Справа №635/1443/21
Провадження № 2/635/2032/2021
Іменем України
13 вересня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.,
секретар судового засідання Євсюков О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 , в інтересах якого за договором №05-02 від 15.02.2021 року діє адвокат Саламаха Р.Р., звернувся до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 148208,39 грн., з яких 140251,26 грн. - сума основного боргу, 4922,47 грн. - проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ, 739,77 грн. - 3% річних від простроченої суми, 2294,89 грн. - інфляційне збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 липня 2020 року позивач надав відповідачу позику у грошовій сумі 150000,00 грн., які відповідач відповідно до розписки зобов'язувався повернути на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно з графіком повернення: 37500,00 грн. - не пізніше 30 жовтня 2020 року, 37500,00 грн. - не пізніше 30 листопада 2020 року, 37500,00 грн. - не пізніше 30 грудня 2020 року, 37500,00 грн. - не пізніше 30 січня 2021 року. На момент пред'явлення позову відповідачем сплачено на користь позивача 4824, 12 грн. 09 листопада 2020 року та 4924,62 грн. 18 листопада 2020 року, а разом 9748,74 грн. 29 січня 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про прострочення виконання грошового зобов'язання, але ОСОБА_2 не повернув позичені кошти, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з останнього на його користь грошові кошти в розмірі 148208,39 грн., з яких 140251,26 грн. - сума основного боргу, 4922,47 грн. - проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ, 739,77 грн. - 3% річних від простроченої суми, 2294,89 грн. - інфляційне збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, та судові витрати по справі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Від представника позивача адвоката Саламаха Р.Р. надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 28 липня 2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. готівкою, які зобов'язувався повернути в строк до 30 січня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» за наступним графіком:
37500,00 грн. - не пізніше 30 жовтня 2020 року,
37500,00 грн. - не пізніше 30 листопада 2020 року,
37500,00 грн. - не пізніше 30 грудня 2020 року,
37500,00 грн. - не пізніше 30 січня 2021 року.
09.11.2020 року ОСОБА_2 здійснені платежі на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПриватБанк» на суму 4824,12 грн., а 17.11.2020 на суму 4924,62 грн., що підтверджується копіями квитанцій 2139-7409-2789-0892 від 09.11.2020 та 2147-6384-9205-0191 від 17.11.2020.
29.01.2021 року відповідачу позивачем було направлено повідомлення про прострочення виконання боргового зобов'язання за розпискою від 28 липня 2020 року.
Згідно із ст.ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Дослідивши укладену між сторонами розписку, суд встановив наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 150000,00 грн. саме у борг.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписки), відповідачем не було повернуто борг у строк, зазначений у розписці, що є істотним порушенням умов договору, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики (розпискою) у сумі 140251,26 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 4922,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 2294,89 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 739,77 грн., суд вважає наступне.
Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
Разом з тим, суд враховує наступне. В пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що строк дії Договору позики від 28.07.2020 року закінчився 30.01.2021 року, тому відповідно нарахування позивачем відсотків за користування грошовими коштами після 30.01.2021 року є безпідставним.
В даному випадку права та інтереси позивача можуть бути забезпечені лише в порядку ч. 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із змісту укладеного між сторонами договору позики (боргової розписки) вбачається, що розмір процентів за користування грошима не визначено. За таких обставин розмір відсотків слід обраховувати виходячи із розміру облікової ставки НБУ.
Так, облікова ставка НБУ становила в період з 24.07.2020 по 04.03.2021 -6% річних.
Отже проценти за позикою складають: за період з 28.07.2020 по 09.11.2020 (150000х6,0%):365х104 дні =2564,38 грн.; за період з 10.11.2020 по 17.11.2020 (145175,88х6,0%):365 днів х8 днів=190,92 грн., за період з 18.11.2020 по 30.01.2021 (140251,68х6,0%):365 днів х74 дні=1706,07 грн., а разом 4461,37 грн.
Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних від простроченої суми в розмірі 739,77 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2294,89 грн. і погоджується з наданим розрахунком.
Відповідачем наданий розрахунок не спростований, він до суду не з'явився, відзиву на позов не надав, іншого не довів.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за позикою в розмірі 140251,26 грн., проценти за позикою в розмірі 4461,37 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 739,77 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 2294,89 грн., а разом 147747,29 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №73-1725К від 18.02.2021 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1482,10 гривень.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог у розмірі 1477,50 грн. (99,69%).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати представника позивача на правову допомогу складають 5000,00 грн., що підтверджується договором №05-2 про надання правової допомоги від 15.02.2021 року, актом приймання-переданні наданої правової допомоги від 05.06.2021 року, квитанцією про оплату №73-1753К від 18.02.2021 на суму 5000,00 грн.
Такі витрати суд вважає співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) відповідно до умов договору. В той час відповідачем не зазначено жодних підстав для їх зменшення.
Отже судові витрати з надання правової допомоги, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, становлять 4984,50 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28 липня 2020 року в сумі 147747 (сто сорок сім тисяч сімсот сорок сім) гривень 29 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6462 (шість тисяч чотириста шістдесят дві) гривні.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 13 вересня 2021 року.
Суддя С.А.Лук'яненко