких обставин, невиконання відповідачем обов'язку за договором в частині здійснення оплати за виконані роботи і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, граничним строком для оплати за товар за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2018 року від 27.06.2018 є 03.09.2018 (включно), за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року від 08.08.2018 є 11.10.2018 (включно), за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2019 року від 27.06.2019 є 02.09.2019 (включно), за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2019 року від 30.08.2019 є 04.11.2019 (включно), за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року від 29.11.2019 є 05.02.2020 (включно).

Таким чином, з 04.09.2018 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2018 року, з 12.10.2018 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2018 року, з 03.09.2019 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2019 року, з 05.11.2019 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2019 року, з 06.02.2020 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. ст. 11, 509, 525, 526, 837 ЦК України та умов договору в частині оплати за виконані роботи.

Як встановлено судом вище, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № К-14/05-2018 від 18.05.2018 становить 1379377,25 грн. Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості за договором на загальну суму 1379377,25 грн., як і не спростовано позовних вимог в цій частині.

Щодо заперечень відповідача, які полягають у відсутності його вини, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується, і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем підстави (зростання простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП НАЕК "Енергоатом", фінансова криза неплатежів) не є в розумінні ст. 617 ЦК України обставинами, які звільняють боржника як від оплати за отриманий товар, так і від відповідальності.

Також є безпідставними посилання відповідача на указ Президента України №406/2020 від 22.09.2020 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики", оскільки прострочення відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт за договором № К-14/05-2018 від 18.05.2018, прийнятих останнім за актами приймання виконаних будівельних робіт у 2018 та 2019 роках, виникло значно раніше, аніж було прийнято зазначений вище указ.

Відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання, у зв'язку з відсутністю вини, оскільки вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості за виконані роботи по договору №К-14/05-2018 від 18.05.2018 в розмірі 1379377,25 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних.

Позивачем нараховано відповідачу 117829,82 грн. - 3% річних від суми заборгованості по кожній довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати окремо (а.с. 208) за період з 04.09.2018 по 30.12.2020 (сукупний період).

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при нарахуванні суми 3% річних позивачем неправильно визначено перший день періодів нарахування по довідкам про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2018 року від 27.06.2018 (замість 03.09.2019, позивачем помилково зазначено 06.09.2019) і за серпень 2019 року від 30.08.2019 (замість 05.11.2019, позивачем помилково зазначено 05.12.2019) та не було враховано кількість днів у 2020 році, замість 366 днів, позивачем в розрахунку застосовано 365 днів.

Судом, не виходячи за межі позовних вимог, здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми "ipLex" (Калькулятор 3% річних за прострочку зобов'язання) в межах періоду заявленого позивачем та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є 117609,23 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних у сумі 220,59 грн. (117829,82 - 117609,23).

Позивачем також нараховано відповідачу 130044,94 грн. - інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 04.09.2018 по 30.12.2020 (сукупний період).

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця, інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 210), судом встановлено, що позивачем при нарахуванні інфляційних витрат допущено арифметичні помилки та неправильно визначено період нарахування інфляційних витрат по довідкам про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2018 року від 27.06.2018 і за серпень 2019 року від 30.08.2019.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат за допомогою програми "ipLex" (Калькулятор інфляційного нарахування на суму боргу) за період заявлений позивачем та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних витрат за сукупний період з 04.09.2018 по 30.12.2020, є 160977,42 грн., проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 130044,94 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Вартість договору відповідно до п. 2.1 Договору та додатків № 1, № 2 до Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 07.11.2019) становить 16575023,72 грн. Отже, розмір пені за умовами п. 10.4 Договору не повинен перевищувати 1160251,66 грн.

Позивачем нараховано відповідачу 2692,38 грн. - пені за період з 31.12.2019 по 30.12.2020 (а.с. 209).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він неправильний в частині нарахування пені за прострочення оплати по довідці за формою КБ-3 та актів за формою КБ-2в за листопад 2019 року, оскільки пеня має бути нарахована в межах шестимісячного строку з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми "ipLex" (Калькулятор пені за прострочку платежу) та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за сукупний період, визначений з урахуванням дати початку нарахування, визначеної позивачем (31.12.2019), та кінцевої дати нарахування сукупного періоду, визначеної судом (06.08.2020), є 1623,55 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 1068,83 грн. (2692,38 - 1623,55).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 99%.

В обґрунтування заявленого у відзиві клопотання відповідачем зазначено, що відповідач знаходиться в кризовому фінансовому стані, який виключно є наслідком застосування до відповідача в межах ринку електроенергетики жорстких цінових обмежень та виведення 55% обсягів електричної енергії, що виробляє ДП "НАЕК "Енергоатом" з ринкового середовища та їх реалізація практично на безоплатній основі (1 коп./кВт-год), так і критичного зростання заборгованості перед відповідачем з боку ДП "Гарантований покупець".

Відповідач вказує, що доказом фінансової кризи є підписання Президентом України Указу від 22.09.2020 року № 406/2020 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики".

Відповідач зазначає, що відсутня його вина.

Відповідач зазначає, що не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань.

На підтвердження обставин для зменшення неустойки відповідачем подано суду:

- підсумки роботи ДП "НАЕК "Енергоатом" за 10 місяців 2020 року (а.с. 136-141);

- примітки до проміжної скороченої фінансової звітності ДП "НАЕК "Енергоатом" за 9 місяців 2020 року (а.с. 142-168);

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020 (а.с. 169, 170);

- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року (а.с. 171);

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020 (а.с. 172, 173);

- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2020 рік (а.с. 174, 175);

- посилання на статті, опубліковані на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" (а.с. 134).

Позивач заперечив проти зменшення пені з підстав, зазначених у відповіді на відзив (вх. № 7437/21 від 18.05.2021), вказавши наступне:

- операційна діяльність ДП "НАЕК "Енергоатом" прибуткова, а чистий збиток, який показав фінансовий звіт, відбивається на папері через низку факторів, що не залежать від діяльності підприємства;

- за результатами 9 місяців 2020 року сума чистого прибутку компанії становила 5,3 млрд. грн. та ДП "НАЕК "Енергоатом" в найкоротші терміни вдалося оптимізувати свою роботу, провести реорганізацію й переглянути укладені попереднім керівництвом контракти з контрагентами, що дозволило заощадити мінімум 1,2 млрд. грн. і скоротити суму чистого збитку на півмільярда гривень;

- вже перший квартал 2021 року ДП "НАЕК "Енергоатом" планує завершити з чистим прибутком та впевнено прогнозує: збитків у поточному році не передбачається.

Розглянувши назване клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є державним підприємством, збиток ДП "НАЕК "Енергоатом", який відображений у фінансовій звітності компанії за 2020 рік становить 8,5 млрд. грн., врахувавши наведені позивачем у відповіді на відзив обставини, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежів, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% до 811,77 грн. (50% х 1623,55 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 811,77 грн. судом відмовлено у зв'язку зі зменшенням розміру пені.

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Відповідач у відзиві на позов № 32/290 від 23.03.2021 (вх. № 4459/21 від 25.03.2021) просив суд в межах ст. 239 ГПК України розстрочити виконання рішення строком на 4 місяці рівними частинами.

Позивач заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Так, згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення, розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

З метою реального виконання рішення суду, враховуючи майновий стан відповідача, беручи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи те, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання свого обов'язку, враховуючи часткову оплату за договором, а також враховуючи, що строк, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду (4 місяці) не є надмірно тривалим, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про розстрочення виконання судового рішення та наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2021 року у справі № 915/237/21 на чотири місяці рівними частинами.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 24429,81 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві та відповіді на відзив позивач також просив суд стягнути з відповідача 35405,50 грн. витрат на правову (правничу) допомогу.

Позивачем в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 35405,50 грн. (а.с. 2 на звороті, 3).

В позовній заяві позивачем зазначено, що адвокатом здійснено наступні дії:

- виїзд 11.12.2020 року до офісу позивача (за договором замовника) за місцем його знаходження (м. Южноукраїнськ) для ознайомлення з наявними матеріалами та отримання їх копій;

- підготовка та відправка відповідачу претензії та розрахунків пені, інфляційних витрат, 3% річних від 30.12.2020;

- отримання та аналіз відповіді на претензію від 25.01.2021;

- підготовка та відправлення відповідачу адвокатського запиту від 09.02.2021;

- підготовка та передача до суду і відповідачу позовної заяви.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019, укладеним між адвокатом Тимощук К. Г. та ПП ВКФ "Калімера" з додатками (а.с. 108-115);

- замовленням № 10 на надання правової (правничої) допомоги від 11.12.2020 (а.с. 116);

- квитанцією до прибуткового касового ордера серії 02АААУ № 672990 на суму 35405,50 грн. (а.с. 117);

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 328 від 13.05.2004 (а.с. 119);

- ордером серії ВЕ № 1022359 від 19.02.2021 року (а.с. 118).

07.04.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги №32/334 від 06.04.2021 (вх. № 5195/21), в якому відповідач просить суд витрати на професійну правничу допомогу зменшити до 1000,00 грн.

Клопотання мотивоване тим, що справа є не складною, типовою для адвоката Тимощук К.Г. та розглядається судом у спрощеному провадженні.

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває ряд аналогічних позовів по іншим договорам, в яких адвокатом також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу. Всього на суму 60801,84 грн.

Відповідач зазначає, що адвокатом проведено мінімум аналітичної роботи адвоката, про що свідчить невірне визначення перебігу строків для нарахування штрафних санкцій; витрати на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю справи № 915/237/21 та ціною позову; заявлена сума у розмірі 35405,50 грн. за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.

Відповідач зазначає, що позивач підтвердив оплату лише копією квитанції до прибуткового касового ордера, проте не надано видаткового касового ордера та копії Книги обліку доходів витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність в частині відображення у цій Книзі коштів, які було отримано адвокатом за надання правничої допомоги. З огляду на викладене, відповідач обґрунтовано може ставити під сумнів платіжний документ (квитанцію), виданий адвокатом, який не веде касової книги та не має відкритого рахунку в банку.

До клопотання, викладеного у відповіді на відзив, відповідачем долучено укладені між ПП ВКФ "Калімера" та адвокатом Тимощук Е. Г. по іншим господарським справам копії замовлень на надання правової (правничої) допомоги з копіями квитанцій до прибуткового касового ордера (а.с. 183-190).

Позивач у поданій відповіді на відзив вважає заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги необґрунтованим, у зв'язку з чим, просить його відхилити.

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова КАС ВС від 11.06.2020 у справі №821/227/17).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 21.04.2021 по справі №906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова КГС ВС від 21.04.2021 по справі №906/1179/20).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"; рішення у справі "Баришевський проти України"; рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України"; рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18 та від 13.10.2020 у справі № 922/3706/16).

Законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова КГС ВС від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Щодо посилань відповідача на відсутність Книги обліку доходів та витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність в частині відображення у цій Книзі коштів, які було отримано адвокатом за надання правничої допомоги, то суд зазначає, що предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, від 02.10.2019 року у справі № 815/1479/18 та від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17).

Правовідносини щодо ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат виникають з питань оподаткування між адвокатом та органом державної фіскальної служби.

Аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова КАС ВС від 16.04.2020 у справі 727/4597/19).

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (постанова КАС ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).

Так, умовами договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019, укладеного між адвокатом Тимощук К. Г. та ПП ВКФ "Калімера", встановлено наступне.

Відповідно до умов п. 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги у відповідності до умов даного договору адвокат, зобов'язується за завданням клієнта протягом дії даного договору надавати за винагороду клієнту чи визначеним клієнтом особам правову допомогу з питань, сформульованих клієнтом, а клієнт зобов'язується оплатити вартість наданої адвокатом правової (правничої) допомоги в тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору питання, щодо яких надається правова (правнича) допомога за договором, формулюються клієнтом шляхом формування замовлення, надалі - замовлення. Правова (правнича) допомога з питань, визначених у замовленні, може надаватися адвокатом у формі: складання заяв, скарг, претензій, проектів договорів, угод, контрактів та інших документів правового змісту; надання усних консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок стосовно законодавства, складання висновків та меморандумів; здійснення представництва інтересів клієнта в державних органах, в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та в інших формах, передбачених чинним законодавством; здійснення представництва інтересів клієнта в суді, третейському суді, господарському суді або в інших органах судової влади; юридичний супровід клієнта при укладанні договорів, угод чи контрактів, при розробці, реалізації бізнес-проектів, участь у переговорах із третіми особами, тощо.

Відповідно до п. 4.2 договору обсяг та зміст правової (правничої) допомоги з питань, зазначених клієнтом у замовленні, система оплати, інші умови платежів формуються у замовленні за взаємним погодженням сторін. Погодженні замовлення підписуються уповноваженими представниками та скріплюються печатками сторін, після чого такі замовлення становлять невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 7.1 договору в якості оплати послуг, що надаються адвокатом згідно договору, клієнт сплачує адвокату обґрунтований гонорар, який визначається в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 7.2 договору з метою встановлення максимально ефективних умов оплати гонорару клієнтом адвокату, клієнт може самостійно обирати одну з форм визначення та оплати гонорару адвокату в залежності від виду правової допомоги та інших критеріїв.

Відповідно до п. 7.3 договору визначення розміру та оплати гонорару адвоката може здійснюватися клієнтом за однією з наступних систем, зокрема:

Система "Г" сума гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги визначається у вигляді фіксованої суми з закріпленням порядку та підстав її виплати у відповідному замовленні на розсуд сторін договору.

Відповідно до п. 7.6 договору оплаті підлягає весь час, витрачений адвокатом на справи клієнта, включаючи час на переїзди в місті та під час відряджень, якщо не погоджено інакше. Адвокат та залучені фахівці, які працюють над справою клієнта, можуть обговорювати між собою цю справу по мірі необхідності. Коли вони проводять таке обговорення, кожна особа виставляє до оплати витрачений нею час. Це робиться для того, щоб вирішити справу клієнта якомога ефективніше шляхом обміну знань, якими володіють адвокат та залучені фахівці.

11.12.2020 між адвокатом Тимощук К.Г. та клієнтом ПП ВКФ "Калімера" оформлено замовлення № 10 на надання правової (правничої) допомоги (а.с. 116).

Відповідно до п. 1 замовлення клієнт доручає, а адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу по здійсненню стягнення дебіторської заборгованості з ДП "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" по договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018. В тому числі суми основного боргу у розмірі 2679377,24 грн.

Статус клієнта у можливому господарському провадженні - позивач.

Відповідно до п. 1.4 замовлення за здійснення юридичного супроводу та надання правової (правничої) допомоги за цим замовленням, сторони, відповідно до пункту 7.3 статті 7 договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2019 року, обирають систему оплати «Г» та встановлюють гонорар адвоката у фіксованій сумі у розмірі 1% від суми претензії позовної заяви. Вказана сума оплати включає в себе всю роботу адвоката по представництву інтересів клієнта по договору № К-14/05-2018 від 18.05.2018 року. В тому числі підготовку претензії, заяв, позовної заяви, відряджень, довідок, тощо.

Судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений в договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява б/н від 24.02.2021 з додатками (розрахунки інфляційних збитків, відсотків річних, пені, претензія від 30.12.2020, адвокатський запит від 09.02.2021), відповідь на відзив з додатками, всі документи підписано представником позивача адвокатом Тимощук К.Г. Копія квитанції до прибуткового касового ордера серії 02АААУ № 672990 на суму 35405,50 грн. підтверджує сплату позивачем суми в розмірі 35405,50 грн. (призначення платежу договір про надання правової (правничої допомоги від 01.06.2019 (замовлення № 10 від 11.12.2020)).

Щодо посилань відповідача на неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, то суд зазначає наступне. Приписами ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідачем до клопотання долучено докази надання адвокатом Тимощук К. Г. правової допомоги по іншим господарським справам (замовлення та квитанції), проте в порушення ст.74 ГПК України не подано суду жодного доказу на підтвердження обставин саме неспівмірності витрат, зокрема не подано жодних доказів на підтвердження існуючих ставок адвокатського гонорару, що дозволяло б суду оцінити вказані обставини. Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ПП ВК фірма "Калімера" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35405,50 грн. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35377,49 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, пр-т Соборності, буд. 3, кв. 84; ідентифікаційний код 20880227) заборгованість в сумі 1627843,19 грн., яка складається з основної заборгованості в сумі 1379377,25 грн., пені в сумі 811,77 грн., інфляційних витрат у сумі 130044,94 грн., 3% річних у сумі 117609,23 грн., а також судовий збір у сумі 24429,81 грн., витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 35377,49 грн.

3. Розстрочити виконання рішення суду строком на 4 місяці рівними частинами.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13.09.2021 (після тимчасової непрацездатності судді).

Суддя В.С. Адаховська

Попередній документ

99601938

Наступний документ

99601940

Інформація про рішення:

№ рішення:	99601939
№ справи:	915/237/21
Дата рішення:	11.08.2021
Дата публікації:	17.09.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; підряду

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (24.02.2021)
Дата надходження:	24.02.2021
Предмет позову:	Стягнення заборгованості за договором №К-14/05-2018

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

31.03.2021 11:30	Господарський суд Миколаївської області
19.05.2021 10:30	Господарський суд Миколаївської області
14.07.2021 13:30	Господарський суд Миколаївської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АДАХОВСЬКА В С

відповідач (боржник):

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

відповідач в особі:

Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом"

позивач (заявник):

ПП ВКФ "Калімера"

представник позивача:

Тимощук Катерина Григорівна