ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/6639/21
За позовомАкціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
доПриватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
простягнення 1 394 187 605,98 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Лозовицький М.С., Дряхлов Є.О.
від відповідача:Франюк А.В.
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (надалі - АТ «ДТЕК Західенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 1 386 816 142,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати отриманої електричної енергії на підставі договору про участь у балансуючому ринку №0424-0413 від 27.05.2019, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 311 335 043,65 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 484 635,84 грн., 3% річних у розмірі 11 083 262,34 грн. та інфляційних у розмірі 50 913 200,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.05.2021.
24.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на дотримання ним встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» спеціального порядку проведення розрахунків на балансуючому ринку, а також вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, які містять інформацію про дату підписання сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії, у зв'язку з чим нарахування пені, інфляційних та 3% річних є некоректним.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує, що ним були виконані всі умови щодо отримання належної йому до сплати суми грошових коштів за поставлену електричну енергію, а відповідачем свого імперативного обов'язку з оплати виконано не було. Крім того, позивач наголошує на тому, що всі акти приймання-передачі містять дату їх підписання обома сторонами без зауважень, а відповідачем жодним чином не спростовано наявність у нього боргу на заявлену до стягнення суму у вказаний період.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 вирішено направити матеріали справи №910/6639/21 до Північного апеляційного господарського суду для перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 про повернення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Громадської організації «Фундація правозахисних та антикорупційних ініціатив», зупинено провадження у справі №910/6639/21 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.
20.07.2021 матеріали справи №910/6639/21 повернулись до Господарського суду міста Києва разом з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 про повернення без розгляду апеляційної скарги Громадської організації «Фундація правозахисних та антикорупційних ініціатив».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.08.2021.
28.08.2021 представник відповідача подав до канцелярії суду додаткові пояснення, в яких вказував на сплату ним заборгованості перед позивачем на загальну суму 250 478 111,08 грн. та безпідставність заявлення позивачем позовної вимоги про стягнення пені за період з 10.09.2020 по 21.12.2020.
30.08.2021 представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 257 300 896,39 грн. за період з листопада 2020 року по липень 2021 року, пеню у розмірі 29 896 023,55 грн., 3% річних у розмірі 24 572 074,16 грн. та інфляційні у розмірі 82 418 611,88 грн. Вказана заява була подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду.
30.08.2021 представником відповідача було подано заяву про призначення економічної експертизи, в задоволенні якої судом було відмовлено з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
За змістом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
В обґрунтуваннях поданого клопотання відповідачем зазначено про необхідність спеціальних знань для перевірки розміру нарахованих позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
В той же час суд відзначає, що в даному випадку відповідачем не доведено неможливості суду самостійно перевірити суми пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані позивачем до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Більш того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.05.2018 у справі №922/2716/17, заявлення клопотання та наступне призначення навіть однієї безпідставної експертизи, тим більше другої чи третьої по справі, може бути ефективним способом та засобом безпідставного затягування розумного строку розгляду справи.
З урахуванням викладеного, судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.
31.08.2021 представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 99%.
Протокольною ухвалою суду від 01.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення суми основного боргу, проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 06.09.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
АТ «ДТЕК Західенерго» (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 №1074.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил ринку та Кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про участь у балансуючому ринку.
За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Частиною 3 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
Згідно з ч. 7 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
У повідомленні від 27.05.2019 за вих. №01/18993 Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є ПАТ «НЕК «Укренерго», поставило до відома позивача про приєднання останнього до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору №0424-04013, дата акцептування 27.05.2019) (надалі - «Договір»).
Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Відповідно до п. 1.2 Договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
За змістом п. 2.1 Договору загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку.
Згідно з п. 4.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.
Відповідно до п. 4.2 Договору за підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі наданих послуг балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені.
За змістом п. 4.3 Договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акту або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акту, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
Згідно з п. 9.1, 9.2 Договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов Договору позивачем у період з листопада 2020 року по липень 2021 року було поставлено, а відповідачем отримано балансуючу енергію, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії №БР/20/11-№0424 від 30.11.2020, №БР/20/12-№0424 від 31.12.2020, №БР/21/01-№0424 від 31.01.2021, №БР/21/02-№0424 від 28.02.2021, №БР/21/03-№0424 від 31.03.2021, №БР/21/04-№0424 від 30.04.2021, №БР/21/05-№0424 від 31.05.2021, №БР/21/06-№0424 від 30.06.2021 та №БР/21/07-0424 від 31.07.2021.
Відповідач частково оплачував поставлену електричну енергію, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 1 257 300 896,39 грн.
Суд відзначає, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №307 від 14.03.2018 затверджено Правила ринку.
Згідно з п.п. 4.2.1-4.2.3 Правил ринку для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку 7 до цих Правил, та включення до реєстру ППБ (далі - заява). Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному вебсайті. ОСП розглядає таку заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує заявника щодо повноти та коректності наданої інформації. У випадку надання неповної та/або недостовірної інформації ОСП повідомляє про це учасника ринку, який у свою чергу повинен надати необхідну інформацію протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення. Якщо учасник ринку не надав необхідну інформацію протягом визначеного строку, заява не розглядається. Протягом 10 робочих днів з дати отримання повної та коректної інформації ОСП (у ролі АР) вносить заявника до реєстру ППБ і надає доступ до електронної платформи.
Участь у балансуючому ринку обов'язкова для всіх ППБ, які управляють одиницями відпуску, крім ПГП, в обсягах усієї їхньої залишкової доступної потужності для забезпечення балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження незалежно від факту продажу (непродажу) будь-якого типу резерву (п. 4.2.4 Правил ринку).
У відповідності до п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Судом встановлено, що відповідачем приєднано позивача до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору №0424-04013, дата акцептування 27.05.2019), що підтверджується повідомленням за від 27.05.2019 за вих. №01/18993.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі укладеного між сторонами Договору у період з листопада 2020 року по липень 2021 року позивачем поставлялась, а відповідачем отримувалась та частково оплачувалась балансуюча електрична енергія, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі продажу балансуючої енергії згідно Договору та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.
Відповідно до п. 4.3 Договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акту або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акту, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
В той же час, відповідач свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, здійснював оплату за продану балансуючу електричну енергію частково, з порушенням строків, встановлених договором, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка станом на момент подання заяви про збільшення позовних вимог становила 1 257 300 896,39 грн.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача 1 257 300 896,39 грн. на підставі Договору за поставлене електричну енергію.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини останнього у простроченні виконання своїх зобов'язань з посиланням на те, що ПАТ «НЕК «Укренерго» оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв'язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акту або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акту, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
При цьому, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку.
Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:
1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;
2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;
3) поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
З наведеної статті Закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.
Таким чином, ПАТ «НЕК «Укренерго» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
06.09.2021 представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому відповідач повідомив про часткову сплату у період з 27.08.2021 по 03.09.2021 суми основної заборгованості.
Так, до вказаного клопотання долучено платіжні доручення №1002 від 27.08.2021, №1136 від 27.08.2021, №1141 від 28.08.2021, №1137 від 27.08.2021, №1002 від 30.08.2021, №1101 від 31.08.2021, №1291 від 01.09.2021, №1290 від 01.09.2021, №1289 від 01.09.2021, №1288 від 01.09.2021, №1287 від 01.09.2021, №1286 від 01.09.2021, №1292 від 01.09.2021, №1002 від 01.09.2021, №1003 від 01.09.2021, №1109 від 02.09.2021, №1110 від 02.09.2021, №1111 від 02.09.2021 та №1001 від 03.09.2021, з яких вбачається сплата відповідачем частини основного боргу на суму 73 387 640,73 грн. (2 113 249,39 грн. + 10 240 450,36 грн. + 6 861 157,21 грн. + 4 742 923,83 грн. + 147 659,81 грн. + 3 087 696,88 грн. + 594 620,24 грн. + 1 969 862,36 грн. + 2 141 220,36 грн. + 2 456 788,99 грн. + 4 655 663,27 грн. + 1 272 347,94 грн. +12 760 973,65 грн. + 488 552,34 грн. +1 770 569,15 грн. + 5057 600,58 грн. + 892 123,55 грн. + 205 739,14 грн. + 324 360,64 грн.).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду даної справи, предмет спору у справі щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 73 387 640,73 грн. відсутній, оскільки погашення боргу в цій частині відповідачем відбулося після звернення до суду та направлення відповідачу даної позовної заяви.
За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» про стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості у розмірі 73 387 640,73 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Решта суми основного боргу в розмірі 1 183 913 255,66 грн. відповідачем не погашена, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 29 896 023,55 грн., 3% річних у розмірі 24 572 074,16 грн. та інфляційних у розмірі 82 418 611,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.09.2020 по 25.08.2021.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору балансуючої електричної енергії, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 24 572 074,16 грн. та інфляційних у розмірі 82 418 611,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.09.2020 по 25.08.2021 є обґрунтованими.
Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені у розмірі 29 896 023,55 грн. суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, позивач посилається на п. 7.1 Договору, відповідно до якого у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідач вказує, що вказаний пункт договору було введено в дію з 22.12.2020, а до цього часу діяла редакція договору про участь в балансуючому ринку, де редакція пункту 7.1 не передбачала нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказані твердження відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки як в попередній редакції договору про участь в балансуючому ринку, так і в чинній, включений пункт 4.4, який також передбачає право позивача нараховувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежі (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок судом встановлено, що позивачем не були враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обрахування заявленої до стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2020 року та січні 2021 року.
Здійснивши власний перерахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 25 774 5147,69 грн. В іншій частині (4 121 505,86 грн.) пеня нарахована неправомірно, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми пені та 3% річних суд відзначає наступне.
Мотивуючи подане клопотання відповідач просить суд врахувати специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, і з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, беручи до уваги відсутність завданих збитків та негативних наслідків порушення зобов'язання для позивача, зменшити розмір нарахованої позивачем до стягнення пені та 3% річних на 99%.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі, у зв'язку з чим, на переконання суду, в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 73 387 640,73 грн. закрити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) заборгованість у розмірі 1 183 913 255 (один мільярд сто вісімдесят три мільйони дев'ятсот тринадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 66 коп., пеню у розмірі 25 774 517 (двадцять п'ять мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 24 572 074 (двадцять чотири мільйони п'ятсот сімдесят дві тисячі сімдесят чотири) грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 82 418 611 (вісімдесят два мільйони чотириста вісімнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 792 151 (сімсот дев'яносто дві тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 29 коп. Видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.09.2021.
Суддя В.П. Босий