Рішення від 31.08.2021 по справі 910/22876/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2021Справа № 910/22876/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас»

до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції

№ 544/УД від 30.11.2015 на суму 171 644 930,24 грн

За участю представників сторін:

від позивача Вабіщевич Т.В. (довіреність № б/н від 24.05.2021, адвокат)

Тимошина О.А. (довіреність № б/н від 08.09.2020, адвокат)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» (далі - ТОВ «ШУ «Донбас», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго», відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 171 644 930,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем протягом грудня 2015 року - квітня 2016 року на виконання умов укладеного сторонами Договору постачання вугільної продукції № 544/УД від 30.11.2015.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 171 644 930,24 грн, з яких: 132 484 887,16 грн - основний борг (борг за поставлений товар), 6 876 738,45 грн - 3% річних, 32 283 304,63 грн - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2018 (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Донбасенерго» на користь ТОВ «ШУ «Донбас» 132 484 887,16 грн основного боргу, 6 876 738,45 грн 3% річних, 32 283 304,63 грн інфляційних втрат та 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (колегія суддів у складі: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) вищевказане рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 у справі № 910/22876/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 910/22876/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав на суперечність доказів, поданих на підтвердження факту прийняття товару вантажоотримувачем, а саме заяв свідка ОСОБА_1 щодо підписання ним Актів приймання-передачі партій вугільної продукції, у зв'язку з чим судом касаційної інстанції була наведена правова позиці, викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 917/2033/16, згідно з якою якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Крім того, Верховний Суд також вказав, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 23 Закону України «Про електроенергетику» (якими встановлено, що особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України), не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів щодо поставки і оплати електричної енергії ТОВ «ШУ «Донбас» та призначення експертизи з метою визначення на підставі вказаних документів обсягу спожитої та оплаченої електричної енергії з підстав його необґрунтованості та недоцільності проведення експертного дослідження.

Верховний Суд вказав на необхідність дослідити положення Багатостороннього договору, який укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території, для правильного застосування положень договору № 544/УД від 30.11.2015 щодо умов оплати, зважаючи на приписи ст. 23 Закону України «Про електроенергетику» і положення Постанови КМУ № 263 від 07.05.2015 та беручи до уваги фактичні обставини справи. Суд касаційної інстанцій вказав, що без встановлення фактичних обставин справи про те, чи умови Багатостороннього договору, або інших угод, укладених на підставі вказаного договору визначають спеціальний порядок продажу і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, не можливо надати належну оцінку доводу про те, що сторони не визначали в договорі умови і строки оплати вугілля.

Також Верховний Суд вказав на необхідність встановити, чи був наявний Дозвіл координаційного центру здійснювати оплату вугілля за рахунок грошових коштів, одержуваних ПАТ «Донбасенерго» на паливну складову виробництва електроенергії відповідно до алгоритму розподілу коштів, затвердженого на підставі Багатостороннього договору внаслідок оплати ПАТ «ШУ «Донбас» за електроенергію відповідно постачальнику електроенергії, оскільки без встановлення вказаної обставини неможливо належним чином визначити, чи підлягають застосуванню вимоги закону в сфері управління об'єктами державної власності та корпоративного управління та надати належне тлумачення змісту укладеного сторонами правочину.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 05-23/1960 від 08.11.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу № 910/22876/17 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 справу № 910/22876/17 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г. та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.12.2018; запропоновано учасникам справи надати письмові міркування щодо доцільності та можливості проведення у справі судової експертизи; кола питань, роз'яснення яких потребує висновку експерта, погодження сторонами експертної установи, якій слід доручити проведення експертизи, а також порядку оплати вартості експертизи з урахуванням постанови Верховного Суду від 11.10.2018.

10.12.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у нього відсутні документи, на які посилається позивач, адже у березні 2017 невідомі особи взяли під контроль та управління структурні підрозділи ПАТ «Донбаснерго», розташовані на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, у тому числі, й Старобешівську ТЕС. Відповідач вказав, що вважає факт поставки продукції та розмір позовних вимог недоведеними, надані позивачем копії залізничних накладних та посвідчень якості вугілля - неналежними доказами поставки вугілля, Акти звіряння за якістю та кількістю вугілля, а також Акти прийму-передачі вугілля - такими, що містять ознаки їх підроблення, а твердження позивача про те, що у відповідача виник обов'язок оплатити повну вартість поставленої вугільної продукції - необґрунтованими, адже положеннями ст. 23 Закону України «Про електроенергетику» та Постанови КМУ № 263 від 07.05.2015, а також умовами Багатостороннього договору, який укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території, визначений спеціальний порядок продажу і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території, у зв'язку з чим при складенні Специфікацій до Договору № 544/УД від 30.11.2015 сторони усно визначили порядок оплати поставленої вугільної продукції, що узгоджувався з рішенням дирекції ПАТ «Донбасенерго», оформленим протоколом № 285 від 24.11.2015, згідно з яким вугілля, яке постачалось на Старобешівську ТЕС ПАТ «Донбасенерго», оплачувалось зустрічними постачаннями електроенергії позивачу для забезпечення його електроенергією за умови наявності дозволу Координаційного центру, а у випадку відсутності такого дозволу вартість вугілля оплачувалась після оплати позивачем вартості спожитої електричної енергії її постачальнику та отримання відповідачем грошових коштів на паливну складову виробництва електричної енергії відповідно до Алгоритму розподілу коштів, затвердженого на підставі умов Багатостороннього договору.

З урахуванням викладеного, відповідач вважав заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому просив суд у їх задоволенні відмовити.

У той же день, 10.12.2018, відповідачем були подані до суду клопотання про призначення комплексної експертизи, а також додаткові пояснення до нього, в яких відповідач просив провести експертне дослідження з метою встановлення, чи виконаний підпис на Актах прийому-передачі партії вугільної продукції та Актах звіряння за якістю та кількістю вугілля керівником департаменту паливо-транспортного забезпечення Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбасенерго» Циркуном М.О. або іншою особою, а також з метою встановлення, чи відповідає час створення таких Актів вказаним у них датам, чи можливо, що підпис вказаної особи на таких Актах виконано друкарськими речовинами, виробленими в недавній час, яка давність нанесення відбитків печаток на зазначених Актах та в якій послідовності виконувались реквізити (підпис, відтиск печатки тощо) на них. Виконання такого експертного дослідження відповідач пропонував доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз або Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Крім того, відповідачем було подане клопотання про призначення економічної експертизи та витребування доказів, необхідних для її проведення, а також додаткові пояснення до вказаного клопотання. Проведення такої експертизи відповідач просив призначити з метою встановлення обсягу та вартості отриманої ПАТ «ШУ «Донбас» електричої енергії протягом періоду з грудня 2015 року по грудень 2016 року, встановлення обсягу коштів, сплачених ПАТ «ШУ «Донбас» протягом вказаного періоду та визначення розміру заборгованості ПАТ «ШУ «Донбас» за електричну енергію, спожиту протягом вказаного періоду при видобуванні вугілля для ТОВ «ШУ «Донбас», а також з метою встановлення паливної складової тарифу на електричну енергію Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбасенерго».

10.12.2018 позивач подав до суду пояснення, в яких вказав, що умови Багатостороннього договору не поширюють свою дію на спірні правовідносини, що склались між сторонами внаслідок поставки вугільної продукції за Договором № 544/УД від 30.11.2015, оскільки позивач не є суб'єктом електроенергетики та стороною Багатостороннього договору, знаходиться на підконтрольній території, а між сторонами спору не укладалось жодного договору на постачання електричної енергії. Позивач зазначив, що Постанова КМУ № 263 від 07.05.2015 та Багатосторонній договір не містять положень про те, що оплата вугілля ставиться в залежність від наявності дозволу Координаційного центру здійснювати таку оплату за рахунок грошових коштів, одержаних відповідачем на паливну складову виробництва електричної енергії. Також позивач виклав свої заперечення щодо проведення у справі почеркознавчої експертизи у зв'язку з суперечливими показаннями свідка ОСОБА_1 та вказав на відсутність такої необхідності на його переконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 відкладено підготовче засідання на 18.12.2018.

13.12.2020 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18.12.2018 позивач подав до суду клопотання про виключення з числа доказів усіх Актів звірки за кількістю та якістю вугілля та просив суд розглядати справу на підставі інших доказів, наявних у матеріалах справи. Вказане клопотання було задоволено ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018.

У той же день, 18.12.2020 позивач подав до суду заперечення на клопотання про витребування доказів та призначення економічної експертизи, а також заперечення на клопотання про призначення комплексної експертизи.

Крім того, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти тверджень відповідача про відсутність у нього документів, на які посилається позивач, та недоведеність факту поставки продукції. Спростовуючи наведені твердження відповідача, позивач зазначив, що у листі № 01-1.3/00294 від 02.02.2017, наданому відповідачем у відповідь на претензію позивача з вимогою сплатити заборгованість, відповідач визнав факт прийняття ним відвантаженого на Старобешівську ТЕС вугілля та зазначив, що використав його у повному обсязі, отже, на момент захоплення Старобешівської ТЕС у березні 2017 року відповідач був обізнаний про укладення сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015 та визнавав факт його наявності, а також факт прийняття поставленого позивачем вугілля у повному обсязі. Крім того, позивач вказав, що, як повідомив у своїй заяві від 27.06.2018 ОСОБА_2 , який підписував від імені відповідача Акти прийому-передачі партії вугільної продукції та Розрахунки знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до них, з квітня 2015 року та по дату підписання заяви його робоче місце знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34А, що, на переконання позивача, підтверджує перебування у розпорядженні відповідача усієї первинної документації за Договором № 544/УД від 30.11.2015.

Позивач вважав, що твердження відповідача про неотримання тим вугільної продукції спростовуються долученими до матеріалів справи первинними документами, а саме Актами прийому-передачі партії вугільної продукції та розрахунками знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до них. Крім того, позивач заперечив правомірність та обґрунтованість тверджень відповідача про те, що сторонами була досягнута усна домовленість про зміну порядку оплати вугільної продукції, поставленої на виконання укладеного сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015, адже зміну умов договору, укладеного в письмовій формі, шляхом усних домовленостей не допускають ані положення вказаного Договору, ані норми чинного законодавства України. Зазначаючи про порядок та строк оплати вугільної продукції, поставленої на виконання вказаного Договору, позивач вказував на необхідність застосування положень ст. 692 Цивільного кодексу України з огляду на те, що згідно з положеннями п. 5.4 Договору сторони повинні були погодити строк оплати товару у специфікаціях, проте не зробили цього. Також позивач заперечував можливість застосування умов Багатостороннього договору до спірних правовідносини.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 клопотання ПАТ «Донбасенерго» про витребування доказів, призначення у справі економічної експертизи та комплексної експертизи задоволено частково; призначено у справі № 910/12873/18 комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення якої поставлено наступні питання:

І) - чи виконаний підпис на Актах прийому-передачі партії вугільної продукції за договором № 544/УД від 30.11.2015, укладеним між ПАТ «Донбаснерго» та ТОВ «ШУ «Донбас», керівником департаменту паливо-транспортного забезпечення Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбасенерго» Циркуном М.О. чи іншою особою, а саме на таких Актах: від 29.03.16 №№ 34-40, від 31.03.16 №№ 48-52; від 07.04.16 №№ 6,8,9,10,12,13, від 11.03.16 №№ 7-12, від 24.03.16 № 20, від 12.04.16 № 35, від 11.04.16№ 16, від 22.04.16, №№ 66, 68,72, від 30.04.16 №№ 58, 60, 65;

- чи відповідає час створення Актів прийому-передачі партій вугільної продукції за договором № 544/УД від 30.11.2015р., вказаним на них датам?

- чи можливо, що підпис Циркуна М.О. на Актах прийому-передачі партій вугільної продукції за договором № 544/УД від 30.11.2015 виконано друкарськими речовинами, виробленими в недавній час?

ІІ) - визначити обсяг та вартість отриманої ТОВ «ШУ «Донбас» електричної енергії в період з грудня 2015 по грудень 2016 рр. включно помісячно по кожному постачальнику електроенергії;

- визначити обсяг коштів, сплачений ТОВ «ШУ «Донбас» за електричну енергію, отриману в період з грудня 2015 по грудень 2016 рр. включно помісячно по кожному постачальнику електроенергії;

- визначити розмір боргу ПАТ «ШУ «Донбас» за електричну енергію, спожиту в період з грудня 2015 по грудень 2016 при видобуванні вугілля для ТОВ «ШУ «Донбас» та паливну складову в тарифі на електричну енергію Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбасенерго» в період грудень 2015 - грудень 2016 рр. включно помісячно;

- визначити обсяг коштів, отриманий ПАТ «Донбасенерго» в період з грудня 2015 по грудень 2016 року, помісячно: за грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016 р., внаслідок сплати ПАТ «ШУ «Донбас» за електричну енергію спожиту в період грудень 2015 - грудень 2016 року включно на паливну складову на виробництво електроенергії в тарифі Старобешівської ТЕС відповідно до Алгоритмів розподілення грошових коштів, затверджених Координаційним центром на підставі умов Багатостороннього договору.

Провадження у даній справі зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 вищевказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 залишено без змін.

08.04.2019 матеріали даної справи були направлені до експертної установи.

20.05.2019 до суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 19-1914/1915вих. від 13.05.2019 з проханням погодити термін проведення судової експертизи не раніше 4-го кварталу 2019 року та здійснити оплату судової експертизи, а також клопотання судового експерта Хосонової О.С. про надання сторонами додатково оригіналів або належним чином завірених копій наступних документів за період з грудня 2015 року до грудня 2015 року (включно):

- статуту ПАТ "ШУ "Донбас" та ТОВ "ШУ "Донбас";

- первинних документів ПАТ "ШУ "Донбас" щодо отримання та сплати електроенергії (Акти приймання-передачі, платіжні доручення, банківські виписки тощо) по кожному постачальнику електроенергії;

- Актів звірки взаєморозрахунків ПАТ "ШУ "Донбас" з кожним постачальником електроенергії;

- регістрів бухгалтерського обліку ПАТ "ШУ "Донбас", в яких відображені взаємовідносини з постачальником електроенергії (щомісячно по кожному постачальнику);

- зведеного облікового регістру ПАТ "ШУ "Донбас" за електроенергією;

- довідки ПАТ "ШУ "Донбас", для яких підприємств проводиться видобування вугілля (у розрізі контрагентів - щомісячно);

- розрахунку регульованого тарифу на виробництво електроенергії Старобешевської ТЕС, у тому числі паливної складової в тарифі відповідно до Алгоритмів розподілення грошових коштів, затверджених Координаційним центом на підставі умов Багатостороннього договору.

Крім того, експерт звернувся до суду з проханням конкретизувати третє питання розділу ІІ, зазначивши назву контрагента, з яким необхідно визначити розмір боргу ПАТ "ШУ "Донбас" за електричну електроенергію, а також конкретизувати четверте питання розділу ІІ, зазначивши формування тарифів на електричну енергії Старобешівської ТЕС ПАТ "Донбас" та паливну складову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.05.2019 поновлено провадження у справі; підготовче засідання призначено на 06.06.2019, витребувано матеріали справи з експертної установи; та задоволено клопотання судового експерта Хосонової О.С., зобов'язавши сторін надати суду оригінали або належним чином завірені копії наведених в переліку експерта документів.

03.06.2019 до суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 19-2158вих. від 30.05.2019 з клопотанням експерта, в якому останній просив вказати:

- в якому томі та на яких аркушах справи розташовані досліджувані документи: Акти прийому-передачі партії вугільної продукції договором № 544/УД від 30.11.2015, а саме: від 29.03.16 №№ 34-40, від 31.03.16 №№ 48-52, від 07.04.16 №№ 6, 8, 9, 10, 12, 13, від 11.03.16 №№ 7-12, від 24.03.16 № 20, від 12.04.16 № 35, від 11.04.16 № 16, від 22.04.16 №№ 66, 68, 72, від 30.04.16 №№ 58, 60, 65, вказавши графу розташування досліджуваних підписів;

- в яких томах справи та на яких аркушах розташовані оригінали зразків підписів Циркуна М.О., вказати повну назву документів, їх реквізити та вказати місце розміщення підписів, які можна приймати до порівняльного дослідження, оскільки відповідно до п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: «Експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно».

У випадку, якщо досліджувані документи та зразки відсутні в матеріалах справи, судовий експерт просив надати:

- оригінали Актів прийому-передачі партії вугільної продукції договором № 544/УД від 30.11.2015, а саме: від 29.03.16 №№ 34-40, від 31.03.16 №№ 48-52, від 07.04.16 №№ 6, 8, 9, 10, 12, 13, від 11.03.16 №№ 7-12, від 24.03.16 № 20, від 12.04.16 № 35, від 11.04.16 № 16, від 22.04.16 №№ 66, 68, 72, від 30.04.16 №№ 58, 60, 65;

- вільні зразки підписів Циркуна М.О. в оригіналах різноманітних документів, які б відповідали об'єкту дослідження, максимально наближених за часом виконання до досліджуваного документу (2016 p.), а саме: документи, які відносяться к службовому листуванню, автобіографії, власноруч заповнені анкети, заяви, особисті листи, платіжні відомості, касові ордери та ін. (не менше 10-15 документів);

- експериментальні зразки підписів Циркуна М.О. , які виконані на 5-7 аркушах формату А4.

06.06.2018 до суду надійшли подані позивачем письмові міркування щодо редакції питань 3 та 4 розділу ІІ, викладених в резолютивній частині ухвали суду від 18.12.2018, позивач вважав, що проведення експертизи з переліком питань, визначених у вказаній ухвалі суду, не сприятиме встановленню обставин, важливих для правильного вирішення спору, у зв'язку з цим роз'яснення будь-яких питань вважав недоцільним. Крім того, на вимогу ухвали суду від 29.05.2019 позивач надав копію статуту ТОВ «ШУ «Донбас».

Від відповідача також надійшли пояснення щодо питань, поставлених в ухвалі суду від 29.05.2019, та документи, витребувані ухвалою суду від 29.05.2019, а саме - статут ПАТ «Донбасенерго» та документи для розрахунку регульованого тарифу на виробництво електроенергії Старобешівською ТЕС, у тому числі паливної складової в тарифі.

06.06.2019 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 25.06.2019.

25.06.2019 відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалі справи документів, що містять зразки підпису Циркуна М.О .

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.06.2019 клопотання експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Хосонової О.С. та Гріциної В.В. задоволено частково; погоджено строки проведення експертного дослідження (експертиза № 19-1914/1915) - не раніше четвертого кварталу 2019 року, експертного дослідження (експертиза 19-2158) - не раніше липня 2019 року; роз'яснено експерту третє питання розділу ІІ пункту 2 резолютивної частини ухвали суду від 18.12.2018 наступним чином - без конкретизації контрагента, з яким необхідно визначити розмір боргу ПАТ «ШУ «Донбас» за електричну електроенергію; роз'яснено експерту четверте питання розділу ІІ пункту 2 резолютивної частини ухвали суду від 18.12.2018 наступним чином - формування тарифів на електричну енергії Старобешівської ТЕС ПАТ «Донбас» та паливну складову здійснюється з урахуванням багатостороннього договору між учасниками ринку електричної енергії від 11.06.2015, укладеного на підставі постанови КМУ № 263 від 07.05.2015 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», протоколів засідання координаційного центру (т. 12 а.с. 45-99); зобов'язано відповідача (ПАТ «Донбасенерго») оплатити вартість експертного дослідження, докази чого подати до суду; роз'яснено експерту, що оригінали зразків підписів Циркуна М.О. , які можна приймати до порівняльного дослідження, містяться у документах, розташованих у 12-му томі на аркушах справи 132-141 в графі навпроти прізвища « Циркун М.О. » або « ОСОБА_4 », експериментальні зразки підписів Циркуна М.О. знаходяться у 10-му томі аркуші справи 219-220, досліджувані документи, а саме Акти прийому-передачі партії вугільної продукції договором № 544/УД від 30.11.2015, розташовані у 12-му томі, аркуші справи 144-176, досліджувані підписи у вказаних Актах прийому-передачі партії вугільної продукції розташовані у лівому нижньому кутку документа в графі «Вантажоотримувач» навпроти прізвища М.О. Циркун; ухвалено проводити експертизу у тому числі з урахуванням документів, долучених до матеріалів справи відповідачем разом з заявою про надання зразків підписів (вх. № 01-37.2/1789/19 від 25.06.2019) та поясненнями (вх. № 01-37.2/1653/19 від 06.06.2019), а також документів, доучених позивачем разом з супровідним листом № 61 від 24.06.2019 (вх. № 01-37.2/1788/19 від 25.06.2019).

09.07.2019 матеріали даної справи були направлені до експертної установи.

03.02.2020 до суду надійшов лист за підписом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Ріпенка А.І., в якому зазначено, що за попереднім клопотанням експерта документи надійшли частково, з огляду на що виконання експертизи можливе у строк до кінця І-го кварталу 2020 року. Також суд повідомлено про те, що у разі виникнення можливості експертизу буде виконано раніше, а також викладено прохання погодити строк проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 поновлено провадження у справі № 910/2287/17; погоджено строк виконання експертизи № 19-1914/1915 до кінця І-го кварталу 2020 року; задоволено клопотання експерта Хосонової О.С. та зобов'язано учасників справи до 28.02.2020 надати до суду додаткові документи для направлення до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз:

- регістрів бухгалтерського обліку ПАТ «Донбасенерго» за господарськими операціями по відображенню отримання плати за електричну енергію в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року включно за паливну складову на виробництво електроенергії в тарифі Старобешівської ТЕС відповідно до Алгоритмів розподілення грошових коштів, затверджених Координаційним центром на підставі умов Багатостороннього договору;

- витягу з Єдиного реєстру податкових накладних за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року ПАТ «ШУ «Донбас», ТОВ «ШУ «Донбас», ПАТ «Донбасенерго» у розрізі податкових накладних за місяці, контрагентів щодо сплати та постачання товару - електрична енергія.

Крім того, ухвалою повідомлено експертів про можливість проведення експертних досліджень за копіями додаткових документів (п. 3.5 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Міністерством юстиції України від 08.10.1998 № 53/51).

24.02.2020 до суду надійшли подані позивачем пояснення по справі щодо відсутності надати витребувані судом документи.

27.02.2020 відповідач подав до суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які листом Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 було скеровано до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

09.04.2020 до суду надійшов лист № 19-1914/1915-3 від 03.04.2020 за підписом в.о. директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Курильової О.Ф. з проханням узгодити та продовжити строки проведення експертизи № 19-1914/1915 у справі № 910/22876/17 понад 90 календарних днів.

16.04.2020 до суду надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи № 19-2158 від 16.12.2019.

29.04.2020 листом Господарського суду міста Києва № 01-1662/20 повідомлено Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз про надання згоди на проведення судової експертизи в строк понад 90 календарних днів.

21.08.2020 позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив встановити остаточні строки по виконанню комплексної судової експертизи або зобов'язати Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз надати відповідь про неможливість виконати дану експертизу.

01.09.2020 Господарський суд міста Києва звернувся з листом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням повідомити про хід виконання експертизи у справі № 910/22876/16, конкретизувати кінцеву дату проведення експертного дослідження з огляду на час її призначення (18.12.2018), а у випадку неможливості проведення судової експертизи в іншій частині, окрім почеркознавчої, повернути матеріали справи з відповідним документальним підтвердженням щодо неможливості надання висновку експертом (експертами) з метою поновлення провадження у справі та подальшого розгляду останньої.

22.09.2020 на адресу суду надійшов лист за підписом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Чердинцева Ю.Г. № 19-1914/1915-4 вих. від 11.09.2020, в якому повідомлено, що дослідження по справі № 910/22876/17 знаходиться на стадії завершення, кінцева дата запланована на 25-30 вересня 2020 року.

Листом Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 повідомлено позивача та відповідача про невідкладне поновлення провадження у справі після повернення матеріалів справи до суду.

30.09.2020 на адресу суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 19-1914/1915 від 23.09.2020 разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.10.2020.

22.10.2020 позивач подав до суду два клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та пояснення по справі з урахуванням висновків та результатів судової експертизи.

У той же день, 22.10.2020, відповідач подав до суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

22.10.2020 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 05.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 викликано ПАТ «Донбасенерго», як відповідача, у наступне підготовче засідання на 05.11.2020.

05.11.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а також про долучення до матеріалів справи доказів.

05.11.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.11.2020.

12.11.2020 позивач подав до суду заяву щодо неналежності поданої відповідачем рецензії на висновок експерта комплексної судово-почеркознавчої експертизи, як доказу в справі.

Судові засідання, призначені на 19.11.2020, у тому числі, судове засідання у справі № 910/22876/17, не відбулись, у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці (самоізоляція).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 викликано ТОВ «ШУ «Донбас», як позивача, та ПАТ «Донбасенерго», як відповідача, у наступне підготовче засідання на 10.12.2020.

10.12.2020 до суду надійшли подані відповідачем клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, про витребування доказів та призначення додаткової судової економічної експертизи, а також про долучення до матеріалів справи доказів.

10.12.2020 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 24.12.2020.

22.12.2020 до суду надійшли подані відповідачем пояснення щодо заяви позивача відносно рецензії на висновок експерта, доповнення до клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.

23.12.2020 до суду надійшли подані відповідачем заперечення на клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, заперечення на клопотання про витребування доказів та призначення додаткової судової економічної експертизи, заперечення на долучення до матеріалів справи висновку науково-правового дослідження № 025-АНО/20, а також пояснення щодо належності висновку експертів Донецького НДІСЕ, як доказу по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 задоволено клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи від 09.12.2020 (подане до суду 10.12.2020), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи від 09.12.2020 (подане до суду 10.12.2020), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 09.12.2020 (подане до суду 10.12.2020), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової судової економічної експертизи від 09.12.2020 (подане до суду 10.12.2020), повторно на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- чи відповідає час створення Актів прийому-передачі партій вугільної продукції від 29.03.16 №№ 34-40; від 31.03.16 №№ 48-52; від 07.04.16 №№ 6, 8, 9, 10, 12, 13; від 11.03.16 №№ 7-12; від 24.03.16 № 20; від 12.04.16 № 35; від 11.04.16 № 16; від 22.04.16 №№ 66, 68, 72; від 30.04.16 №№ 58, 60, 65 за договором № 544/УД від 30.11.2015 вказаним на них датам?

- чи можливо, що підпис ОСОБА_1 на Актах прийому-передачі партій вугільної продукції від 29.03.16 №№ 34-40; від 31.03.16 №№ 48-52; від 07.04.16 №№ 6, 8, 9, 10, 12, 13; від 11.03.16 №№ 7-12; від 24.03.16 № 20; від 12.04.16 № 35; від 11.04.16 № 16; від 22.04.16 №№ 66, 68, 72; від 30.04.16 №№ 58, 60, 65 за договором № 544/УД від 30.11.2015 виконано друкарськими речовинами, виробленими в недавній час?

Провадження у даній справі зупинено на час проведення експертизи.

20.01.2021 матеріали даної справи були направлені до експертної установи.

03.03.2021 на адресу суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи, у якому, було зазначено, що провести дослідження по першому питанню, поставленому на вирішення експертів, не вбачається за можливе з огляду на відсутність відповідного обладнання та спеціалістів, щодо другого питання було зазначено, що дослідження підпису Циркуна М.О. в наданих для дослідження Актах прийому-передачі партій вугільної продукції було предметом попереднього дослідження, а саме комплексної судово-почеркознавчої експертизи ОНДІСЕ № 19-2158 від 16.12.2019, за результатами якої встановлено, що підписи виготовлені барвною речовиною синього та чорного кольорів, зроблені особисто Циркуном М.О. та є автентичними, що виключає можливість їх виготовлення друкарськими речовинами в недавній час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.03.2021.

16.03.2021 до суду надійшли подані позивачем клопотання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

22.03.2021 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про визначення експертної установи в межах призначеної судової експертизи, в якому відповідач просив суд виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 в частині вирішення питання щодо відповідності часу створення Актів приймання-передачі партій вугільної продукції вказаним на них датам доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

23.03.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення розгляду клопотання відповідача про визначення експертної установи та перерву у підготовчому засіданні до 30.03.2021.

29.03.2021 до суду надійшло подане відповідачем доповнення до вищевказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- чи відповідає фактичний час створення Актів прийому-передачі партій вугільної продукції від 29.03.16 №№ 34-40, від 31.03.16 №№ 48-52, від 07.04.16 №№ 6, 8, 9, 10, 12, 13, від 11.03.16 №№ 7-12, від 24.03.16 № 20, від 12.04.16 № 35, від 11.04.16 № 16, від 22.04.16 №№ 66, 68, 72 від 30.04.16 №№ 58, 60, 65 за договором № 544/УД від 30.11.2015, вказаним на них датам?

- чи відповідає час проставлення (виготовлення) підпису ОСОБА_1 на Актах прийому-передачі партій вугільної продукції від 29.03.16 №№ 34-40, від 31.03.16 №№ 48-52, від 07.04.16 №№ 6, 8, 9, 10, 12, 13, від 11.03.16 №№ 7-12, від 24.03.16 № 20, від 12.04.16 № 35, від 11.04.16 № 16, від 22.04.16 №№ 66, 68,72 від 30.04.16 №№ 58, 60, 65 за договором № 544/УД від 30.11.2015 датам, вказаним на кожному з зазначених Актів?

Провадження у даній справі зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 вищевказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/22876/17 скасовано.

08.07.2021 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

09.07.2021 матеріали даної справи були повернуті судом апеляційної інстанції до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 поновлено провадження у даній справі, підготовче засідання призначено на 22.07.2021.

22.07.2021 позивач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання та про визначення експертної установи в межах призначеної судової експертизи, у задоволенні яких судом відмовлено, про що оголошено протокольну ухвалу. Крім того, позивач подав до суду клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.08.2021.

18.08.2021 відповідач подав до суду пояснення щодо того, що строк розрахунку за вугілля не настав, а також пояснення щодо того, що позивачем не доведено належність якості та кількість вугілля, поставленого за договором № 544/УД від 30.11.2015.

18.08.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 31.08.2021.

26.08.2021 позивач подав до суду письмову промову в судових дебатах.

31.08.2021 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

31.08.2021 у судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом як необгрунтоване.

Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.08.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

30.11.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (далі - покупець, ПАТ «Донбасенерго») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» (далі - постачальник, ТОВ «ШУ «Донбас») був укладений Договір на постачання вугільної продукції № 544/УД (надалі - Договір).

За умовами вищевказаного Договору Постачальник зобов'язався у 2015-2016 роках поставити (передати) у власність Покупця вугільну продукцію (надалі - вугілля) в строки, в кількості, асортименті та з якісними характеристиками, за реквізитами та ціною, погодженими Сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до нього, а Покупець зобов'язувався прийняти вугілля, що поставляється, та сплатити його вартість відповідно до умов Договору (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).

У п. 2.1 та п. 2.2 Договору сторони погодили, що поставка вугілля може здійснюватися залізничним або автомобільним транспортом. Вантажоотримувачем за цим Договором визначено, у тому числі, структурну одиницю ПАТ «Донбасенерго» Старобешівська ТЕС (п. Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець може відшкодовувати Постачальнику вартість провізної плати. У разі постачання товару залізничним транспортом, оплата здійснюється в розмірі залізничного тарифу для вагонів парку залізниць, який встановлений Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009, а також витрат Постачальника на оплату експедиційних послуг в розмірі не вище 2% від вартості перевезення вугілля.

Згідно з п. 4.16 Договору результати приймання вугілля за кількістю та якістю оформлюються Актом звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції та Актом приймання-передачі вугільної продукції.

У п. 4.17 Договору Сторони узгодили, що:

- фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від Постачальника та прийнято Покупцем, відображається в Акті звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції;

- фактична кількість вугілля, що надійшло від Постачальника та прийнято Покупцем, відображається в Акті приймання-передачі вугільної продукції.

Відповідно до п. 2.10 Договору право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома Сторонами Договору відповідних Актів приймання-передачі вугільної продукції.

Ціна вугілля за одиницю і по позиціях вказана в Специфікаціях. Ціна вугілля приймається на умовах, викладених у Специфікаціях (п. 5.1 Договору).

Положеннями п. 5.4 Договору передбачено, що умови оплати вугілля визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

У п. 9.1 Договору Сторони погодили, що строк дії Договору встановлюється з дати підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

У подальшому сторонами були погоджені Специфікації до укладеного ними Договору № 544/УД від 30.11.2015 на постачання вугілля № 1 від 30.11.2015, № 2 від 30.12.2015, № 3 від 25.01.2016, № 4 від 29.01.2016, №№ 5-8 від 25.02.2016, №№ 9-14 від 29.02.2016 та №№ 15-24 від 31.03.2016, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про належне виконання ним своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним сторонами Договором № 544/УД від 30.11.2015. Позивач вказував, що протягом грудня 2015 року - квітня 2016 року виконав поставку та передав відповідачу вугілля, яке було визначено в Специфікаціях №№ 1-24 до Договору, а також надав послуги з організації його перевезення залізничним транспортом, на загальну суму 132 484 887,16 грн. Проте відповідач, у порушення умов укладеного сторонами Договору, свого обов'язку перед позивачем з оплати вартості вугілля та відшкодування вартості перевезення не виконав.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за Договором на постачання вугільної продукції № 544/УД від 30.11.2015, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 132 484 887,16 грн.

Вищевказану заборгованість у розмірі 132 484 887,16 грн, а також нараховані на неї 3% річних в розмірі 6 876 738,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 32 283 304,63 грн позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти правомірності заявлених позивачем вимог, вказував на:

1) недоведеність факту поставки продукції та розмір позовних вимог з огляду на те, що:

- у відповідача відсутні документи, на які посилається позивач, адже у березні 2017 невідомі особи взяли під контроль та управління структурні підрозділи ПАТ «Донбаснерго», розташовані на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, у тому числі, й Старобешівську ТЕС, про що ПАТ «Донбаснерго» офіційно повідомило органи державної влади України;

- надані позивачем копії залізничних накладних та посвідчень якості вугілля є неналежними доказами поставки вугілля оскільки, всупереч вимогам Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000) накладні містять відмітку про отримання вантажу ПАТ «Донбаснерго», а не його структурною одиницею Старобешівською ТЕС, а отже, не підтверджують отримання такого вантажу вказаною тепловою електростанцією. У той же час, залізничні накладні не містять календарних штемпелів залізниці про прибуття та видачу вантажу, у вказаних документах взагалі відсутні будь-які відомості про прибуття вантажу на станцію призначення. Крім того, значна кількість залізничних накладних та посвідчень якості вугілля складені на виконанні інших договорів, які не є підставами даного позову;

- Акти звіряння за якістю та кількістю вугілля, а також Акти прийму-передачі вугілля містять ознаки їх підроблення, оскільки єдина особа, уповноважена ПАТ «Донбаснерго» на їх підписання, керівник департаменту паливно-транспортного забезпечення Старобешівської ТЕС Циркун М.О., надавши нотаріально посвідчену заяву, засвідчив, що:

Акти прийму-передачі вугілля та Акти звіряння за якістю та кількістю вугілля від 29.03.2016, 31.03.2016, 07.04.2016 не могли бути ним підписані, у зв'язку з його відсутністю на роботі за станом здоров'я;

Акти прийму-передачі вугілля від 11.03.2016, 24.03.2016, 12.04.2016, 11.04.2016, 22.04.2016, 30.04.2016 та Акти звіряння за якістю та кількістю вугілля від 11.03.2016, 11.04.2016, 12.04.2016, 30.04.2016 він однозначно не підписував.

2) необґрунтованість тверджень позивача про те, що у відповідача виник обов'язок оплатити повну вартість поставленої вугільної продукції, з огляду на те, що:

- сторони не могли передбачити в укладеному ними Договорі умову про 100% оплату вугілля по факту здійснення поставки, по-перше, через низький рівень розрахунків споживачів електричної енергії на тимчасово окупованій території, по-друге, з огляду на те, що за приписами ст. 23 Закону України «Про електроенергетику», положеннями Постанови КМУ № 263 від 07.05.2015 та умовами Багатостороннього договору і Типового договору з купівлі-продажу електричної енергії оплата електричної енергії здійснюється постачальником виробнику виключно за рахунок коштів, що надходять від споживачів електричної енергії на неконтрольованій території, та відповідно до Алгоритму розподілу коштів, а по-третє, зважаючи на те, що в собівартості електричної енергії вартість вугілля складає 68%;

- при складанні Специфікацій до Договору № 544/УД від 30.11.2015 сторони усно визначили порядок оплати поставленої вугільної продукції, що узгоджувався з рішенням дирекції ПАТ «Донбасенерго», оформленим протоколом № 285 від 24.11.2015, згідно з яким вугілля, яке постачалось на Старобешівську ТЕС ПАТ «Донбасенерго», оплачувалось зустрічними постачаннями електроенергії позивачу для забезпечення його електроенергією за умови наявності дозволу Координаційного центру, а у випадку відсутності такого дозволу вартість вугілля оплачувалась після оплати позивачем вартості спожитої електричної енергії її постачальнику та отримання відповідачем грошових коштів на паливну складову виробництва електричної енергії відповідно до Алгоритму розподілу коштів, затвердженого на підставі умов Багатостороннього договору.

При цьому відповідач вказував, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом дозвіл Координаційного центру на зустрічне постачання електричної енергії позивачу відсутній, а відповідач не отримував грошових коштів на паливну складову виробництва електричної енергії відповідно до Алгоритму розподілу коштів.

Крім того, на переконання відповідача, оскільки Координаційний центр припинив роботу, а строк дії укладеного сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015 сплив 31.12.2016, то виконання розрахунків за вказаним Договором шляхом здійснення зустрічних поставок електричної енергії позивачу стало неможливим, тому діє встановлений сторонами порядок розрахунків коштами, що будуть отримані відповідачем згідно з Алгоритмом розподілу коштів за електричну енергію, спожиту позивачем, за рахунок оплаченої паливної складової вартості виробництва електричної енергії.

Таким чином, на переконання відповідача, з урахуванням порядку розрахунків, встановленого рішенням дирекції ПАТ «Донбасенерго», оформленим протоколом № 285 від 24.11.2015, оплата за вугільну продукцію повинна здійснюватись у розмірі паливної складової виробництва електричної енергії.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд вказує таке.

Відсутність у відповідача документів, на які посилається позивач, як на підставу свого позову, та якими обґрунтовує розмір заявленої до стягнення заборгованості, не свідчить про безпідставність таких вимог та не спростовує факту поставки продукції та організації її перевезення, з огляду на що наведені заперечення відповідача судом відхиляються.

Надані позивачем копії залізничних накладних та посвідчень якості вугілля можуть бути лише побічними доказами поставки товару та повинні оцінюватись судом у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Водночас, прямим та належним доказом передання товару від постачальника покупцю є видаткова накладна або акт приймання-передачі, тобто первинний бухгалтерський документ, який засвідчує факт вчинення сторонами відповідної господарської операції. З урахуванням викладеного, твердження відповідача про те, що вказані документи є неналежними доказами поставки вугілля не беруться судом до уваги.

Крім того, твердження відповідача про те, що проставлення на залізничних накладних відмітки про отримання вантажу ПАТ «Донбаснерго», а не його структурною одиницею Старобешівською ТЕС, свідчить про неотримання такого вантажу вказаною тепловою електростанцією, спростовуються листом відповідача «Про врегулювання господарських відносин за Договором № 544/УД від 30.11.2015» № 01-1.3/00294 від 02.02.2017, копія якого додана як позивачем до позовної заяви, так і відповідачем до відзиву. У вказаному листі відповідач визнав факт поставки позивачем вугілля за вказаним Договором № 544/УД від 30.11.2015, та зазначив, що використав вугілля, відвантажене на Старобешівську ТЕС, в повному обсязі для виробництва електричної енергії.

Акти звіряння за якістю та кількістю вугілля були виключені з числа доказів за клопотанням позивача ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018.

Водночас, на виконання вказівок Верховного Суду, які суд касаційної інстанції надав направляючи справу на новий розгляд, та з метою встановлення відповідності окремих долучених до матеріалів справи Актів прийму-передачі вугілля критеріям належності та допустимості доказів, господарський суд ухвалою від 18.12.2018 призначив проведення у справі комплексної судової експертизи.

За результатами проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз комплексної судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 910/22876/17 був складений висновок експерта №19-2158 від 16.12.2019, згідно з яким підпис від імені Циркуна М.О. у графах «Вантажоотримувач СО «Старобешівська ТЕС» Керівник департаменту паливо-транспортного забезпечення М.О. Циркун» у Актах прийому-передачі партії вугільної продукції за Договором № 544/УД від 30.11.2015, а саме у Актах від 29.03.16 №№ 34-40, від 31.03.16 №№ 48-52; від 07.04.16 №№ 6,8,9,10,12,13, від 11.03.16 №№ 7-12, від 24.03.16 № 20, від 12.04.16 № 35, від 11.04.16 № 16, від 22.04.16, №№ 66, 68,72, від 30.04.16 №№ 58, 60, 65, виконано Циркуном М.О.

Вказаним висновком експерта № 19-2158 від 16.12.2019 також встановлено, що підписи на досліджуваних Актах виготовлені барвною речовиною синього та чорного кольорів, зроблені особисто Циркуном М.О., та є автентичними, що виключає можливість їх виготовлення друкарськими речовинами в недавній час.

На питання щодо відповідності часу створення досліджуваних Актів прийому-передачі партій вугільної продукції вказаним на них датам, експертна установа не мала можливості надати відповідь з огляду на відсутність відповідного обладнання та спеціалістів.

У зв'язку з цим ухвалою суду від 30.03.2021 вирішення вказаного питання було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, однак зазначена ухвала була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021.

За таких обставин, вважаючи, що вжито усіх можливих заходів для виконання відповідної вказівки Верховного Суду, яку суд касаційної інстанції надав скеровуючи дану справу на новий розгляд, місцевий суд продовжив розгляд справи.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених шляхом проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи, суд вважає спростованими твердження відповідача про те, що окремі Акти прийму-передачі вугілля за підписом керівник департаменту паливно-транспортного забезпечення Старобешівської ТЕС Циркуна М.О., якими позивач обґрунтовує правомірність та розмір заявлених ним позовних вимог, містять ознаки їх підроблення.

З урахуванням вищевикладеного, усі долучені до матеріалів справи Акти прийому-передачі партії вугільної продукції за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року приймаються судом як належні докази, що підтверджують поставку та передання позивачем відповідачу товару на виконання укладеного сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015.

Отже, матеріали справи свідчать, що загалом в період з грудня 2015 року по квітень 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв вугільну продукцію, а також зобов'язувався відшкодувати позивачу вартість організації перевезень вантажів по мережі залізниць та вартість винагороди експедитора на загальну суму 132 484 887,16 грн, що підтверджується Актами прийому-передачі партії вугільної продукції, засвідченими підписами представників вантажоотримувача - структурної одиниці Старобешівської ТЕС, покупця - ПАТ «Донбасенерго» та постачальника - ТОВ «ШУ «Донбас», а також печатками вказаних підприємств, Розрахунками знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до вказаних Актів, засвідченими підписами представників ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «ШУ «Донбас», а також печатками вказаних підприємств, та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), засвідченими підписами представників обох сторін та їх печатками.

Так, судом встановлено, що протягом грудня 2015 року позивач поставив відповідачу 19 982,284 т вугілля на суму 25 642 167,60 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 31-1 від 31.12.2015 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього.

Протягом січня 2016 року позивач поставив відповідачу 10 148,743 т вугілля на суму 12 519 407,13 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 51 від 31.01.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього.

Протягом лютого 2016 року позивач поставив відповідачу вугілля на загальну суму 27 992 358,41 грн, з них:

- 1 762,731 т вугілля на суму 2 282 110,94 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 11 від 08.02.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 20 801,000 т вугілля на суму 25 710 247,47 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 84 від 29.02.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього.

Протягом березня 2016 року позивач поставив відповідачу вугілля, а також надав послуги з організації перевезень вантажів по мережі залізниць та послуги експедитора на загальну суму 37 629 363,64 грн, з них:

- 696,000 т вугілля на суму 746 502,63 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 7 від 11.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього

- 2 096,000 т вугілля на суму 2 751 723,75 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 8 від 11.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 2 086,000 т вугілля на суму 2 746 380,92 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 9 від 11.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 2 045,320 т вугілля на суму 2 572 732,76 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 10 від 11.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 4 125,680 т вугілля на суму 5 391 054,48 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 11 від 11.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 2 103,000 т вугілля на суму 2 770 520,41 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 12 від 11.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 626,000 т вугілля на суму 813 385,32 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 20 від 24.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 050,000 т вугілля на суму 1 315 646,64 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 36 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 050,000 т вугілля на суму 1 376 640,54 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 37 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 2 085,000 т вугілля на суму 2 775 425,01 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 38 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 907,376 т вугілля на суму 1 229 881,98 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 39 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 2 363,900 т вугілля на суму 3 084 402,38 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 40 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 675,000 т вугілля на суму 1 894 909,49 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 35 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 3 019,600 т вугілля на суму 3 970 137,31 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 34 від 29.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 351,000 т вугілля на суму 388 632,82 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 48 від 31.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 686,060 т вугілля на суму 921 162,40 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 49 від 31.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 487,000 т вугілля на суму 653 575,43 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 50 від 31.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 906,500 т вугілля на суму 1 242 350,87 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 51 від 31.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 693,000 т вугілля на суму 953 637,30 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 52 від 31.03.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

У березні 2016 року сторони також погодили відшкодування відповідачем позивачу вартості організації перевезень вантажів по мережі залізниць та винагороди експедитора на суму 30 661,20 грн, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 31.03.2016, засвідченим підписами представників обох сторін та їх печатками.

Протягом квітня 2016 року позивач поставив відповідачу вугілля, а також надав послуги з організації перевезень вантажів по мережі залізниць та послуги експедитора на загальну суму 28 701 590,38 грн, з них:

- 1 178,000 т вугілля на суму 1 588 903,40 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 6 від 07.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 138,000 т вугілля на суму 183 289,39 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 8 від 07.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 701,985 т вугілля на суму 932 272,58 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 9 від 07.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 700,000 т вугілля на суму 874 335,00 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 10 від 07.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 337,520 т вугілля на суму 445 036,32 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 12 від 07.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 355,000 т вугілля на суму 459 462,30 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 13 від 07.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 351,000 т вугілля на суму 463 088,34 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 16 від 11.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 348,000 т вугілля на суму 478 882,80 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 35 від 12.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 395,971 т вугілля на суму 1 631 305,77 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 66 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 048,000 т вугілля на суму 1 338 815,81 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 67 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 057,000 т вугілля на суму 1 425 524,76 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 68 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 3 403,712 т вугілля на суму 4 605 328,08 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 69 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 4 799,980 т вугілля на суму 6 782 434,60 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 70 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 391,000 т вугілля на суму 1 862 413,61 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 71 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 387,576 т вугілля на суму 1 857 629,45 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 72 від 22.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 1 020,380 т вугілля на суму 1 351 783,68 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 58 від 30.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 347,000 т вугілля на суму 479 705,29 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 60 від 30.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 630,000 т вугілля на суму 784 755,44 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 63 від 30.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 564,000 т вугілля на суму 703 905,84 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 64 від 30.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього;

- 351,085 т вугілля на суму 437 387,32 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі партії вугільної продукції № 65 від 30.04.2016 та Розрахунком знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до нього.

У квітні 2016 року сторони також погодили відшкодування відповідачем позивачу вартості організації перевезень вантажів по мережі залізниць та винагороди експедитора на суму 15 330,60 грн, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 12.04.2016, засвідченим підписами представників обох сторін та їх печатками.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що загальна вартість поставленого позивачем вугілля, а також відшкодування вартості організації перевезення вантажу залізничним транспортом та винагороди експедитора за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року за укладеним сторонами Договором № 544/УД від 30.11.2015 становить 132 484 887,16 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим ним фактичним обставинам справи, суд вказує, що внаслідок укладення Договору на постачання вугільної продукції № 544/УД від 30.11.2015 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виникли взаємні цивільні права та обов'язки.

Так, обов'язку позивача здійснити поставку вугільної продукції, кількість та якість якої відповідає вимогами укладеного сторонами Договору, кореспондується обов'язок відповідача оплатити прийняту ним продукцію в порядку та на умовах, визначених таким Договором.

Судом раніше встановлено, що у п. 5.4 Договору сторони погодили, що умови оплати вугілля визначатимуться ними у відповідних Специфікаціях до Договору.

Однак, долучені до матеріалів справи Специфікації № 1 від 30.11.2015, № 2 від 30.12.2015, № 3 від 25.01.2016, № 4 від 29.01.2016, №№ 5-8 від 25.02.2016, №№ 9-14 від 29.02.2016 та №№ 15-24 від 31.03.2016 до укладеного сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015 умов щодо порядку та строку оплати поставленої вугільної продукції не містять.

Відповідач стверджував, що при складанні Специфікацій до Договору № 544/УД від 30.11.2015 сторони усно визначили порядок оплати поставленої вугільної продукції, що узгоджувався з рішенням дирекції ПАТ «Донбасенерго», оформленим протоколом № 285 від 24.11.2015, згідно з яким вугілля, яке постачалось на Старобешівську ТЕС ПАТ «Донбасенерго», оплачувалось зустрічними постачаннями електроенергії позивачу для забезпечення його електроенергією при умові наявності дозволу Координаційного центру, а у випадку відсутності такого дозволу вартість вугілля оплачувалась після оплати позивачем вартості спожитої електричної енергії її постачальнику та отримання відповідачем грошових коштів на паливну складову виробництва електричної енергії відповідно до Алгоритму розподілу коштів, затвердженого на підставі умов Багатостороннього договору.

Відповідач вказував, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом дозвіл Координаційного центру на зустрічне постачання електричної енергії позивачу відсутній. При цьому, оскільки Координаційний центр припинив роботу, а строк дії укладеного сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015 сплив 31.12.2016, то виконання розрахунків за вказаним Договором шляхом здійснення зустрічних поставок електричної енергії позивачу стало неможливим, тому діє встановлений сторонами порядок розрахунків коштами, що будуть отримані відповідачем згідно з Алгоритмом розподілу коштів за електричну енергію, спожиту позивачем, за рахунок оплаченої паливної складової вартості виробництва електричної енергії.

Отже, на переконання відповідача, з урахуванням порядку розрахунків, встановленого рішенням дирекції ПАТ «Донбасенерго», оформленим протоколом № 285 від 24.11.2015, оплата за вугільну продукцію повинна здійснюватись у розмірі паливної складової виробництва електричної енергії.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, які суд касаційної інстанції надав направляючи справу на новий розгляд, та перевіряючи наведені ним у відзиві на позовну заяву доводи відповідача, господарський суд ухвалою від 18.12.2018 призначив проведення у справі комплексної судової експертизи.

На вирішення судової економічної експертизи було постановлено низку питань, які стосувались визначення обсягу та вартості отриманої ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (засновником ТОВ «Шахтоуправління «Донбас») електричної енергії в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року та обсягу коштів, сплачених ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» за отриману електричну енергію на користь ПАТ «Донбасенерго».

За результатами проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової економічної експертизи за матеріалами справи № 910/22876/17 був складений висновок експерта № 19-1914/1915 від 23.09.2020, згідно з яким надати відповіді на поставлені судом питання не вбачається за можливе, у зв'язку з відсутністю первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» щодо сплати у період з грудня 2015 року до квітня 2016 року за спожиту електричну енергію по кожному постачальнику електричної енергії.

Вказаним висновком експерта № 19-1914/1915 від 23.09.2020 також встановлено, що у Додатку № 1 Багатостороннього договору визначено перелік виробників та постачальників електричної енергії на неконтрольованій території, в якому ПАТ «Донбасенерго» СО «Старобешівська ТЕС» значиться одним з виробників електричної енергії, а ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», ПАТ «ДТЕК ПЕС Єнергоуголь», ТОВ «ДТЕК «Високовольтні мережі», ДП «Регіональні електромережі», ДП «Донецька залізниця» - постачальниками електричної енергії. Проте, у матеріали справи не надані первинні документи (договори), які встановлюють взаємовідносини між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та постачальниками електричної енергії, визначеними у Додатку № 1 Багатостороннього договору (арк. 13 висновку).

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд також вказав на необхідність дослідити положення Багатостороннього договору, який укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території, для правильного застосування положень договору № 544/УД від 30.11.2015 щодо умов та строків оплати.

Виконуючи зазначену вказівку Верховного Суду, господарський суд зазначає.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 23 Закону України «Про електроенергетику» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07.05.2015 (далі - Постанова КМУ № 263) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електрична енергія, яка виробляється на неконтрольованій території, продається на цій території суб'єктам електроенергетики, які провадять діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - енергопостачальники, що провадять діяльність на неконтрольованій території), та/або споживачам електричної енергії відповідної області, та/або іншим суб'єктам господарювання, розташованим у відповідній області, згідно з умовами багатостороннього договору, що укладається між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території (далі - багатосторонній договір).

Пунктом 6 Постанови КМУ № 263 встановлено, що розрахунки за електричну енергію між суб'єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території, та/або споживачами, які перебувають на неконтрольованій території, виплата заробітної плати, закупівля палива та пально-мастильних матеріалів, здійснення інших витрат, пов'язаних з провадженням виробничої діяльності, здійснюються у грошовій (безготівковій і готівковій) формі та будь-якій іншій формі, ніж грошова, не забороненій законодавством (крім виплати заробітної плати).

Виробники електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, здійснюють продаж виробленої ними електричної енергії енергопостачальникам, що провадять діяльність на неконтрольованій території, та/або споживачам електричної енергії на неконтрольованій території, та/або іншим суб'єктам господарювання, розташованим на неконтрольованій території, відповідно до умов багатостороннього договору (пп. 1 п. 9 Постанови КМУ № 263).

Відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 263 порядок, механізм та принципи взаємодії суб'єктів електроенергетики, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням, купівлею та продажем електричної енергії, порядок формування цін (тарифів), компенсації технологічних втрат електричної енергії під час передачі, а також розрахунків за електричну енергію, послуги з передачі та постачання електричної енергії, інші питання регулювання відносин у сфері електроенергетики на неконтрольованій території визначаються багатостороннім договором.

11.06.2015 на підставі Постанови КМУ «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07.05.2015 між учасниками ринку електричної енергії був укладений Багатосторонній договір (далі - Багатосторонній договір).

Однією зі сторін вищевказаного Багатостороннього договору є Старобешівська ТЕС ПАТ «Донбасенерго».

У преамбулі Багатостороннього договору вказано, що його сторонами є:

- суб'єкти електроенергетики, які здійснюють діяльність із виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), які підписали договір та/або приєдналися до нього (додаток 1);

- суб'єкт електроенергетики (його відокремлений підрозділ), який здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління на неконтрольованій території.

Метою Багатостороннього договору є врегулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, придбанням, продажем і споживанням електричної енергії на неконтрольованій території (п. 2.1 Багатостороннього договору).

Згідно з п. 2.3 Багатостороннього договору предметом цього договору є:

- визначення принципів, порядку та механізму взаємодії між сторонами даного договору, які виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом і постачанням, придбанням і продажем електричної енергії на неконтрольованій території;

- встановлення правил та порядку функціонування прозорої та справедливої системи комерційних відносин, визначення фінансових зобов'язань сторін даного договору у процесі виробництва, передачі, розподілу, постачання, купівлі і продажу електричної енергії на неконтрольованій території;

- встановлення порядку формування цін (тарифів) та розрахунків між сторонами цього договору;

- забезпечення умов для використання сторонами даного договору своїх повноважень виключно для сприяння ефективному виробництву, передачі, розподілу і постачанню електричної енергії на неконтрольованій території;

- забезпечення перегляду, запровадження та удосконалення правил, договорів, обумовлених цим договором таким чином, щоб враховувати та балансувати інтереси сторін договору, а також споживачів електричної енергії, які знаходяться на неконтрольованій території.

Відповідно до п. 2.5.1 Багатостороннього договору з моменту набрання чинності даним договором його сторони зобов'язані продавати всю вироблену електричну енергію на Ринку електричної енергії згідно з даним договором та прямими двосторонніми договорами, укладеними згідно з ним. Перелік споживачів, яким відповідний виробник електричної енергії продає електричну енергію за прямими двосторонніми договорами, затверджується Координаційним центром.

Координаційний центр - це виборний орган, який складається із делегованих представників Сторін даного договору, які виконують свої повноваження згідно з даним договором (п. 1 Багатостороннього договору).

Відповідно до п.п. 5.9.10., 5.9.11., 5.9.13. Багатостороннього договору до компетенції Координаційного центру відноситься:

- надання дозволу на проведення розрахунків за електричну енергію у відмінних від грошової формах, не заборонених законодавством;

- надання дозволу на проведення будь-яких видів заліків згідно діючого законодавства;

- затвердження Переліку споживачів, яким відповідний Виробник електричної енергії продає електричну енергію за прямим двосторонніми договорами.

Проаналізувавши зміст та умови Багатостороннього договору, суд дійшов висновку про те, що питання оплати вугілля та вугільної продукції виробниками та/або постачальниками електроенергії не відноситься до сфери регулювання Багатостороннього договору.

За своєю правовою природою Багатосторонній договір є угодою приватно-правового характеру, укладеною між суб'єктами електроенергетики, які здійснюють діяльність із виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії на неконтрольованій території, тому Багатосторонній договір поширює свою дію виключно на учасників ринку електричної енергії, які підписали його або приєднались до нього.

Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження приєднання ТОВ «ШУ «Донбас» до Багатостороннього договору. До того ж ТОВ «ШУ «Донбас» не є суб'єктом електроенергетики.

При цьому, як встановлено судом, ТОВ «ШУ «Донбас» не здійснює закупівлю електричної енергії у ПАТ «Донбасенерго», матеріали справи не містять будь-яких доказів постачання електричної енергії ПАТ «Донбасенерго», як її виробником чи як її постачальником, на користь ТОВ «ШУ «Донбас».

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження включення ТОВ «ШУ «Донбас» у Перелік споживачів, затверджений Координаційним центром, яким відповідний виробник електричної енергії продає електричну енергію за прямими двосторонніми договорами.

Щодо ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (засновника ТОВ «ШУ «Донбас») суд вказує, що вказане товариство не є стороною Договору на постачання вугільної продукції № 544/УД від 30.11.2015 та не здійснювало постачання вугільної продукції на користь ПАТ «Донбасенерго».

Окрім наведеного, суд вказує, що ним не встановлена наявність Дозволу Координаційного центру здійснювати оплату вугілля за рахунок грошових коштів, одержуваних ПАТ «Донбасенерго» на паливну складову виробництва електроенергії відповідно до Алгоритму розподілу коштів, затвердженого на підставі Багатостороннього договору, внаслідок оплати ПАТ «ШУ «Донбас» за електроенергію відповідному постачальнику електроенергії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що положення Багатостороннього договору не поширюють свою дію на спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та не змінюють умов та строків оплати вугільної продукції, поставленої позивачем на виконання умов Договору № 544/УД від 30.11.2015.

Щодо посилань відповідача на зміну сторонами порядку оплати поставленої за Договором № 544/УД від 30.11.2015 вугільної продукції в усному порядку, суд вказує таке.

За приписами ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За умовами п. 2.1.1 Договору сторони узгодили, що у Додаткових угодах до Договору можуть бути погоджені інші умови поставки вугілля.

Таким чином, зміни до укладеного сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015 могли бути внесені ними виключно шляхом укладення Додаткової угоди у письмовій формі.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами Додаткової угоди до Договору № 544/УД від 30.11.2015, положення якої змінювали б визначений Договором порядок оплати поставленої вугільної продукції.

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо узгодження сторонами Договору № 544/УД від 30.11.2015 іншого порядку розрахунків, ніж передбачено Договором, а саме шляхом зарахування зустрічних поставок електричної енергії на адресу ТОВ «ШУ «Донбас», судом відхиляються з посиланням на приписами ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що порядок оплати поставленої вугільної продукції, визначений п. 5.4 Договору № 544/УД від 30.11.2015, змінений не був, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення вказаного пункту в редакції, наведеній в зазначеному Договорі.

З урахуванням викладеного, суд вважає спростованими заперечення відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок оплатити повну вартість поставленої вугільної продукції, а оплата за вугільну продукцію повинна здійснюватись у розмірі паливної складової виробництва електричної енергії, як це передбачено порядком розрахунків, встановленим рішенням дирекції ПАТ «Донбасенерго», оформленим протоколом № 285 від 24.11.2015, та погоджено сторонами в усному порядку.

Таким чином, оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

За змістом ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

При цьому за приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає укладений сторонами Договір № 544/УД від 30.11.2015 як належну підставу, в розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір № 544/УД від 30.11.2015 є договором постачання, який підпадає під правове регулювання норм ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом раніше, у п. 5.4 укладеного ними Договору сторони передбачили, що умови оплати вугілля визначаються у відповідних Специфікаціях до Договору.

Однак, долучені до матеріалів справи Специфікації №№ 1-24 за період з 30.11.2015 по 31.03.2016 не містять визначеного сторонами строку оплати поставленого вугілля.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такий обов'язок негайного виконання випливає, наприклад, з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно з якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Підписання представником відповідача актів прийому-передачі вугільної продукції, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, суд оцінює як належну підставу виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 5.1 та 5.4 укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку про те, що станом на час розгляду та вирішення даного господарського спору, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 132 484 887,16 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6 876 738,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 32 283 304,63 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, отже допустив порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (за період з 02.01.2016 по 01.12.2017 для поставки за грудень 2015 року; за період з 02.02.2016 по 01.12.2017 для поставки за січень 2016 року; за період з 02.03.2016 по 01.12.2017 для поставки за лютий 2016 року; за період з 02.04.2016 по 01.12.2017 для поставки за березень 2016 року; за період з 02.05.2016 по 01.12.2017 для поставки за квітень 2016 року), суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами Договору.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню у визначених ним розмірах, а саме 3% річних - в розмірі 6 876 738,45 грн, інфляційні втрати - в розмірі 32 283 304,63 грн.

Суд вказує, що згідно з положеннями ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим приписами ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34А; код 23343582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, 10, кв. 67; код 36982901) основний борг у розмірі 132 484 887,16 грн (сто тридцять два мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім грн 16 коп.), 3% річних у розмірі 6 876 738,45 грн (шість мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот тридцять вісім грн 45 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 32 283 304,63 грн (тридцять два мільйони двісті вісімдесят три тисячі триста чотири грн 63 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн (двісті сорок тисяч грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.09.2021.

Суддя О.Г. Удалова