Справа № 643/13339/20
Провадження № 2/643/1111/21
02.09.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р. кизи, представника відповідача Олєнєва Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням наступних уточнень (заява про зменшення розміру позовних вимог, вхідний від 07.04.2021) просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 15279,60 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.11.2013 між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, строки та в порядку, встановленими Кредитним договором, яким в тому числі передбачено право банку проводити зміни Тарифів, а також умов обслуговування рахунків. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з неї заборгованість в розмірі 15279,60 грн., що виникла станом на 07.07.2020 та складається з наступного: 3198,27 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8952,79 грн. - заборгованість по простроченим процентам; 3128,54 грн. - заборгованість з пені.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання 02.09.2021 не з'явився, в позовній заяві, а також клопотанні просив суд розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2021 заперечував проти позову в повному обсязі. Так, представник відповідача заперечував факт укладення кредитного договору, а також факт видачі та отримання кредиту. Крім того, просив застосувати позовну давність.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачем відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 23.11.2013, підписаної відповідачем, останній було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що не заперечує факт підписання відповідачем вказаної анкети-заяви.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності факт підписання відповідачем анкети-заяви, а також надані позивачем дані щодо руху коштів по кредитній картці, в яких зазначено на факті зняття відповідачем грошових коштів з вказаної картки, надані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредиту.
З наведених вище мотивів суд відхиляє доводи представника відповідача відносно того, що остання взагалі не отримувала від позивача будь-яких грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредитом в розмірі 3198,27 грн.
Оцінюючи заяву представника відповідача про застосування позовної давності від 19.05.2021, суд керується таким.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 697/1307/17-ц, від 15.01.2021 у справі № 494/366/19, встановивши, що у жовтні 2011 року відповідач отримала кредит (кінцевий термін повернення якого відповідає строку дії картки) у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, оскільки ОСОБА_1 неналежно виконувала свої зобов'язання по вказаному кредитному договору, останній платіж було внесено 09 жовтня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у червні 2017 року, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідача у справі. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладений у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15.
З довідки про рух коштів по рахунку відповідача вбачається, що останній платіж відповідачем було внесено 24.04.2014.
З даним позовом до суду позивач звернувся лише 28.08.2020, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача.
Крім того, як вбачається з довідки позивача, відповідачу було оформлено дві кредитні картки - одна із терміном дії до 03.2016, друга з терміном дії до 07.2016.
Таким чином, до суду з даним позовом позивач звернувся через понад 4 роки з дати закінчення терміну дії кредитних карток.
Обставин, які б свідчили про поважність причин пропущення позовної давності, судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення заборгованості за тілом кредитом в розмірі 3198,27 грн. у зв'язку із спливом позовної давності.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами в розмірі 8952,79 грн. та заборгованості з пені в розмірі 3128,54 грн., суд керується таким.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови щодо нарахування позивачем процентів та їх розміру, а також пені за неналежне виконання умов Кредитного договору.
Сплату процентів та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, передбачено Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку.
Судом під час дослідження наданих позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що вказані документи не містять підпису відповідача та будь-яких інших даних, з яких суд мав би можливість достовірно встановити, що саме вказана редакція зазначених документів була пред'явлена відповідачу для ознайомлення під час укладення Кредитного договору та погоджена ним у встановленому законом порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував факт укладення кредитного договору та його умови.
Відповідач 19.05.2021 надала письмове клопотання, в якому заперечувала факт укладення кредитного договору, в тому числі заперечувала факт ознайомлення її з Умовами та Правилами надання банківських послуг. В обґрунтування правової позиції відповідач також посилалась на вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не доведено, що умовами укладеного між сторонами Кредитного договору було передбачено право позивача нараховувати відповідачу проценти та пеню за порушення умов вказаного договору.
За таких обставин, враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів та пені.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в позовних вимогах в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами та заборгованості з пені.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості- відмовити повністю
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Крівцов