ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.08.2021Справа № 910/5132/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс" (м. Київ)
до 1. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (м. Київ)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Охорона» (м. Київ)
про визнання договору недійсним та зобов'язання визнати договір пролонгованим
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Кузьмін Д.В.
Від відповідача-1: Решетило Р.Г.
Від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про:
- визнання недійсним договору № П.3.21 від 25.01.21. про надання послуг охорони, укладеного між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Охорона";
- зобов'язання Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" визнати пролонгованим до 31.12.2023. договір № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс" та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
До позовної заяви додано запитання відповідачу в порядку ст. 90 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.21. відкрито провадження у справі № 910/5132/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.05.21.
Також, означеною ухвалою, крім іншого, зобов'язано відповідача не пізніше як за 5 (п'ять) днів до підготовчого засідання надати у формі заяви свідка, яка визначена положеннями ст. 88 ГПК України, вичерпні відповіді окремо на кожне питання позивача по суті.
28.04.21. позивачем подано другу заяву в порядку ст. 90 ГПК України, яке залишено без розгляду 13.05.21.з підстав того, що: по-перше, означену заяву, однак з іншими питаннями, вже було подано позивачем разом з позовною заявою і в ухвалі про відкриття провадження в даній справі зобов'язано відповідача не пізніше як за 5 (п'ять) днів до підготовчого засідання надати у формі заяви свідка, яка визначена положеннями ст. 88 ГПК України, вичерпні відповіді окремо на кожне питання позивача по суті; по-друге, за приписами ст. 90 ГПК України така заява подається в першій заяві по суті справи або у додатку до неї, натомість дану заяву подано майже через 2 тижні після відкриття провадження у справі.
06.05.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву,
06.05.21. відповідачем подано клопотання про продовження йому встановленого процесуального строку на подання вичерпних відповідей окремо на кожне питання позивача по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.21. клопотання Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" задоволено та продовжено Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" процесуальний строк для подання у формі заяви свідка, яка визначена положеннями ст. 88 ГПК України, вичерпних відповідей окремо на кожне питання позивача по суті - до 20.05.21. включно.
13.05.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 25.05.21.
24.05.21. до суду надійшли у формі заяви свідка відповіді від відповідача-1.
25.05.21. позивачем подано:
- відповідь на відзив;
- заяву про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Донченка Владислава Віталійовича як начальника управління відповідача (станом на 25.01.21.) яким було підписано оспорюваний договір від імені відповідача, в задоволенні якого судом відмовлено в судовому засіданні 25.05.21. шляхом постановлення ухвали без виходу до нарадчої кімнати;
- клопотання про залучення до участі в даній справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Охорона».
25.05.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.06.21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.21. залучено до участі в справі № 910/5132/21 в якості співвідповідача (відповідача-2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп Охорона» (ідентифікаційний код 37405567).
15.06.21. позивачем подано клопотання відповідно до якого він просить суд:
1. Визнати підстави зазначені у заяві відповідача-1 від 18.05.21. про відмову в наданні відповідей визначених позивачем відсутніми та зобов'язати його надати відповіді на поставлені питання, встановивши відповідачу-1 розумні строки для підготовки відповідей враховуючи час необхідний позивачу щоб скористатися правами визначеними процесуальним кодексом.
2. Зобов'язати відповідача-1 у заяві якою він надає відповіді на клопотання позивача надати відповідь на наступне запитання: «Чи надає ТОВ «ВІП Охорона» або будь яка інша юридична особа, приватний підприємець станом на 15 червня 2021 року, будь які послуги (в тому числі охорони) відповідачу-1 на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: м. Київ вул. Бальзака 46а? Та надати відповідні договори та додатки до них.
3. Залучити до матеріалів справи копію відповіді Деснянського управління поліції НП ГУ НП у м. Києві від 09 червня 2021 року №198-Аз/125/49-2021, копію договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 23.02.2021 року № ДНП-2021-02/24, оригінал опису, накладної 0421218539357 та фіскальних чеків, що є доказами направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу-2.
4. Витребувати у відповідача-1 наступні документи:
- заявку замовника оформлену у відповідно до умов додатку № 2 до договору № П 3.21 від 25 січня 2021 року щодо надання послуг охорони за адресою м. Київ вул. Бальзака 46а;
- акт приймання-передачі майданчика розташованого за адресою м. Київ вул. Бальзака 46а в експлуатацію підписаного між ТОВ «БЕСТ ХАУСЕС» та КП «Київтранспарксервіс» у відповідності до умов п. 3.2. договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 23.02.2021 року № ДНП-2021-02/24.
5. Постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача-1 штрафу за зловживання процесуальними правами під час розгляду справи (умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі) з наміром ухилитися від відповідальності та досягнення протиправного результату - перешкодити суду у встановленні істини та ухваленні справедливого рішення.
15.06.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 06.07.21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.21. відмовлено в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс" про:
- постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача-1 штрафу за зловживання процесуальними правами під час розгляду справи (умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі) з наміром ухилитися від відповідальності та досягнення протиправного результату - перешкодити суду у встановленні істини та ухваленні справедливого рішення;
- визнання підстав, зазначених у заяві відповідача-1 від 18.05.21. про відмову в наданні відповідей визначених позивачем відсутніми та зобов'язання його надати відповіді на поставлені питання, встановивши відповідачу-1 розумні строки для підготовки відповідей враховуючи час необхідний позивачу щоб скористатися правами визначеними процесуальним кодексом;
- зобов'язання відповідача-1 у заяві якою він надає відповіді на клопотання позивача надати відповідь на наступне запитання: «Чи надає ТОВ «ВІП Охорона» або будь яка інша юридична особа, приватний підприємець станом на 15 червня 2021 року, будь які послуги (в тому числі охорони) відповідачу-1 на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: м. Київ вул. Бальзака 46а? Та надати відповідні договори та додатки до них;
- витребування у відповідача-1: заявки замовника оформленої у відповідно до умов додатку № 2 до договору № П 3.21 від 25 січня 2021 року щодо надання послуг охорони за адресою м. Київ вул. Бальзака 46а; акту приймання-передачі майданчика розташованого за адресою м. Київ вул. Бальзака 46а в експлуатацію підписаного між ТОВ «БЕСТ ХАУСЕС» та КП «Київтранспарксервіс» у відповідності до умов п. 3.2. договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 23.02.2021 року № ДНП-2021-02/24.
06.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (поданого 06.07.21.) та ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.07.21.
14.07.21. відповідачем-1 подано письмові пояснення по справі.
15.07.21. позивачем подано письмові пояснення по справі.
15.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 27.07.21.
27.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 31.08.21.
В судовому засіданні 31.08.21. позивачем підтримано свої позовні вимоги, відповідач-1 проти позову заперечував.
Відповідач-2 явку свого повноважного представника в судове засідання 31.08.21. не забезпечив, однак, за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.08.21.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.08.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" визнати пролонгованим до 31.12.2023. договір № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс" та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", обґрунтовані наступним.
За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс" воно виконувало умови договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17. належним чином, з огляду на що має першочергове право на продовження його дії у відповідності до п. 6.3 такого договору.
Також позивач вказує, що відповідно до п. 3.9 додаткової угоди № 3 до вказаного договору відповідач-1 не повернув сплачені кошти за січень-березень 2021 року, що за висновками позивача свідчить про те, що відповідач-1 не вважає дію договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17. припиненою.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс" зазначає, що ним за січень-березень 2021 року було сплачено АК «Київенерго» вартість користування електричною енергією на автостоянці по вул. Бальзака, 46-а.
Позивач вважає, що лист Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" № 053/05-4332 від 27.11.20. не може вважатись попередженням про припинення дії договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17.
Також позивач наголошує, що прийняттям оплати за січень-березень 2021 року та підписанням актів наданих послуг за фактичне використання паркувального майданчика відповідачем-1 підтверджено факт пролонгації договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст. 73, 74 ГПК України).
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд відзначає наступне.
15.12.17. між позивачем (Сторона-2) та відповідачем-1 (Сторона-1) було укладено Договір ДНП-2017-12/89 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 120 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 46-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - Фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори.
Згідно зі ст. 626, 627, ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17. за своєю правовою природою є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП «Київтранспарксервіс» як виконавцем певних дій за плату (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів). Відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.
Аналогічних висновків щодо правової природи укладеного між сторонами Договору дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.06.18. № 910/20720/16.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Положеннями ч. 1 ст. 905 ЦК України унормовано, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з 01.01.18. і діє до 31.12.20.
Згідно з п. 6.3 Договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дії Договору, його дія автоматично продовжується на той самий строк.
Листом № 053/05-4332 від 27.11.20. (направлений позивачу 30.11.20. (т. 2 арк. справи 30-38)) Сторона-1 повідомила позивача про свій намір припинити Договір у визначені строки - 31.12.20. та не здійснювати його автоматичної пролонгації.
Суд дає оцінку вказаному листу Сторони-1 та відзначає, що ним відповідач-1 повідомив позивача про припинення Договору в строк, визначений пунктом 6.3, з огляду на що суд дійшов висновку, що Договір припинився в зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.20.
Вказане спростовує твердження позивача про те, що лист Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" № 053/05-4332 від 27.11.20. не може вважатись попередженням про припинення дії договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17.
Не приймається судом посилання позивача на те, що оскільки він виконував умови Договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17. належним чином, то має першочергове право на продовження його дії відповідно до п. 6.3 Договору, оскільки пунктом 6.3 Договору вказаного не визначено, а належне виконання умов Договору надає Стороні-2 переважне право на укладення нового Договору на той же строк згідно положень пункту 6.2 Договору.
Підстав для укладення нового договору на експлуатацію місць паркування, а не предмету спору в даній справі, стосуються і доводи позивача про те, що відповідач-1 мав утриматись від укладення договору на експлуатацію місць паркування з ТОВ «Бест Хаусес».
Суд зауважує, що лист позивача № б/н від б/д з відміткою відповідача-1 про його отримання за вхідним номером 053/05/3331 від 07.12.20, стосується саме укладення нового договору на експлуатацію фіксованих місць паркування, а не продовження строку дії спірного Договору.
Неповернення сплачених коштів за січень-березень 2021 року є підставою для вимоги про їх повернення відповідачем, за наявності достатніх на те правових підстав, а сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс" за січень-березень 2021 року вартості користування електричною енергією на автостоянці по вул. Бальзака, 46-а не має жодного впливу на чинність/строк дії Договору.
Фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими Стороні-1 з експлуатації через 15 календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) Договору (п. 1.4 Договору).
Сторона-2 зобов'язана звільнити Фіксовані місця для паркування після припинення дії Договору у порядку та строки, передбачені Договором (п. 2.2.9 Договору).
Отже прийняттям оплати за січень-березень 2021 року та підписанням актів наданих послуг за фактичне використання паркувального майданчика свідчить виключно про факт користування таким майданчиком Стороною-2 в січні-березні 2021 року, однак за відсутності оформленого договору на експлуатацію фіксованих місць паркування за відсутності фактичного повернення Стороні-1 Фіксованих місць для паркування, а не про пролонгацію Договору, як на те вказує позивач.
Вчинення позивачем оплат за право організації та експлуатації місць для платного паркування в квітні-травні 2021 року є виключно ініціативою позивача на його власний розсуд не має жодного впливу на чинність/строк дії Договору.
За викладеного в сукупності суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для висновків про те, що Договір є пролонгованим до 31.12.2023.
Разом з тим, позивач просить суд саме зобов'язати Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" визнати пролонгованим до 31.12.2023. договір № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17.
Суд оцінює належність обраного позивачем способу захисту та досліджує, чи обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, тобто, чи вимога позивача на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи забезпечує така вимога поновлення порушеного права позивача, а у разі неможливості такого поновлення - чи гарантує вона особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Верховний Суд зазначає про те, що вирішуючи господарський спір, суд повинен з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина другої статті 5 ГПК України). У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У своїх постановах від 11.09.18. у справі № 905/1926/16, від 27.11.18. у справі № 905/2260/17, Верховний Суд вже викладав свої висновки щодо застосування норм права, а саме приписів статті 16 ЦК України та 20 ГК України. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Однак вимога позивача про зобов'язання Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" визнати пролонгованим до 31.12.2023. договір № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс" та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", не відповідає ефективному способу захисту права та не поновить жодного права позивача.
За викладеного в сукупності суд відмовляє в позові в цій частині.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору № П.3.21 від 25.01.21. про надання послуг охорони, укладеного між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Охорона" обґрунтовані тим, що на підставі означеного договору відповідач-2 із застосуванням фізичної сили позбавив позивача права надавати послуги паркування, додаткові платні послуги зі зберігання гуми для коліс транспортних засобів, можливості користуватись своїм майном, що завдає позивачу збитків та може призвести до банкрутства.
Судом встановлено, що оспорюваний правочин № П.3.21 від 25.01.21. про надання послуг охорони було укладено між відповідачами 25.01.21., тобто після закінчення строку дії Договору № ДНП-2017-12/89 від 15.12.17.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Водночас за змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Навіть у разі визнання недійсним в судовому порядку оспорюваного правочину № П.3.21 від 25.01.21. про надання послуг охорони від 25.01.21., права позивача на отримання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів на автостоянці по вул. Бальзака, 46-а, не будуть поновлені.
Отже оспорюваний позивачем правочин № П.3.21 від 25.01.21. не порушував його права та законні інтереси, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.
Отже, суд відмовляє в позові повністю.
Інші доводи сторін суд відхиляє, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та не спростовують висновків суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
За приписами ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з підстав відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 13.09.21.
Суддя Т.М. Ващенко