79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.08.2021 справа № 914/685/21
Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, при секретарі судового засідання І.С. Зусько, розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства «Соловій-Транс», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенмор», м. Львів
про: стягнення 24230,51 грн
За участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи.
19.03.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Соловій-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенмор» про стягнення 24230,51 грн.
Ухвалою від 24.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 22.04.2021.
22.04.2021 сторони не забезпечили явку уповноважених представників. Заяв, клопотань, пояснень чи заперечень на адресу суду засобами поштового зв'язку не надходило. Ухвалою від 22.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 22.04.2021, розгляд справи відкладався на 24.05.2021.
Ухвалою від 24.05.2021 розгляд справи відклався на 22.06.2021.
Внаслідок неявки учасників справи у судове засідання 22.06.2021 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 09.08.2021.
Ухвалою від 09.08.2021 суд відклав розгляд справи по суті на 30.08.2021, врахувавши подане відповідачем клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 18415/21 від 09.08.2021).
Представниця позивача не з'явилася у судове засідання 30.08.2021.
30.08.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (без накладення кваліфікованого електронного підпису). Клопотання відповідача мотивоване зайнятістю уповноваженого представника ТОВ «Авенмор» у іншому судовому засіданні. З метою дотримання розумних строків здійснення господарського судочинства та дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи від 30.08.2021.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні в нарадчій кімнаті судом складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення..
Суть спору та правова позиція сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПП «Соловій-Транс» та ТОВ «Авенмор» був підписаний Договір-Заявка № 320-007726 від 03.12.2020, на виконання умов якого позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом «Польща-Україна». Позивач своєчасно та належним чином виконав свій обов'язок із перевезення вантажу, підтвердженням чого слугує підписана відповідачем CMR № 0152156. Загальна сума здійсненого перевезення вантажу становить 56360,00 грн. Відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманих послуг у розмірі 53000,00 грн. Станом на дату написання позовної заяви між сторонами існувала заборгованість у розмірі 3630,00 грн за надані послуги відповідно до Договору-Заявки № 320-007726 від 03.12.2020. Позивач зазначає, що оплата за послуги з перевезення вантажу повинна була бути здійснена відповідачем у строк до 15.12.2020, згідно з умовами вищевказаного Договору-Заявки: «п. 2: Оплата по даній Заявці здійснюється протягом 0 до вивантаження».
Згаданим Договором-Заявкою також передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги. Позивач, відповідно до цього, нарахував відповідачеві 655,27 грн пені, 19126,22 грн відсотків за кожен день прострочення оплати, та 819,02 грн інфляційний втрат (відповідні розрахунки долучені позивачем до матеріалів позовної заяви).
Зважаючи на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з ТОВ «Авенмор» на користь ПП «Соловій-Транс» 3630,00 грн основного боргу, 655,27 грн пені, 19126,22 грн відсотків за кожен день прострочення оплати, та 819,02 грн інфляційний втрат. Судові витрати просить покласти на відповідача.
14.05.2021 відповідач через канцелярію Господарського суду Львівської області подав відзив на позовну заяву (вх. № 112836/21). У відзиві відповідач підтверджує факт існування між ним та ПП «Соловій-Транс» договірних відносин та здійснення перевезення вантажу, однак зазначає, що станом на 14.05.2021 між сторонами проведений повний розрахунок за Договором-Заявкою № 320-007726 від 03.12.2020, відповідними доказами є долучені до відзиву платіжні доручення:
- від 14.12.2020 № 345 - на суму 28000,00 грн;
- від 22.01.2021 № 354 на суму 10000,00 грн;
- від 09.03.2021 № 439 - на суму 15000,00 грн;
- від 14.05.2021 № 537 - на суму 3630,00 грн.
Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій заперечує, вважаючи, що такі нараховані неправомірно, оскільки у Договорі-Заявці не встановлено чіткої дати проведення оплати. Твердження позивача про те, що розрахунок за надані послуги мав бути проведений до 15.12.2020, є суб'єктивним, оскільки дата « 15.12.2020», від якої позивач проводить нарахування відсотків, пені та інфляційних втрат встановлена ним на власний розсуд та не підтверджена жодним документом.
Зважаючи на викладене у сукупності, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.
03.12.2020 між ПП «Соловій-Транс» та ТОВ «Авенмор» був підписаний Договір-Заявка № 320-007726 про надання послуг з перевезення вантажу. Загальна сума послуг становила 56360,00 грн.
Позивач виконав взяте на себе зобов'язання з надання ТОВ «Авенмор» послуг з перевезення вантажу, підтвердженням чого виступає підписана відповідачем CMR № 0152156. у пункті 24 цієї CMR № 0152156 зазначено:
«Вантаж одержано / Goods received»
Місце Львів PlaceДата 15.12.2020 on
Заходів досудового врегулювання спору між сторонами не було вжито, у матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалося звернення ПП «Соловій-Транс» з претензією чи листом-вимогою до ТОВ «Авенмор» про сплату наявної заборгованості за відповідним Договором-Заявкою.
ПП «Соловій-Транс», користуючись своїм правом, передбаченим пунктами 2 та 9 Договору-Заявки № 320-007726 від 03.12.2020, нарахував відповідачеві 655,27 грн пені, 19126,22 грн відсотків за кожен день прострочення оплати, та 819,02 грн інфляційний втрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 11283/21 від 14.05.2021) існування договірних відносин між сторонами визнав, проте зазначив, що усі надані позивачем послуги були оплачені ТОВ «Авенмор» у повному обсязі, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи відповідні платіжні доручення:
- від 14.12.2020 № 345 - на суму 28000,00 грн;
- від 22.01.2021 № 354 на суму 10000,00 грн;
- від 09.03.2021 № 439 - на суму 15000,00 грн;
- від 14.05.2021 № 537 - на суму 3630,00 грн.
Тобто, як вбачається з наведеного, станом на дату розгляду справи основна сума заборгованості є оплаченою у повному обсязі. Несплаченими залишаються лише нараховані штрафні санкції.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з перевезення вантажу на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Договірні зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору-Заявки № 320-007726, підписаного 03.12.2020. Доказом повного виконання взятого на себе позивачем зобов'язання є підписана CMR № 0152156.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Сторони погодили умови, відповідно до яких відбувається оплата за надані послуги.
Пунктом 2 Договору-Заявки № 320-007726 від 03.12.2020 передбачено, що «Оплата по даній Заявці здійснюється протягом 0 до вивантаження. Документи, які «Перевізник» надає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок. У випадку досмотру транспортного засобу на кордоні і понесення у зв'язку із цим «Перевізником» витрат по оплаті додаткових послуг навантаження, «Замовник» відшкодовує усі здійснені «Перевізником» витрати на підставі підтверджуючих документів».
Частиною 1 статті 920 Цивільного кодексу України врегульовано у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Умовами Договору-Заявки № 320-007726 від 03.12.2020 передбачено відповідальність «Замовника» за прострочення оплати за надані послуги перевезення.
Пунктом 9 Договору-Заявки вказано: «За несвоєчасну оплату наданих послуг «Замовник» сплачує «Перевізнику» пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати «Замовник» за користування грошовими коштами «Перевізника» додатково оплачує 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення».
Суд встановив, що позивач, опираючись на погодженні положення Договору-Заявки, нарахував ТОВ «Авенмор» штрафні санкції: 655,27 грн пені, 19126,22 грн відсотків за кожен день прострочення оплати, та 819,02 грн інфляційний втрат. При цьому зазначені штрафні санкції нараховувалися на суму основного боргу у розмірі 3630,00 грн, яка існувала станом на день подання позову до господарського суду.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що, подаючи до суду відзив на позовну заяву, відповідач долучив платіжні доручення, які свідчать про наявність оплати за отримані ним послуги перевезення. У тому числі долучене також платіжне доручення на суму 3630,00 грн від 14.05.2021 № 537, що підтверджує повну оплату відповідачем основної суми заборгованості за Договором-Заявкою.
Відповідач заперечує щодо нарахування позивачем 655,27 грн пені, 19126,22 грн відсотків за кожен день прострочення оплати, та 819,02 грн інфляційний втрат, посилаючись на відсутність будь-якого документального підтвердження факту фіксування дати вивантаження, від якої можна було відраховувати прострочення оплати відповідачем за отримані послуги перевезення. Попри твердження ТОВ «Авенмор», що позивач самостійно, виходячи з власних суб'єктивних міркувань, визначив такою датою « 15.12.2020», суд з такими доводами не погоджується та зазначає, що саме у CMR № 0152156, яка підписана, зокрема й відповідачем, є відповідна графа («№ 24») із вказанням дати отримання вантажу - 15.12.2020.
Тобто позивач скористався своїм правом, передбаченим Цивільним кодексом України, та умовами пункту 9 Договору-Заявки № 320-007726 від 03.12.2020, нарахувавши відповідачеві 655,27 грн пені, 19126,22 грн відсотків за кожен день прострочення оплати, та 819,02 грн інфляційний втрат.
Здійснивши перерахунок штрафних санкцій, суд повідомляє, що до сплати підлягають:
- пеня у розмірі 653,36 грн;
2863015.12.202031.12.20201712366100159,58
2863001.01.202121.01.20212112365100197,66
1863022.01.202104.03.20214212365100257,25
1863005.03.202108.03.202141336510026,54
363009.03.202112.03.202143136510012,33
Всього: 653,36
Розрахунок пені проводився за формулою:
Пеня = [Сума боргу] * 2 [Ставка пені] / 100% / 365 днів * [Кількість днів]
- 3% річних у розмірі 3918,8 грн (позивач припустився арифметичної помилки під час користування електронним калькулятором штрафних санкцій, вказавши суму заборгованості за другий період 186300,00 грн замість 18630,00 грн);
2863015.12.202021.01.2021380,21002175,88
1863022.01.202108.03.2021460,21001713,96
363009.03.202112.03.202140,210029,04
Всього: 3918,88
Розрахунок процентів проводився за формулою:
Відсотки = [Сума боргу] * [Процентна ставка] / 100% / 365 днів * [Кількість днів]
- інфляційні втрати у розмірі 819,02 грн;
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3630,00 грн, що становило суму основного боргу, підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенмор» на користь Приватного підприємства «Соловій-Транс» 3630,00 грн основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенмор» (79034, м. Львів, вулиця Навроцького, буд. 1, ідентифікаційний код 41984224) на користь Приватного підприємства «Соловій-Транс» (79024, м. Львів, вулиця Промислова, буд. 21, кв. 7, ідентифікаційний код 39052784) 653,36 грн пені, 3918,88 грн 3% річних, 819,02 грн інфляційних втрат та 505,07 грн судового збору.
4. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2021.
Суддя З.П. Гоменюк